Прифронтове місто Соледар. Шахтарі державного підприємства «Артемсіль» оголосили недовіру керівництву – звинувачують у спробі рейдерського захоплення. Правління натомість відмовчується та ігнорує шахтарський мітинг. Стратегічні соляні шахти приманюють великий бізнес. Обсяги видобутку тут – на мільйони тонн, а потенційні прибутки вимірюються мільярдами. Деталі і причини конфлікту між керівництвом та працівниками «Артемсолі» – в ексклюзивному розслідуванні від «Донбас.Реалії».
Шахтарським Соледаром поповзли чутки про можливе рейдерське захоплення державного підприємства «Артемсіль». Це головний працедавець у місті. На місцевому стадіоні збираються гірники на стихійний мітинг. Обговорюють тривожні новини і звинувачують керівництво у спробі зміни форми власності.
«Мені здається, деякі люди хотіли захопити наше управління», – каже житель міста Соледар, який прийшов на стихійний мітинг.
Його думку підхопює інший шахтар, який сумнівається у чесності керівництва держпідприємства.
«Це буде щось на кшталт рейдерського захоплення, але більш хитромудре. Начебто, хочуть її в оренду взяти, або щось на зразок того», – каже він.
«Наша адміністрація хотіла зробити рейдерське захоплення, можна так сказати. Хотіла, щоб працівники «Артемсолі» нотаріально довірили їм… Нас хотіли нахабно обдурити», – обурюється ще один учасник мітингу.
«Закриємо в цеху і не випустимо, доки не підпишете!» – працівниця «Артемсолі»
Детальніше про конфлікт розповідає місцевий активіст і депутат Роман Махник. За його словами, мова йде про документ, який працівники передали виконувачі обов’язків директора підприємства «Артемсіль» Вікторії Луценко та її оточенню. Згідно з ним, керівництво «Артемсолі» отримувало б право розпоряджатися інтересами працівників. І таким чином створити на базі держпідприємства певне «товариство з додатковою відповідальністю».
Людей везуть нотаріусів для того, щоб вони дали доручення від їхнього імені робити будь-які махінаціїРоман Махник
«Вранці о 6-й годині, ніби за тривогою, керівники, директори шахт та інші клерки, заїжджають на всі шахти одночасно та з 6-ї до 7-ї ранку «зганяють» людей. Підписують папери, а потім людей на автобусах везуть в Артемівськ до нотаріусів для того, щоб вони дали доручення від їхнього імені робити будь-які махінації», – розповідає депутат Соледарської міської ради Роман Махник.
Були випадки залякування працівниківІрина Лук'янова
«Були випадки залякування і тиску на працівників. Аж до того, що «закриємо в цеху і не випустимо, доки не підпишете!», – обурюється працівниця ДП «Артемсіль» Ірина Лук’янова.
Мета схеми – взяти в оренду майновий комплекс ДП «Артемсіль», вважає Роман Махник. Він упевнений, що керівництво діє в інтересах третіх осіб, щоб вивести стратегічне підприємство з-під контролю держави.
Підписавши довіреність (яка опинилася у розпорядженні журналістів «Донбас.Реалії»), працівники б надавали право керівництву, зокрема, підписувати заяву трудового колективу про оренду цілісного майнового компексу ДП «Артемсіль». А також право виступати від їхнього імені з питань заснування товариства з додатковою відповідальністю з будь-якою назвою, що містить словосполучення «Артемсіль».
«Засновників (ДП «Артемсіль», – ред.) – дванадцять людей. Достатньо щоб проголосувало 7 осіб, і вже заходить людина, наприклад, зі 100 мільйонами (у той час, коли статутний фонд складає всього 75 тисяч гривень, – ред.), природно, працівники нічого не грають в цій музиці», – каже Махник.
Проте більшість працівників «Артемсолі» не погодились підписувати документ й влаштували збори.
