Берлін – «Україна? А де це? Це частина Росії?» Такі запитання у багатьох європейських країнах починають відходити у минуле. Так, Україна ще й надалі асоціюється з війною і бідністю. Але також і з відкриттями у сфері високої культури – концертами українських оперних солістів, роботою диригентів, виступами естрадних колективів. Тепер Україна – це країна, звідки родом сучасні композитори – Валентин Сильвестров і Мирослав Скорик, це – батьківщина диригентки Баварської опери Оксани Линів, визнаної серед найкращих у жанрі класичної музики в Європі. Як удається їм змінювати сприйняття світом України?
Солістка Віденської опери Валерія Лук’янець, диригенти Роман Кофман чи Кирило Карабиць відомі в Європі вже давно. Але те, що в Україні є не лише виконавці, а й композитори, і власна музична традиція старому континенту ще треба відкрити.
Коли Оксану Линів, донедавна диригентку Баварської опери, а нині опери Ґраца, у численних інтерв’ю запитують, як європейці сприймають українську музику, вона відповідає, що її не можуть будь-як сприймати, оскільки про неї тут не знають. Адже те, що ми самі про себе знаємо, каже Оксана, ще не означає, ніби про нас так само знають інші: ми свої шедеври ніде не виконуємо, ніде про них не розповідаємо і не рекламуємо.
Після того, як Оксана Линів записала симфонічні твори Бориса Лятошинського для баварського радіо та поставила в програму у Мюнхені твір Мирослава Скорика, про неї заговорили як про людину, котра просуває українську класичну музику за кордоном.
Для ознайомлення з культурою України потрібна інституція на зразок Гете-інституту
Просування української культури, її пропаганда не повинні бути справою лише самих її представників чи окремих волонтерів. Цю справу інституційно має підтримувати держава, вважає колишній депутат Бундестагу, представниця Партії «Зелені/90» у комітеті «Східного партнерства» Віола фон Крамон.
Україна має усі підстави для того, щоб демонструвати власну культуру та мистецтво. І не лише з метою відокремлення від РосіїВіола фон Крамон
«Україна має усі підстави для того, щоб демонструвати власну культуру та мистецтво. І не лише з метою відокремлення від Росії, а й щоб висунути на перший план українське мистецтво», – каже Віола фон Крамон.
Вона повинна мати власні структури для підтримки культури. У цьому напрямку необхідно багато працювати, оскільки, як і досі, приваблювати глядачів і відвідувачів на добре фінансований російський захід простіше, ніж, скажімо, заповнити українську культурну нішу. У такій ситуації потрібні стратегічні рішення», – переконана німецький політик.
Такою установою, на думку Віоли фон Крамон, мала б бути установа культури, подібна до Ґете-інституту в Німеччині. А поки поява її в Україні лише готується, місію носія культури здійснює українське посольство. На запрошення цієї дипломатичної місії в Берліні побувало чимало мистецьких колективів і окремих виконавців. Зокрема дитячий хор із Києва «Веснівка», який виступив у німецькій столиці та Ерфурті в кафедральних соборах – з церковною музикою, творами українських композиторів, щедрівками та «купальським циклом». Парафіяни й пересічні відвідувачі слухали його спів, затамувавши подих. Вони й досі з захопленням згадують ці незвичайні концерти, а німецькі ЗМІ писали, що колектив «якнайдостойніше представив Україну на міжнародній сцені».
За світовим трендом заходьте до посольства
Дружина посла України у Німеччині Світлана Мельник навіть своє членство у Міжнародному жіночому дипломатичному клубі використовує для ознайомлення іноземних жінок-дипломатів, дружин послів з українською культурою. Відповідно до їхнього статусу були організовані великодні зустрічі з художницею Олею Рондяк, з її оновленою виставкою «Вінок». Твори цієї колекції – результат пережитих емоцій під час Революції гідності. Пані Мельник у розмові з Радіо Свобода пояснила, що метою цього заходу було показати нову Україну.
Такий клуб у Берліні охоплює здебільшого дружин послів, які були запрошені до нас у резиденціюСвітлана Мельник
«Такий клуб у Берліні охоплює здебільшого дружин послів, які були запрошені до нас у резиденцію для презентації великодніх традицій. Тож ми із задоволенням показали гостям наш великодній кошик, писанки, а також колекцію митця Олі Рондяк, яка спеціально для цього заходу привезла свої роботи, присвячені темі вінка як символу нашого патріотизму і нової України», – розповіла Світлана Мельник.
Зустріч із українською художницею Олею Рондяк, яка вкладає у свої роботи частинку власної історії, вразила високопоставлених гостей. Вони були розчулені і здивовані, адже доля художниці відображає досі для них невідому трагічну історію українства у ХХ столітті – розповіли у посольстві.
Нещодавно у резиденції посла відбулося ще одне дійство – показ сучасних дизайнерських вишиванок у супроводі української музики, з частуванням національними стравами.
«Мені дуже подобається. Нагадує наше баварське вбрання дирндль, яке нині дуже популярне. У таку сукню я б, напевно, теж убралася. І чоловік у вишиванці – теж має надзвичайно цікавий вигляд. Але мені подобається вишита червона сукня», – ділиться враженнями німецька гостя.
«Я прийшла сюди, оскільки взагалі не знайома з українською культурою і українським убранням. Для мене це дуже красивий досвід і навіть спогади, оскільки мій батько – румун, і такі схожі орнаменти вже бачила. Але зараз я хочу дізнатися, що означають ці візерунки в Україні», – говорить дружина посла Індонезії.
«Я чула, що українське національне вбрання дуже барвисте та яскраве. Нині воно стало трендом у цілому світі. Такі стародавні традиції у сучасному виконанні – це стиль, який можливо модернізувати, щоб носити щодня, бо він поза часом. Мені це так подобається, що я неодмінно придбаю щось для себе», – зізнається молода жінка з Філіппін.
Має бути стратегія закордонної політики культури
Організатори таких знайомств з Україною, своєрідним куратором яких є посольство України в Німеччині, намагаються показати багатство та різноманіття її культури, поєднуючи, приміром, класику, сучасну естраду чи навіть зустрічі з представниками красного письменства з народними традиціями. Скажімо, концерт співачки Тіни Кароль відбувався у День вишиванки, а «посиденьки» українських учасників різноманітних заходів з німецькими гостями неодмінно закінчуються частуванням української кухні.
Безпосередні зустрічі українських митців із пересічними німецькими громадянами, «слово» музики, пісні, театру, як можна переконатися за результатами культурно-мистецьких заходів і в столиці Німеччини, і в інших її містах, дають для знайомства з українською культурою, історією, сучасністю значно більше, ніж будь-які політичні дебати. А невдовзі в Україні та Німеччині розпочинається рік мов – української та німецької, який триватиме з вересня 2017 до червня 2018 року. Тож попереду – нові зустрічі, знайомства та відкриття.
