За здоров'ям ‒ до Росії: в анексованому Севастополі закривають єдине інфекційне відділення для новонароджених

В анексованому Росією Севастополі закривається єдине інфекційне відділення для новонароджених і недоношених дітей. Одна з можливих причин закриття ‒ гостра нестача кваліфікованих кадрів. При цьому, чиновники окупаційної влади стверджують, що на півострів їдуть працювати російські фахівці, а севастопольські діти захищені від недуг. Дітей же тим часом усе частіше відсилають на лікування й операції до сусідньої Росії, тому що на півострові отримати належну допомогу неможливо.

Чому медустанову вирішили закрити? Що відбувається з перинатальною й дитячою медициною в Криму й Севастополі? Як надалі відбуватиметься лікування немовлят?

Про це у студії Радіо Крим.Реалії говорили з колишнім головним дитячим ЛОР-лікарем Центру охорони здоров'я матері й дитини в Севастополі Юрієм Іскренком і професором, доктором медичних наук Юрієм Батманом.

‒ Наскільки закриття інфекційного боксу вплине на ситуацію з охороною здоров'я в Севастополі, з урахуванням того, що навіть офіційна статистика показує там зростання дитячої смертності на 11 відсотків?

​Юрій Іскренко: Інфекційне відділення для дітей до року в Центрі охорони здоров'я матері й дитини мало в складі 30 ліжок, там лікувалися діти від місяця до року з різними захворюваннями вірусної й бактерійної етіології. Упродовж року через відділення проходила приблизно тисяча дітей, і це було одне з найкращих відділень. Воно було укомплектоване кваліфікованими лікарями й медсестрами, користувалося авторитетом у лікарському середовищі. Закриття такого відділення завдасть непоправної шкоди здоров'ю дітей, особливо до року. В цьому відділенні передбачалося лікування дітей в ізольованих палатах ‒ боксах, разом із мамою. Перекласти таких дітей до звичайного педіатричного або дорослого відділення не можна. Це спричинятиме інфікування інших пацієнтів.

‒ Які причини закриття інфекційного боксу?

Юрій Іскренко: Схоже, основна причина ‒ брак кадрів. Із лікарями дуже сутужно. Офіційна версія поки: відділення закрилося на ремонт, а тривати цей ремонт може дуже довго.

​‒ Що тепер робити севастопольцям?

Юрій Іскренко: Немовлят до року відсилатимуть до інфекційної лікарні, і вже там призначатимуть лікування.

‒ На весь Крим є один перинатальний центр у Сімферополі, який був зданий в експлуатацію 2012 року, ще до анексії. Чи впорається він із навантаженням?

Юрій Іскренко: Я вам скажу, везти дитину з Севастополя до Сімферополя малореально. Навряд чи це будуть робити.

‒ У листопаді 2016 року севастопольські активісти написали петицію на ім'я виконувача обов'язків де-факто губернатора Севастополя Дмитра Овсянникова, щоб звернути його увагу на проблеми медустанови. Пацієнти там страждають від відсутності ремонту, антисанітарії й переповненості палат. При цьому дитяча смертність у Севастополі зросла на 11 відсотків. Загальний показник у Криму на 2015 рік ‒ смерть 151 дитини у віці до року. У порівнянні з 2014 роком рівень дитячої смертності зріс на 1,5 відсотка. Однак у Москві впевнені: показник дитячої смертності в Криму знизився на 16 відсотків. Юрій, про що може говорити ставлення Москви до процесів, що відбуваються в медичній сфері у Криму?

Юрій Іскренко: 2013 року дитяча смертність у Севастополі склала 7,3 проміле. Це, грубо кажучи, сім дітей на тисячу народжених. В основному це були випадки, несумісні з життям ‒ пороки розвитку. Це показник на рівні європейських країн, у Росії такого не було. Після окупації Криму росіяни оголосили, що такого бути не може. Зараз же мені складно коментувати статистику, тому що дитяча смертність в принципі не вимірюється у відсотках. Вона вимірюється в проміле ‒ рахують кількість померлих на тисячу народжених.

‒ Чи є необхідність транспортувати дітей для лікування до сусідньої Росії, як відбувається зараз?

Юрій ​Іскренко: Я можу говорити про свій досвід. Випадки транспортування бували, але рідко. Найчастіше при необхідності ми викликали консультантів із Києва. Кілька разів прямо в нашому центрі оперував хірург Борис Тодуров. Це більш виправдано, ніж транспортувати дітей, і всі були задоволені. Діти після операцій одужували й вели нормальний спосіб життя. Перевезення ми здійснювали безпосередньо до Києва, і відбувалося це дуже рідко: за 10 років, що я завідував відділенням, ми транспортували лише одну дитину зі складною патологією. Та й в інших відділеннях дітей, яких переводили, можна порахувати на пальцях. У більшості випадків лікували й оперували в себе, і показники були на рівні європейських стандартів.

‒ Як далі розвиватиметься ситуація у Севастополі? Чи варто севастопольцям подумки попрощатися з інфекційним боксом?

​Юрій Іскренко: Закриття боксу пояснюють тим, що такі відділення не передбачені в Російській Федерації. Таких маленьких дітей лікують у загальних педіатричних відділеннях. Мені здається, це неправильно. Відсутність спеціалізованого відділення призведе до більшої кількості ускладнень, появи важких випадків і летальних наслідків. Дуже цього не хочеться, але закриття інфекційного відділення може призвести до таких наслідків.

‒ З нами на зв'язку професор, доктор медичних наук Юрій Батман. Юрію, чи згодні Ви з тим, що ліквідація інфекційного боксу в Севастополі може бути частиною підлаштування кримської системи охорони здоров'я під російські норми?

Юрій Батман: Я не дуже розбираюся в цих питаннях. Однак можу сказати, що система роботи з новонародженими в Україні була налагоджена з 2000-х років завдяки впровадженню програми «Нове життя» в партнерстві з фондом Віктора Пінчука. Завдяки цій програмі відкривалися перинатальні центри з сучасним обладнанням в кожній області. Такий центр був відкритий і в Сімферополі. Що стосується закриття інфекційного боксу в Севастополі ‒ закрити найлегше. А ось запустити заново ‒ проблема.

‒ У Криму рівень дитячої смертності зріс. А які тенденції на материковій частині України?

Юрій ​Батман: Є тенденція зниження народжуваності, і це зрозуміло: ситуація в країні цьому сприяє. Однак ми бачимо позитивну динаміку в плані якості надання допомоги новонародженим за багатьма показниками. Виживання зростає, цьому сприяє активна робота Асоціації неонатологів України й можливість навчання один у одного й за кордоном. У нас більше досвіду з виходжування недоношених дітей від 500 грамів, ніж в інших країнах СНД, працюють спеціалізовані центри, які показують хороші результати.

Оригінал матеріалу – на сайті Крим.Реалії

(Над текстовою версією матеріалу працювала Галина Танай)