Тетяна Савчук
Британський часопис The Economist у своїй статті під заголовком «Україна і Росія разом у пастці війни на Донбасі» пояснює, чому у вирішенні конфлікту в Україні не зацікавлений ані президент Росії Володимир Путін, ані український президент Петро Порошенко. Американський аналітичний центр The Atlantic Council розповідає про п’ять причин, чому надання США зброї Україні є вигідним для американських платників податків. Також є стаття про те, чому російські опозиціонери підтримують демократію в Росії, але є «імперіалістами щодо закордону».
Британський тижневик The Economist розглядає тему збройного протистояння на сході України у статті під заголовком «Україна і Росія разом у пастці війни на Донбасі». Автор пояснює, що замість відкритої повномасштабної агресії проти України Кремль «створив образ громадянської війни, абсурдно зображуючи київський уряд «фашистським» режимом, а сепаратистів «борцями за свободу».
Видання зазначає, що зруйнована внаслідок бойових дій психіатрична лікарня на околиці Слов’янська, де сепаратисти використовували пацієнтів установи як «живий щит», наразі є символом «божевілля по суті театрального конфлікту, який коштував 10,000 життів». Тим не менш, офіційно, говориться у статті, війни між Україною та Росією немає: держави не розірвали дипломатичні відносини, і між ними триває торгівля.
«Сепаратисти не здатні запропонувати нічого для майбутнього, тому вони активно поширюють символіку радянського минулого», – читаємо у статті. Тим часом серед населення окупованих територій мало хто вірить у те, що Донецьк повернеться до складу України, адже у цю «гру» втягнена не лише Росія, а й Захід, чиї лідери підтримують Мінські угоди, при цьому «визнаючи в приватному порядку, що ці угоди мертві».
Видання підкреслює, що Мінські угоди були розроблені, «щоб замаскувати фактичну поразку української армії», а найголовніша проблема полягає у тому, що наразі надто багато сторін конфлікту зацікавлені у його продовженні, включаючи як Путіна, так і Порошенка. Як стверджується у статті, «легітимність Порошенка спирається майже виключно на боротьбу проти Росії, і він зовсім не зацікавлений дозволяти Донбасові голосувати на президентських виборах у 2019 році». А тим часом Кремль, пише видання, «теж не хоче ні платити за Донбас, ні обмежувати свої можливості втручатися в події на решті України».
Американський аналітичний центр The Atlantic Council у публікації під заголовком «Це суперечить здоровому глузду, але озброєння України насправді заощадить гроші платників податків США» пише про те, що існує п’ять основних причин, чому американці мають насправді бути зацікавлені у наданні Вашингтоном озброєння Україні.
По-перше, читаємо у статті, «ми захищаємо наші інтереси та союзників, допомагаючи Україні захистити себе». «Кожен український солдат, який бореться за свою країну, означає на одного американця менше, необхідного для захисту Європи», – пише автор допису.
По-друге, продовжує він, ця війна безпосередньо стосується США та Європи, адже «Москва, по суті, оголосила війну Європі та міжнародному порядку». «Наразі Росія веде інформаційну війну проти кожного європейського уряду від країн Балтії до Іспанії. Москва відкрито субсидує політичні партії по всій Європі в спробі підірвати демократичні уряди», – зауважено у статті.
В ній пояснюється, що без надання України допомоги, щоб вона могла захистити себе, вплив Росії поширюватиметься, і «тоді Східна Європа буде жити в тіні війни, етнополітичної напруженості й всюдисущої реальності територіальних ампутацій». Цитуючи слова співробітника Фонду Карнеґі Шермана Ґарнетта, автор вказує, що «Україна є наріжним каменем у дузі європейської безпеки», а отже, якщо залишити Україну напризволяще, то «її поразка чи розпад потягне за собою розпад європейської безпеки».
По-третє, нагадав автор, у 1994 році США гарантували безпеку України в обмін на її відмову від ядерної зброї.
По-четверте, стверджується, що попередні нереалізовані спроби допомоги Україні заохотили Росію до ще більшої ескалації агресії з боку Росії, у той час як підтримка Києва з боку Заходу може врешті змусити Росію шукати політичного врегулювання чи повернутися до виконання своїх зобов’язань за Мінськими угодами.
По-п’яте, оскільки США є найсильнішою державою у світі, то Вашингтон не може просто заплющити очі на агресію, особливо ж агресію з участю ядерної держави. Залишення Києва віч-на-віч із агресором може призвести до вигідних фінансових оборудок із Росією чи риторичної підтримки боротьби з тероризмом, але це відчиняє двері до нового терору постійної війни, читаємо в публікації на сайті американської аналітичної установи.
The Atlantic Council також вмістив статтю під заголовком «Чому лідери російської опозиції є демократами у себе вдома, але імперіалістами щодо закордону?». В ній автор книжки «Війна Путіна проти України: революція, націоналізм та злочин» Тарас Кузьо вважає, що має існувати два критерії для надання російським політичним партіям і громадським групам американського фінансування, яке схвалив Конгрес. Автор нагадує, що 100 мільйонів доларів мають піти на протидію «впливові й агресії Росії» і «на підтримку демократичних програм у Росії, демократії і верховенства права».
«По-перше, повинно бути визначено, чи (фінансовані) групи підтримують демократію, вільні вибори та незалежні ЗМІ в Росії. По-друге, вони повинні бути проти анексії Росією Криму», – вважає автор.
Та проблема полягає у тому, пише Кузьо, що «більшість російських опозиційних груп та партій підтримують анексію та відтворення «Російського Союзу», що включав би Росію, Україну, Білорусь та Казахстан».
Видання пише, що Захід веде політику санкцій проти Росії у відповідь на її агресивні дії щодо України, включаючи захоплення Криму і воєнну агресію на сході України. А тому фінансування Америкою груп, які підтримують російський імперіалізм проти України, прямо суперечило б як санкціям, так і Мінським угодам.
Підкреслюється, що російські опозиціонери погоджуються із діями Путіна у двох аспектах: по-перше, що, мовляв, східні та південні частини України були помилково включені до складу України, і по-друге, що українці й росіяни є одним народом – ідея, яку активно розвивав російський опозиційний діяч Олексій Навальний під час протестів у Росії у 2012 році.
Автор пояснює, що «сучасні (російські) демократи є по суті імперіалістами, які заперечують той факт, що українці і казахи, наприклад, є окремими народами».
За його словами, росіяни будь-яких політичних переконань не в змозі «зрозуміти силу українського патріотизму, тому що вони бачать Україну як штучну державу, що підтримується Заходом».
Різниця наразі полягає в тому, пише Кузьо, що «великодержавні імперіалісти Путіна використовують військову силу проти України, в той час як російські демократи й патріоти були б більш схильні вдаватися до інших форм тиску на Україну».
Для влади США критично важливо взяти до уваги такий лад мислення російських політичних діячів, перш ніж почати надавати кошти російським опозиційним групам, якщо вона хочуть досягти своїх зовнішньополітичних цілей, зазначається у статті.
