Американський аналітичний центр Atlantic Council пише про те, чому при аналізі військового конфлікту на Донбасі завжди необхідно брати до уваги його контекст. Британське агентство новин Reuters розмірковує над тим, що може статися, якщо внутрішній та зовнішній тиск на президента Росії Володимира Путіна зростатиме. А організація Transitions Online пише про суттєву різницю між нинішнім станом відносин Росії та Заходу з тими відносинами, які вони мали за часів Холодної війни, та розмірковує над новими ризиками, пов’язаними з непорозуміннями між «великими державами».
Американський аналітичний центр Atlantic Council пояснює, чому багато публікацій про ситуацію на Донбасі вводять читачів в оману інформацією про те, що обидві сторони конфлікту не виконують Мінських угод. Наприклад, нещодавня стаття Digital Forensic Research Lab аналізує негативний вплив на мінські домовленості модернізації української військової техніки. Та справа в тому, пояснює автор, що багато статей презентують факти, не надаючи при цьому додаткового аналізу контексту, який є суттєво важливим для об’єктивної оцінки ситуації.
На думку дослідника, перш за все слід розуміти контекст подій на Донбасі: «Москва веде війну на сході України, а без російського лідерства, військ, фінансування та зброї не було б ніякої війни. ЄС та США наклали санкції, щоб змусити Москву зупинити її агресію та не допустити подальшого розширення її на українські території». Важливим є те, що саме порушення Росією перших мінських домовленостей призвели до других Мінських угод, які включають вкрай невигідні для України положення, зауважує автор, та багато аналізів чомусь не містять цих фактів.
Сутність справи, як вважає аналітик, є зрозумілою: «Москва веде війну з низькою інтенсивністю на Донбасі, щоб дестабілізувати владу в Україні та призвести до втрат з української сторони», постійно потрохи захоплюючи нові території.
Автор вважає, що найкращим джерелом інформації наразі є звіти Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, адже Росія також є членом організації, і спостерігачі уважно ставляться до даних, які оприлюднюють, не перебільшуючи події. Саме в документах місії ОБСЄ можна побачити, що, наприклад, у травні «українська сторона постраждала від 945 вибухів, тоді як російська сторона зазнала лише 145», і що проросійські бійці значно частіше перешкоджають діяльності представників місії. На думку автора, ця інформація є значно важливішою для оцінки реальної ситуації на Донбасі.
У висновках автор зауважує, що під час опису подій на Донбасі завжди необхідно пам’ятати контекст, з якого чітко зрозуміло, що саме Росія розпочала війну на сході України та продовжує підтримувати її усіма методами.
Стаття, опублікована у розділі «коментарі» британського агентства новин Reuters, розмірковує над тим, що може статися у разі посилення внутрішнього та зовнішнього тиску на президента Росії Володимира Путіна. На думку автора, російський лідер, найімовірніше, знову займе крісло президента за результатами наступних виборів, та це зовсім «не означає, що немає суперників, які чекають, коли він спіткнеться». Та, як зазначається в статті, опонентам російського президента завжди треба брати до уваги той факт, «що багато критиків Путіна за останні роки загинули за підозрілих обставин. Інші опинилися у в’язниці чи у засланні».
Навіть без прямих загроз своєму правлінню, Путін все ж таки відчуває тиск, а «як показує історія, коли Путін відчуває тиск, зростає ймовірність початку безжального знищення його реальних та уявних ворогів, як удома так і за кордоном», пише автор.
Видання пояснює, що тиск на Путіна також загострюється через непередбачуваність позиції адміністрації президента США Дональда Трампа щодо Кремля та ескалації напруженості в Сирії.
Новий тренд політики Кремля полягає в «дестабілізації та делегітимізації інститутів Сполучених Штатів та Європи», втручаючись у виборчі процеси у різних країнах. Присутність Росії в Сирії має на меті показати світові, та особливо росіянам, якими можуть бути наслідки повстання проти влади для цієї країни. Будь-яка внутрішня загроза, яку відчує Путін, призведе до загострення старих та появи нових конфліктів за межами Росії, зауважують у статті.
Автор вважає, що є багато місць, де Росія може розгорнути відкриті бойові дії – включно з Україною, Грузією та країнами Балтії.
Деякі політики на Заході почали побоюватися, що російські війська не залишать територію Білорусі після закінчення військових навчань «Захід-2017», що фактично означає, що Білорусь далі перебуватиме «під російським військовим пануванням», а це глибоко занепокоїть решту Європи, йдеться у статті.
В аналізі неурядової організації Transitions Online йдеться про те, у чому полягає суттєва різниця між сьогоднішнім станом відносин Росії та Заходом з тими відносинами, які вони мали за часів Холодної війни, та розмірковує над новими ризиками, пов’язаними з непорозуміннями між «великими державами».
Автор вважає, що сьогоднішнє протистояння між Москвою та Вашингтоном ще не досягло того рівня ворожості, як це було за часів Холодної війни, адже жодна зі сторін не перебуває у стані готовності розпочати повномасштабну ядерну війну. Також, додає автор, економіка Росії сьогодні суттєво відстає від рівня розвитку американської економіки. Останній фактор, на який слід звернути увагу – це те, що наразі у світі існує дев’ять ядерних держав, а не дві, нагадують в аналітичній статті.
Але, незважаючи на ці обставини, автор зауважує, що існує низка інших ризиків, які також являють собою суттєву загрозу світовій безпеці – жодна зі сторін чітко не розуміє цілей іншої сторони, а непорозуміння між ними невпинно зростає.
Аналітик зауважує, що «існує ризик того, що політичний фурор у Вашингтоні навколо зв’язків адміністрації Трампа з Росією може відвернути нас від визнання того, що глибокий структурний антагонізм між Росією та Заходом насправді вже виходить за рамки особливостей кампанії Трампа і вимагає термінової уваги дипломатичного співтовариства з обох сторін, щоб пом’якшити ризики відновленої ворожнечі».
Нещодавнє збиття американськими військовими літака сирійських урядових сил, на думку автора, вказує на ескалацію конфлікту між двома блоками, а отже «ризики прямого військового зіткнення між США та російськими силами на сьогодні є такими ж високими, як і в будь-який час Холодної війни», підсумовується у статті.
