Військова розвідка США, яка днями опублікувала доповідь «Російська військова міць», стверджує, що «Москва, без сумніву, розглядає США та їхніх партнерів по НАТО як основну загрозу російській безпеці, її геополітичним амбіціям і найголовніше – перебуванню при владі у Кремлі».
«Кремль вжив низку заходів, щоб нейтралізувати політичну опозицію, ухваливши та розширивши жорсткі каральні закони, щоб відвернути людей від публічних протестів і насадити самоцензуру, – йдеться у доповіді. – Кремль також реструктуризував сили внутрішньої безпеки, щоб створити більш лояльний до влади та готовий піднятися апарат. Росія підтримує сили безпеки, які не підкоряються Міністерству оборони, для того, щоб виконувати завдання внутрішньої безпеки, як і поліцейські функції. Але Кремль, схоже, буде стикатися з подальшими викликами його правлінню від демократичних і антикорупційних активістів, трудових страйків і заворушень, а також із загрозою тероризму, що походить з російського Північного Кавказу».
Документ подає багато нюансів сучасного менталітету російських військових і завдань, які перед ними ставить Кремль. Військовий аналітик Олександр Гольц відзначає і деякі нові дані, які можна знайти в доповіді.
– Дуже цікаво розповідається про систему підземних комунікацій під Москвою і те, що головний командний центр, власне, ставка Верховного головнокомандувача знаходиться під будівлею МДУ – це цікавий, звичайно, факт. А решту ми так чи інакше знали. Напевно, це перший з відкритих американських документів, у якому йдеться відкрито, що Росія намагається маніпулювати інформаційним простором для досягнення якихось військових цілей. Вперше на рівні офіційного документа мова про те, що інформаційні операції, те, що називається психологічні операції, стали обов’язковою частиною бойових дій, які веде Росія.
– Із доповіді випливає, що російська опора на ядерні сили випливає з того, що у військовому керівництві країни є певне занепокоєння, що звичайні види озброєння, види класичної зброї, можуть скласти конкуренцію ядерним силам.
– Це так. Уже щонайменше останні чотири роки російську владу турбує, чи вона робить вигляд, що її турбує, американська концепція миттєвого глобального удару. Що, мовляв, так може статися, що в якийсь момент США завдадуть неядерного удару по російським стратегічних ядерним силам і тим самим позбавлять Росію її головного аргументу у всіх міжнародних суперечках. Треба сказати, що далеко не всі експерти згодні з такою концепцією. Але тим не менше, в Росії дуже багато говорять на цю тему. Нагадаю, що США працюють над концепцією швидкого глобального удару приблизно з 2006 року, а в Росії згадали про неї у 2013-му. І ось тут, щоб виразно відмовити Обамі, і згадали про швидкий глобальний удар.
– Якщо врахувати, що під агресією Кремль, судячи з доповіді, розуміє також будь-яке втручання у внутрішні справи Росії, а також бажання, як там написано, Сполучених Штатів змінити режим в Кремлі, то все це складається в досить сувору картину. Мова не тільки про систему військового стримування як таку, а й про систему морального стримування, опори на власні цінності і залучення звичайних громадян за допомогою військово-патріотичного виховання. Вам це не нагадує систему стримування Радянського Союзу?
– Я думаю, що в цьому сенсі російська влада просунулася набагато далі, ніж радянська. Ніхто в Радянському Союзі, принаймні, уголос не обговорював можливості стримування невійськових загроз військовими засобами. Зараз в Росії існує велика школа думки, яка говорить про те, що підступний «закордон» за допомогою «кольорових революцій» хоче порушити статус-кво, і Росія повинна винайти спосіб, як відповісти військовими засобами на невійськові виклики. Ми можемо зрозуміти, які військові засоби маються на увазі.
– У доповіді йдеться про чисельність всіх збройних формувань, які не належать до Міністерства оборони Росії: Національна гвардія – 200 тисяч, МВС – 904,8 тисячі, ФСБ – 170 тисяч, Міністерство юстиції – 32 тисячі, МНС – 289 тисяч, ФСО – 20 тисяч. Такий «роздутий» військовий бюджет чим викликаний – необхідністю модернізувати армію чи це радше бюджет радянського зразка, коли в армію вкладали багатокоштів, які в результаті йшли на корупцію і утримання шалено роздутого апарату?
– Я б сказав, і те, і інше. З одного боку, більш-менш очевидно, що значна частина російської військової техніки просто фізично дуже стара, вона була випущена 30-40 років тому, її треба міняти. Також треба мати на увазі, що за останні роки було серйозно збільшено грошове утримання військовослужбовців, на це йдуть значні кошти. І це правильно, тому що військовий не повинен бути жебраком. З іншого боку, ці витрати, ніяк не контролюються, немає можливості для будь-якої дискусії про те, чи потрібні Росії одночасно чотири, а дехто каже сім автономних, незалежних один від одного, проектів щодо ядерних сил. Скажімо, США, у яких військовий бюджет в 10 разів більше, витримують той підхід, що їм вистачає трьох проектів, а не семи одночасно. Можна було б раціоналізувати ці витрати, якби російська влада не робила секретним все, що стосується військової сфери.
– Уявіть, що цю доповідь прочитала експертна спільнота у Вашингтоні і в Європі. Яке відчуття має виникнути після ознайомлення з цим документом?
– Зараз експертне товариство зайняте досить дивною грою. Я теж у ній кілька разів брав участь. Експерти збираються і обговорюють: чи можна називати нинішню американо-російську конфронтацію новою Холодною війною, чи потрібно придумати якийсь інший термін? Заняття загалом досить непродуктивне. Дуже цікавий момент полягає в тому, що в передмові до цієї доповіді генерал-лейтенант Стюард, керівник військової розвідки США, прямо вказує на генетичний зв’язок цієї доповіді з тими доповідями, які виходили в Америці у 80-х – це доповіді під назвою «Радянська військова міць». Для мене, людини, яка до певної міри – «ветеран» Холодної війни, ось це дуже показово. Нове протистояння мимоволі означає повернення до старих форм вираження своєї точки зору. Я не дуже здивуюся, якщо незабаром російське військове відомство почне продовжувати свою серію – «звідки походить загроза миру».
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
