Життя у візку – не вирок. Дев’ять мільйонів людей з інвалідністю, які живуть у Німеччині, на утримання яких держава витрачає мільярди євро, можуть це підтвердити. Цього року, за словами голови прес-служби баварського Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики Філіппа Спата, планують витратити 17 мільярдів.
Біля метро є карта, що вказує розташування ліфтів. Кнопки на автоматах з квитками були нагорі, тепер вони знизуОсвальд Утц
Потреби людей з інвалідністю Німеччина почала вагомо фінансувати лише останні 10 років. Але сьогодні, за словами Освальда Утца, який пересувається на візку, Мюнхен, наприклад, вже непогано пристосований для потреб людей з обмеженими можливостями: «Сьогодні у нас є обладнані квартири, ми пересуваємось по вулицях без перешкод. Біля метро є карта, що вказує розташування ліфтів. Кнопки на автоматах з квитками були нагорі, тепер вони знизу».
Освальд з дитинства живе з хворобою кришталевих кісток. Будь-який неправильний рух може бути фатальним. Та це не завадило йому жити повним життям.
Все це обладнання я отримав за кошт держави. Тепер можу їздити на роботу і заробляти для родиниОсвальд Утц
Повноцінне життя з інвалідністю в розумінні німецьких чиновників – не лише оплата оренди житла, комунальних послуг і медичного страхування, це ще й заохочення таких людей забезпечувати себе самостійно. Освальду, наприклад, держава надала автомобіль: «Все це обладнання коштує дуже дорого. Його я отримав за кошт держави. Тепер я можу їздити на роботу і заробляти гроші для родини».
Влада дійсно зацікавлена у нових робочих місцях для людей з обмеженими можливостями, здатних працювати, каже Філіпп Спат, голова прес-служби баварського Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики: «Ми підтримуємо роботодавців, які надають робочі місця для людей з інвалідністю. Для цього ми інвестуємо півмільярда євро в німецькі офіси».
Компанії платять чиновникам, аби не брати на роботу людей з обмеженими можливостями, бо вбачають у цьому складнощіОсвальд Утц
Та на думку Освальда, підприємці не мають бажання брати людей з обмеженими фізичними можливостями на роботу. Хоча, згідно з законом, приватні компанії, що мають понад двадцять працівників, мають надати людям з із важкими типами інвалідності п’ять відсотків робочих місць. «Компанії платять чиновникам, аби не брати на роботу людей з обмеженими можливостями, бо вбачають у цьому складнощі», – каже Освальд Утц.
Однак німецькій соціальній системі є чим пишатися: в країні живе перше покоління інвалідів, яке досягло 60-річного віку. Раніше інваліди в Німеччині доживали в середньому до 40 років.
У Німеччині кожна дев’ята особа має обмежені можливості, а 9 відсотків населення живуть із важкими типами інвалідності.