Рекордні 50% росіян вважають Україну ворогом. Про це свідчать результати регулярного опитування на цю тему російського соціологічного «Левада-центру». Лідером у списку «ворогів Росії» залишаються США – 70%. Головні ж «друзі» – Білорусь, Китай, Казахстан, Сирія та Індія. Про основні причини зростання антиукраїнських настроїв в Росії міркує директор «Левада-центру» Лев Гудков:
Путінський режим тримається на образі ворога. Це такі механізми підтримки власної гордості
– Йдеться про наслідки вже трирічної масової пропаганди, дуже агресивної і демагогічної, яка залишає свої сліди. Путінський режим в принципі тримається на образі ворога, на механізмах негативної ідентичності, тому що інших підстав для гордості, крім як протистояння з Заходом чи боротьби з ворогами, з «київською хунтою», з «українськими фашистами», загалом, немає. Це такі механізми підтримки власної гордості, гідності та іншого. Тому образ ворога весь час необхідний, він функціональний. А в ролі ворога різні країни виступають. Якщо пам'ятаєте, років 10 тому це були країни Балтії, які поступово поступалися місцем Україні. Піки антиукраїнської пропаганди були в 2008 році, під час війни Росії з Грузією, коли Україна не висловила готовність підтримати Росію. І особливо різко активізувалася антиукраїнська пропаганда з лютого 2014 року – після Майдану, після того, як Україна розвернулася у бік Європи.
Ще чотири роки тому українці сприймалися як дуже близький народ
Ще п'ять років тому нічого такого не було. Навіть чотири роки тому українці сприймалися як дуже близький народ, дружні почуття ми фіксували – так само, як і українські соціологи. Але поступово ця антиукраїнська пропаганда переноситься і на людей. Тим більше, що в повному обсязі населення має зв'язки з Україною, дуже велика частина – за нашими даними, приблизно 28 відсотків – має родичів і близьких друзів в Україні. Протистояти пропаганді люди не можуть, і тому, коли телебачення заговорило про «державний переворот», про «прихід до влади фашистів», заговорило мовою Другої світової війни, боротьби з фашизмом, то звісно, у людей почало змінюватися ставлення. Дійсно, дуже велика частина людей повірила в те, що там поширюється русофобія, повірила в утиски росіян або навіть в геноцид росіян на Донбасі. І оскільки тут важливий не зміст, не об'єктивність тих чи інших звинувачень, а безперервність такого повторення, то це сприймається, саме як негативна установка, яка постійно відтворюється. І вона так чи інакше діє на людей, змушуючи їх змінювати ставлення до простих людей на Україні.
– Чи правильно я Вас розумію, що дії пропаганди в останні роки призводять до безперервного росту антиукраїнських настроїв в Росії?
Ще в листопаді 2013 року ми не фіксували жодної ворожості і агресії щодо України як держави і тим більше до українців як народу
– Ми шість разів на рік приблизно ставимо одні і ті ж питання разом з колегами в Україні. Різке погіршення припадає на лютий, березень, квітень 2014 року. Ще в листопаді 2013 року ми не фіксували жодної ворожості і агресії щодо України як держави і тим більше до українців як народу. Протягом 2015-го і частини 2016 року зберігалося негативне ставлення, і воно було дуже яскраво виражене. А потім, у міру заморожування конфлікту і переключення на Сирію, на конфлікт з Туреччиною, на конфронтацію зі США, трішки почало відновлюватися позитивне ставлення до України. Зараз, саме в останні місяці, почалося знову загострення – очевидно, йде тиск і вкрай агресивне висвітлення того, що відбувається в Україні, причому демагогія тут переростає і в брехню, і в наклеп, у вкрай спотворений опис того, що там відбувається. І в останні місяці ми бачимо нове наростання ворожості щодо України.
– Якщо припустити гіпотетично, що російські телеканали раптом різко змінять ставлення до України, до нинішньої української влади, як швидко зміниться ставлення росіян до українців і до України, на Ваш погляд?
Боюся, що це надовго залишиться. Одним вимкненням телевізора не обійдешся – ця травма збережеться надовго
– Із досвіду, якщо брати за аналогією з Грузією, це займе кілька років. Але з Грузією конфлікт був все-таки короткочасний, і ворожі акції стосовно Грузії, грузин (якщо пам'ятаєте, були навіть депортації їх з Росії) тривали недовго. А відновлення якихось спокійніших відносин, зниження агресії зайняло кілька років. З Україною ситуація набагато важча. І я боюся, що це надовго залишиться. Тим більше що з запізненням і майже з опором, але точно таке ж вороже ставлення виникло і серед самих українців. Там ніякої русофобії, ніякої агресії щодо росіян не було, і тільки лиш у відповідь на антиукраїнську пропаганду там почалося зростання неприязні і ненависті, ворожості стосовно Росії. Тому тут одним вимкненням телевізора не обійдешся – ця травма збережеться надовго.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
