Міжнародна правозахисна неурядова організація Freedom House, яка займається дослідженням стану демократії у світі, випустила новий звіт під назвою «Руйнуючи демократію: цілі, стратегії та методи сучасних автократів». Автори дослідження вважають, що стрімке зростання сучасного авторитаризму у таких країнах, як Росія та Китай становить серйозний виклик ліберальній демократії в усьому світі, адже ці держави здатні значно посилювати вплив на політичні рішення в демократичних країнах через залучення політичних консультантів та лобістів. Звіт перераховує арсенал новітніх тактик, які допомагають підтримувати режим як всередині Росії, так і поза її межами.
Автори звіту Freedom House вважають, що російська загроза сучасним демократичним системам обмежується не лише її політикою внутрішніх репресій та агресії проти сусідів, таких як Україна. Тактика Кремля з підтримки контрольованих державою неурядових організацій, пропаганди, заснованої на найсучасніших медіа-технологіях та «декоративних виборах» вже використовується не лише в Росії, але й поза її межами.
Коли у відповідь на вторгнення Росією в Україну канцлер Німеччини Анґела Меркель зауважила, що президент Росії Володимир Путін живе в іншому світі, автори вважають, що «вона мала на увазі власне російський всесвіт, де факти не відіграють жодної ролі, міжнародні договори є застарілими, і суверенітет є питанням влади, а не закону».
Звіт перераховує вісім основних тактик Кремля, які застосовуються з метою впливу на дії сусідніх країн, включно з Україною та Грузією, залежно від ситуації:
1) фінансування проросійських неурядових організацій, включаючи тісне співробітництво із православною церквою, що підтримує цінності Росії та осуджує дії західних країн;
2) поширення дезінформації через ЗМІ, контрольовані державою, які Росія використовує, наприклад, для розпалу ворожнечі за участю етнічних росіян у Молдові, країнах Балтії, та Україні;
3) використання енергетичного питання як зброї;
4) використання торгівлі як зброї;
5) використання кібератак (що особливо поширилися проти України після 2014 року);
6) воєнні погрози (включаючи чисельні військові навчання на кордонах із сусідніми країнами);
7) воєнний напад (відкритий в Грузії у 2008 році; та неофіційний в Україні);
8) заморожені конфлікти (Вірменія, Молдова, Грузія, Україна).
Зазначається, що ситуація в Криму є особливо складною, особливо стосовно прав людини.
Дослідники вважають, що пропаганда стала одним із найважливіших елементів для виживання російського режиму. Москва пов’язує будь-які проблеми зі «змовою США», чи це падіння ціни на нафту, чи зміна влади в Україні. «Мілітаризація» інформації є невід’ємною частиною тактики Кремля по домінуванню ЗМІ, що стало досить очевидним саме з початку вторгнення в Україну у 2014 році, адже «російська пропаганда відкрито перетнула грань між інтерпретацією фактів та відвертою брехнею». Переписування історичних подій використовувалося й раніше, та стало особливо помітним саме після конфлікту в Україні.
Також зазначається, що наразі є багато фактів, що підтверджують російську причетність до втручання у процес президентських виборів у США та підтримку відносин із популістськими європейськими партіями, підтверджуючи думку, що Кремль та його союзники зрозуміли, як саме «використовувати демократичну відкритість проти самої демократії».
Натомість російська влада заперечує причетність як до втручання у вибори в інших державах, включно зі США, так і до конфлікту на сході України.
Виступаючи 2 червня на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі, Володимир Путін звинуватив США у здійсненні «грубого і систематичного втручання у справи Росії протягом багатьох років» і в сприянні «антиурядовому перевороту в Україні» – так президент Росії називає події Революції гідності. Москва також має свою «власну уяву» щодо того, як має виглядати демократія.
