Три роки тому Петро Порошенко переміг на виборах президента України з обіцянкою швидко закінчити конфлікт на Донбасі. Проте військовий конфлікт триває. Чому Порошенко не виконав своєї обіцянки та чи можливо було зупинити події на сході ще в 2014 році? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розмірковували: Мирослав Гай – учасник бойових дій у складі першого добровольчого батальйону Нацгвардії України, офіцер запасу в оперативному резерві 95-ї ДШБ, та Віктор Шидлюх – полковник, екс-заступник керівника сектору «М» штабу АТО.
– Чому Петро Порошенко не виконав своєї передвиборчої обіцянки зупинити антитерористичну операцію?
Мирослав Гай: Треба розуміти, що ситуація на той час була дуже динамічною. Коли я був у Слов’янську, там точилися постійні бої. Тоді місто утримувала дуже невеличка група бойовиків, це вже потім зайшов російський спецназ, далі з’явилося «ополченіє» та найманці. Росіяни тоді підтягли до кордону вже свої війська, але жодна країна в це не вірила. Нам досі дорікають – а де докази, що росіяни тоді зайшли?
Я думаю, якби ми працювали так, щоб за годину завершити антитерористичну операцію, то потрібно було би Слов’янськ «стерти з Землі» разом із усім мирним населенням. Це був би другий Грозний, але тоді б зараз ми розглядали Гаагу не для росіян, а для нас. Крім того, ми б розпочали війну з Росією. Усі російські канали показали б, що українські війська знищують мирне населення, тим самим дали б привід тому угрупованню, яке було скупчено на кордоні України, зайти та почати заплановану операцію.
Віктор Шидлюх: Росіяни готувалися до цього десятки років. Відповідно, вони були готові до цієї війни, а ми – ні. У нас вистачало тоді внутрішніх проблем. Той же Янукович, який до цього часу керував державою, працював на Російську Федерацію. І він нищив Збройні сили України. І це робили міністри оборони, які потім повтікали до Росії. На той момент і ключові посади в СБУ займали люди з російським громадянством. Не були готові до таких подій не лише ЗСУ, але й підрозділи МВС, СБУ. Вони цілими управліннями здавали зброю, кидали свої робочі місця, не виконували свої функції. Тобто сили з самого початку були нерівні.
– Три роки тому президент і міністр оборони казали, що звільнять Донецьк і Луганськ силою. Зараз концепція змінилася…
Мирослав Гай: Степан Полторак сказав: «Ми не збираємося звільняти Донбас силою», тобто у військовому сенсі. Це означає, ми не збираємося «утюжити» зараз ракетами, літаками та йти на відкрите зіткнення.
Ми робимо розумніше. Зараз світова спільнота все сильніше підриває Росію. Це же не та країна, яка була на початку конфліктуВіктор Шидлюх
– А це єдиний варіант?
Віктор Шидлюх: Ні. Це те, що нам нав’язується Росією. «Давайте, поки ми сильні, підемо у відкрите зіткнення». А ми робимо розумніше. Зараз світова спільнота все сильніше підриває Росію. Це же не та країна, яка була на початку конфлікту.
– Чи є охоючі у Збройних силах України йти саме в наступ?
Віктор Шидлюх: У ЗСУ, на щастя, є грамотні та толкові офіцери, здатні планувати та стратегічно мислити. Якщо кожен буде робити, що він захоче, то буде безлад.
Ми стали постачальниками «вантажу 200» російських солдатів на регулярній основі. Такий собі конвеєрМирослав Гай
Мирослав Гай: Російська Федерація, усякі там Захарченко та Плотницький казали, що зможуть захопити Україну, дійдуть до Києва, а потім до Берліна за кілька діб. Три роки триває ця війна, в якій Російська Федерація погрузла. Так, ми не йдемо в наступ, але ми стали постачальниками «вантажу 200» російських солдатів на регулярній основі. Такий собі конвеєр.
– А чому не можна було завершити конфлікт, наприклад, коли сепаратисти залишили Слов’янськ і повертались у Донецьк? Чому тоді не провели операцію?
Мирослав Гай: Коли вони відходили, у них були заручники – діти. Досі ж не маємо інформацію, де ті діти з дитячих будинків, яких вивезли. І чомусь жодне російське видання не розповіло, як цим дітям добре тепер жити в іншому місці.
Те, що ми зупинили одну з найсильніших армій світу – це наше досягненняМирослав Гай
Віктор Шидлюх: Російський кордон був постійно відкритим. Там не було «стіни». На кордоні стояли десятки тисяч мобільних озброєних підрозділів, які були готові в будь-який момент «вписатися» за свій спецназ та вступити на нашу територію. Як це було під Іловайськом та в Дебальцеві. Те, що ми зупинили одну з найсильніших армій світу, – це наше досягнення.
