Українські журналісти, політики і правозахисники звернулися до ОБСЄ та інших міжнародних організацій з проханням допомогти встановити зв'язок з блогером і письменником Станіславом Васіним, який зник в окупованому підтримуваними Росією бойовиками угруповання «ДНР» Донецьку на початку червня.
Васін (справжнє прізвище – Асєєв) з самого початку війни на сході України писав публіцистичні замітки про те, що відбувається на непідконтрольних українській влади територіях Донбасу, публікувався в українських та іноземних ЗМІ. 2 червня його мати, яка живе в сусідній з Донецьком Макіївці, виявила, що в квартирі її сина є сліди злому. Разом з Васіним, який опублікував останній пост у «Фейсбуці» 6 червня, зник його ноутбук та інші особисті речі.
Станіславу Васіну 27 років. Він був одним з останніх жителів окупованого Донецька, готових розповідати про те, що відбувається в місті, українським журналістам. У цих оповіданнях йому вдавалося гармонійно поєднувати погляд журналіста, котрий фіксує найважливіше, і письменника, який філософськи оцінює навколишню реальність. Учителем Станіслава був Ігор Козловський – культуролог і релігієзнавець, якого угруповання «ДНР», визнане в Україні терористичним, вже понад рік утримує під вартою без висунення звинувачень.
Інформацію про зникнення Станіслава Васіна (Асєєва) в суботу підтвердила Служба безпеки України. У понеділок Національна спілка журналістів України попросила представників міжнародних місій в Донецьку допомогти з'ясувати місцезнаходження блогера і надати допомогу його матері. Прохання спрямовані до Бюро представника ОБСЄ зі свободи медіа у Відні і до Міжнародного комітету Червоного Хреста.
«Ніякі новинні картинки, ніякі ЗМІ не зможуть описати і передати те, що відбувається тут, починаючи від емоційної картинки, коли поруч лягають снаряди і міни, закінчуючи тим, що відчуває людина, яка перебуває тут. По-друге, можливо, це прозвучить парадоксально, але справа в тому, що я не впевнений, що я б відчував себе досить комфортно, переїхавши на підконтрольну Україні територію. Незважаючи на те, що я повністю не згоден з поглядами людьми, які вступили до лав «ополчення», як людині з Донбасу мені не властивий крайній націоналізм, яким на сьогоднішній день сповнені уми багатьох моїх співгромадян в Україні. Незважаючи на всі розбіжності, я розмовляю з тими, хто воює за «ДНР», однією мовою, тому що сам з цього регіону. Живучи в Києві, Дніпропетровську чи Харкові, я не впевнений, що діалог йшов би однією мовою», – з інтерв'ю із Станіславом Васіним для Радіо Свобода, жовтень 2015 року.
Однокурсником Станіслава Васіна в Донецькому національному технічному університеті був колишній депутат Верховної Ради України Єгор Фірсов:
Кілька днів тому деякі мої джерела говорили про те, що він живий, що він утримується так званими «спецслужбами» «ДНР»
– 2 червня він вийшов з мамою на зв'язок. 3 червня вони повинні були зустрітися, але не зустрілися. Звісно, мама почала обдзвонювати знайомих, родичів. Ніхто не розумів і не знав, де він. Його мама живе в Макіївці. Наступного дня вона пішла в квартиру, яку він знімав в Донецьку. Квартира була відчинена. У квартирі вона виявила сліди злому, була відсутня частина особистих речей, зокрема ноутбук. Після цього, звісно, мама почала знову всіх обдзвонювати. Ні у кого не було з ним зв'язку. Таким чином я і дізнався про зникнення Станіслава. Слід сказати, що Станіслав Васін – це його псевдонім. Справжнє його прізвище – Асєєв. Я – його одногрупник, який навчався кілька років з ним на факультеті філософії. Іноді Стас до мене приїжджав до Києва, і я допомагав йому налагоджувати комунікацію зі ЗМІ: Стас, перебуваючи в Донецьку, постійно писав статті для ключових видань і в Україні, і за кордоном, таких як «Дзеркало тижня», Радіо Свобода, «Українська правда» і так далі. Наразі нам невідомо, де він і що з ним. Але кілька днів тому деякі мої джерела говорили про те, що він живий, що він утримується так званими «спецслужбами» «ДНР». Єдина людина, яка може підтримувати з ним контакт на непідконтрольній Україні території, в Донецьку, – це його мама, яка звернулася і до ОБСЄ, і до Червоного Хреста, і до ООН.
