Українське питання буде одним з головних під час переговорів президентів Франції і Росії у Парижі, вважають українські експерти. Однак очікувати прориву у цьому питанні не варто, зауважує виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький. Натомість експерт з питань міжнародних відносин Олександр Потєхін наголошує: запрошення російського президента до Парижа в річницю візиту до Франції Петра I свідчить про «високий непрофесіоналізм» команди дипломатів новообраного президента Франції Емманюеля Макрона. За його словами, Росія обов’язково використає це порівняння Петра І з Володимиром Путіним у власних цілях.
– Чи зміниться позиція Франції щодо України через те, що там обрано нового президента? Емманюель Макрон раніше пообіцяв Володимирові Путіну «діалог з вимогами», що це може означати?
Олександр Потєхін: По-перше, це елемент французько-німецького діалогу в рамках провідної ролі цих країн в європейському союзі. Після дворічної перерви Ангела Меркель зустрілася з Путіним – і результат нульовий. Співрозмовники залишилися на попередніх позиціях.
Макрону ж зараз треба довести свій динамізм і те, що він не «слабкіший», або рівний з Ангелою Меркель у європейських справах. Від відомої позиції ЄС, найкращим чином висловленої Дональдом Туском, відійти він навряд чи зможе.
З іншого боку, це просто знущання над здоровим глуздом – запрошення Путіна на 300 річчя візиту російського царя Петра І до Франції. Справа в тому, що Петро І – це запеклий антиукраїнський діяч, це кат українського народу. І тому якщо у французькому дипломатичному відомстві цього не розуміють, це дуже прикро і не свідчить про високий професіоналізм команди Макрона в міжнародних справах.
– Чому Макрон, попри повідомлення та заяви щодо втручання Росії у президентські вибори у Франції, одну зі своїх перших зустрічей на найвищому рівні проводить саме з Путіним, та ще й у Версалі?
Євген Бистрицький: Під час виборчої кампанії Макрон говорив про необхідність встановити повагу з боку Росії до Франції. Зараз він говорить, що в нього є повага до Росії. Ця амбівалентність Макрона говорить про те, що ця зустріч, яка планується, буде стандартною зустріччю новообраного президента Франції для того, щоб він з’ясував в розмові свої позиції з Путіним. Очікувати чогось особливого, крім того, що можна буде прояснити деякі нюанси між двома лідерами, не варто. Ніякого прориву не буде.
Нам треба дочекатися зустрічі «нормандської четвірки» і там будемо дивитися результати цих перемовин, які відбулися спочатку з Меркель, а потім з Макроном.
– Чи будуть, на вашу думку, Путін і Макрон обговорювати українське питання – «нормандського формату», мінського процесу, України як такої. Що вони саме зможуть говорити в цьому контексті?
Євген Бистрицький: Давайте спробуємо реконструювати те, що відбулося під час зустрічі «великої сімки». Меркель сказала, що після цієї зустрічі вона відчуває «фрустрацію». І тепер Європа мусить покладатися сама на себе, а доля Європи в її власних руках.
Зараз позиція та ж сама: рівень переговорів, рівень переконань, рівень посилення санкцій. Це той «кнут», який висить зараз над Росією, який можна буде зараз використати. Тобто увесь комплекс питань фактично не змінився, акценти розставляються трохи по-новому і ми будемо бачити результат лише після більш-менш зрозумілих переговорів в рамках «нормандської четвірки».
Я думаю, що те саме прозвучить і там. Я думаю, що будуть більш серйозні наполягання з боку європейських колег стосовно просування Мінських угод з боку Росії. Вважаю, це буде основним пунктом в переговорах нормандської четвірки.
– Чи можуть результати зустрічі Путіна і Макрона, їхньої розмови щодо України, знайти у подальшому реальне, предметне втілення, тобто вплинути на роботу у «нормандському форматі»?
Олександр Потєхін: Я в цьому маю дуже великі сумніви. Справа в тому, що за п’ять днів до візиту, Міністерство закордонних справ Росії заявило, що «подвижок» в українському питанні від Путіна чекати не варто. Доки захід і члени «нормандської четвірки» будуть робити вигляд, що реалізувати Мінські домовленості можливо, до цього моменту прогресу не буде.
Справа в тому, що їх реалізовувати Путін не буде ніколи. Для Путіна головне –прикриваючись Мінськими домовленостями, продовжувати руйнувати Україну, як державу. Цього визнати наші західні партнери не хочуть, тому що це вимагає інших методів і форм втручання.
– Чи зможе Путін увійти в довіру з Макроном? Стати його другом?
Євген Бистрицький: Я думаю, що йому на свою сторону перетягнути Макрона не вдасться. Коли Меркель говорить, що Європі тепер після Брекзиту і після «закриття в собі» Америки, треба брати долю Європи в свої руки. Це буде процес, в якому і Франція, і, особливо, Німеччина, як лідируючі країни в Європі, мусять зрозуміти, що значить їх доля. Я думаю, цей процес займе певний час, якого в Україні немає. Нам доведеться чекати, доки ці переговори стануть чимось більш результативним. Тому висновок для України дуже простий – це зміцнюватись самій, консолідувати політичну волю для реформ, будувати армію, оборону і вибудовувати свою чітку лінію на міжнародній арені, в тому числі, коли Європа шукає свою долю.
– Чим взагалі Росія цікава Франції, а Франція – Росії?
Олександр Потєхін: Звичайно, Макрону зараз для своїх виборців важливо показати, що він знайшов цей дуже маленький, але дуже корисний для французької економіки «ґрунт» перспектив для економічних відносин, якими переймаються французькі громадяни.
З точки зору Путіна, він, звичайно, «за» будь-який крок для знаходження перспектив економічного розвитку. В Росії зараз всі заговорили про ривок в російсько-французькому автомобілебудуванні.
Вони вважають, що прорив відбудеться. Чи буде це насправді – ніхто знає. Але зображати прорив будуть обидві сторони.
– З яким настроєм повернеться Путін з Франції? І яке враження залишиться у Макрона від цієї зустрічі?
Олександр Потєхін: Макрон, я думаю, побачить у всій красі цю «скотиняку». Думаю, що це корисна зустріч для його протверезіння. А Путін, звичайно, буде посміхатися і говорити, що все гаразд: «Франція за нас, Крим наш, Україна завтра впаде». Тобто для кожного результати будуть різні.
Євген Бистрицький: Я думаю, Путін буде повертатися, роблячи наголос на культурних зв’язках. Щодо Макрона – він дійсно мусить мати протверезіння після цієї зустрічі. Я думаю, він скаже, що ми хотіли б мати повагу країн один до одного, але певні суперечки залишаються. Думаю, у «нормандському форматі» будуть більш жорсткі перемовини.