Соляні скарби Соледара
Керівництво проігнорувало шахтарський мітинг – учасники зборів висловили правлінню недовіру. І написали листи до Кабінету міністрів України та контролюючих органів із проханням вивчити ситуацію.
Держпідприємство «Артемсіль» в Україні, фактично, є монополістом, який працює з прибутком. Підприємству навіть вдалося компенсувати втрати від закритого російського ринку за рахунок експорту української солі в Європу.
Для того, щоб впевнитися у підземних багатствах Соледара, журналісти програми «Донбас.Реалії» спустилися в одну із закритих соляних шахт.
Понад 145 квадратних кілометрів – така площа тільки розвіданих запасів найчистішої солі. ЇЇ видобувають на 300-метровій глибині шахтарі Соледара. За 130 років тут видобули близько двох відсотків стратегічної солі. Хоча її видобувають по кілька мільйонів тонн на рік. Ціна за тонну – від 2 тисяч гривень.
Донбаська сіль не тільки приносить прибуток, але і лікує. Тут, в соляних галереях – цілюще повітря, і діє цілий підземний санаторій «Соляна симфонія». Хворі на астму та бронхіт приїжджають з усієї країни, навіть з Росії.
«Залишається єдине місце для людей, які хочуть вилікуватися, тільки тут», – каже Елла з Сумської області.
Але місто Соледар, яке живе за рахунок соляних скарбів, мало чим відрізняється від інших – депресивних – донбаських містечок. «Артемсіль» веде торгівлю через підставні фірми, і левова частка прибутку вже зараз – не у державному бюджеті, а у приватних руках. Про це заявляє місцевий депутат.
«Сидить представник або в самій конторі «Артемсолі», або десь поруч у приміщенні – авторучка і стіл, все. Сотні мільйонів доларів проходять через такого липового комерсанта», – каже Роман Махник.
Місцевий депутат підозрює, що в історії з «Артемсіллю» можуть фігурувати депутати Верховної Ради України.
Керівництво «Артемсолі» на зв’язок не вийшло
Що ж насправді відбувається всередині стратегічного підприємства та навіщо керівництво намагається змінити форму власності? «Донбас.Реалії» чотири дні поспіль намагалися поспілкуватися з виконувачем обов’язків генерального директора «Артемсолі» Вікторією Луценко.
– Добрий день, Вас турбують з Радіо Свобода, програма «Донбас.Реалії». Чи вийде у нас сьогодні потрапити на підприємство?
– Я ще не бачила гендиректора, вона ще не приїхала ...
– Але ми з вами домовлялися, що ви знайдете людину, яка нам прокоментує ситуацію з позиції керівництва. Ось у нас сьогодні останній день, ми вже четвертий день намагаємося до вас потрапити ...
– Я все розумію, але я хочу сьогодні зустрітися з директором і поговорити з цього приводу...
Щоб упевнитися, чи справді у керівництва немає можливості дати журналістам коментар, знімальна команда «Донбас.Реалії» поїхала на підприємство. Під адміністративним будинком одразу помітно позашляховик в.о. гендиректора Вікторії Луценко – BMW Х5.
Утім, усередину потрапити все ж не вдалося. На прохідній охоронець дає зрозуміти, що розмови з керівництвом не вийде.
– Чому ми не можемо з нею поспілкуватися?
– Я вам пояснив, робочий день вже закінчився.
– Але ми знаємо, що вона на місці, тут її машина.
– Мені про це нічого не відомо.
Вікторія Луценко так і не вийшла на зв’язок із журналістами. Ми написали офіційний запит до профільного Міністерства аграрної політики з проханням прокоментувати конфліктну ситуацію на «Артемсолі».
Відповідь коротка: міністерству нічого про це невідомо. Але повідомили, що реорганізовувати держпідприємство не збираються. А прифронтовий Соледар завмер в очікуванні – чим же закінчиться спроба зміни власності на гігантських соляних родовищах?
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