Зник журналіст, який виконував свою роботу. Він об'єктивно висвітлював події. У цьому випадку порушуються не тільки базові права людини, порушуються права журналістів. Відповідні інституції ОБСЄ і ООН повинні на це дуже чітко реагувати
Ми тут, в Києві, теж звернулися практично до всіх правоохоронних органів, в усі структури. Вже є заяви – і усні, і письмові – від деяких асоціацій журналістів в Україні. Ми сподіваємося на міжнародний розголос. Чому? Тому що зник журналіст, який виконував свою роботу. Він об'єктивно висвітлював події. У цьому випадку порушуються не тільки базові права людини, порушуються права журналістів. І мені здається, що відповідні інституції ОБСЄ і ООН повинні на це дуже чітко реагувати.
– Була інформація, що Станіслав Асєєв вже включений до списків для обміну полоненими.
– Я не чув про це. Я не можу коментувати цю інформацію, тому що я не перебуваю в переговорній Мінській групі. Все для цього, що залежало від нас, ми зробили. Ми подали заяву, ми почали відповідну процедуру, яка прописана і затверджена. Далі питання вже безпосередньо до людей, які безпосередньо цим займаються.
– Розкажіть, будь ласка, якою Станіслав був людиною? Він же не тільки писав статті для інформаційних видань і замітки в «Фейсбуці», але і видавався як письменник.
– Так. Стас – це людина, яка далека від політики. Він не брав якоїсь участі в «громадянській опозиції», не перебував в політичних партіях. Це – людина з філософським складом розуму, на відмінно закінчив магістратуру філософського факультету, активно вивчав німецьку класичну філософію. Але ситуація склалася так, що на сході почалася війна. І Стас просто почав описувати свої думки, описувати свої, скажімо так, переживання, те, що було навколо нього в Донецьку, в Макіївці. Так, дійсно, він був публіцистом. Ба більше, навіть частина російських видань публікувала його розповіді. Наскільки я знаю, першу свою збірку оповідань він видав ще у віці 23-24 років. Коли почалися активні військові дії, він вже почав писати певні журналістські публікації, які почали публікувати. Що можна сказати про нього? Навчався на відмінно, як я вже сказав, мав філософський склад розуму, любив джаз, любив бігати, спорт.
Станіслав Васін – про обстріл Авдіївки в лютому 2017 року:
«Я останні дві доби спостерігаю дію «Градів» з вікна свого будинку, вони стояли в районі мотелю. Це тільки одна точка, де вони виставили позицію. Вони б'ють з «Топазу», б'ють з інших заводів в Куйбишевському, Кіровському районі Донецька, вони б'ють з Макіївки, там також відомі вогневі точки, буквально поруч із селищем Шахтарське. Та ж Червоногвардійка. Це все летить в сторону Донецького аеропорту і Авдіївки. Тобто, звичайно, за межі міста робота артилерії ведеться».
– Чи хотів він виїхати з Донецька? І чому не виїжджав?
Чому не виїжджав? Тому що він вважав своїм журналістським завданням залишатися там і об'єктивно описувати події, що відбуваються. Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував
– Він дійсно хотів виїхати з Донецька. Чому не виїжджав? Тому що він вважав своїм журналістським завданням залишатися там і об'єктивно описувати події, що відбуваються. Загалом це, напевно, єдина думка, яка його переслідувала. Він розумів, що, перебуваючи в Донецьку, він більш корисний, чи що. Він реалізовував себе. Він пише свої публікації, їх публікують. Це було досить затребувано. Тому що, як ви розумієте, не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував. І у нього загалом виходило. Ще раз підкреслюю, це було досить затребувано. Тому він всі ці останні роки перебував там. Чому писав під псевдонімом? Щоб його не впізнали. Це ми вже потім (після викрадення) відкрили його прізвище, щоб пройти всі процедури і подати його на обмін. Тому що нам потрібна реальна людина, а Станіслав Васін – це вигаданий персонаж. Він не випадково приховував своє прізвище, постійно писав під псевдонімом, тому що, як ви розумієте, це було дуже небезпечно в Донецьку. Я так думаю, що щось трапилося – або його вистежили, або щось ще (мені тут складно коментувати), що він потрапив в таку біду, – говорить Єгор Фірсов.
Станіслав Васін про настрої в Донецьку, з інтерв'ю для Радіо Свобода, жовтень 2015 року:
«Те, що відбувається сьогодні на Донбасі, це не просто реалізація думок однієї людини з Кремля, значною мірою «русский мир» тут чекали. І боюся, що чекали роками, і найстрашніше, що і досі багато хто продовжує його чекати, ходять з думками «Росія, прийди!». Донбас завжди був благодатним ґрунтом для цих ідей, і потрібно було, безумовно, кинути якесь насіння, щоб тут щось проросло, і нічого б не проросло без Путіна».
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
