Через економічні проблеми Кремль може сам шукатиме миру з Україною, однак за найгіршого сценарію бездумно керована і ослаблена економічно Україна може піти на поступки войовничій Росії, зазначає політичний оглядач Тім Джуда. А от видання Business Insider розкручує львівське пиво, яке вразило британських оглядачів творчим підходом до постаті Дональда Трампа. Останньому колумніст видання Forbes Віктор Рудь радить врешті визнати ключову роль України для закордонних інтересів США.
Під час зустрічі «Групи семи» в Італії 11 квітня державний секретар США Рекс Тіллерсон поставив питання: «Чому американські платники податків повинні цікавитися Україною?». Президент комітету закордонних справ Асоціації українських правників Америки Віктор Рудь полемізує із ним на сайті видання Forbes.
У колонці під заголовком «Незалежність України і досі необхідна для безпеки й стабільності США» автор вдається до історичного огляду, доводячи: українці завжди прагнули до свободи та демократії, тоді як Росію характеризує поневолення – як власного, так і сусідніх народів. Саме завдяки українській незалежності у 1991 році розпався Радянський Союз, розвиває думку Рудь, а це, у свою чергу, врятувало Захід від «апокаліптичної траєкторії».
Якщо нова президентська адміністрація врешті не побачить, що Україна є її «ключовим інтересом», голосні заяви не приховають співучасті у нищенні міжнародного правопорядку, а різноманітні міжнародні угоди матимуть не більш ніж символічне значення, впевнений правник.
Більше того: зрадити країну, завдяки якій розпався СРСР, означатиме відмивання історії, а дане Америкою слово втратить свою цінність. «Невгамовне презирство Путіна до провокативної малодушності США і Європи стане ще більш відчутним», – наголошує публіцист, нагадуючи про Північну Корею, Іран, Сирію та Китай.
Рудь нагадує: за двадцять років до поставленого Тіллерсоном питання, дослідження Фонду Карнегі за міжнародний мир вже містило у собі відповідь. «Чи буде керована Росією інтеграція території колишнього СРСР становити серйозну і довготермінову загрозу для Заходу, багато в чому залежатиме від ролі, яку відіграватиме Україна… Україна багато в чому визначить, чи у ХХІ столітті Європа і світ будуть настільки ж кривавими, наскільки й у ХХ», – цитує дослідження фонду Рудь.
Він підсумовує: «Якщо американських платників податків не цікавить Україна, хай спробують екскурсію «Кімнатою пам’яті». Інакше, податки будуть нашою найменшою проблемою».
Британське видання Business Insider звернуло увагу на новий сорт крафтового пива у львівському театрі пива «Правда». Короткий відеорепортаж присвячено напою під назвою «Трамп. Президент роз’єднаних Штатів Америки». На етикетці гурмани можуть роздивитися російського президента Володимира Путіна, стіну між США та Мексикою і навіть Кевіна Маккалістера із «Сам удома-2» – адже саме у цьому фільмі Дональд Трамп зіграв сам себе.
У січні Радіо Свобода повідомляло, що «Правда» випускає темне пиво під назвою «Obama Hope». Ця назва сягає корінням виборчої кампанії колишнього американського президента Барака Обами. Тоді візитівкою перегонів стали червоно-сині постери у дусі поп-арту з портретом політика і словом «надія».
Не менш риторичне за Тіллерсонове, питання «Чи Україна коли-небудь зміниться?» постає у травневому номері інтелектуального журналу The New York Review of Books. Кореспондент і політичний аналітик видання The Economist Тім Джуда почав працювати в Україні під час Євромайдану. У матеріалі для The New York Review of Books автор здійснює огляд поразок і досягнень Києва після революції і намагається окреслити перспективи.
«Хоч популярність Порошенка постійно спадає, йому вдалося стабілізувати економіку, забезпечити позики від Міжнародного валютного фонду, відвернути підтримувані Росією повстання у чутливих регіонах на зразок Одеси і понад усе створив серйозну військову силу зі слабкої і дезорганізованої спадщини»,– підсумовує Джуда. Важливим досягненням автор вважає і підписання безвізового режиму з Євросоюзом.
Однак, у багатьох сферах країна не просунулася далеко, переконаний аналітик. На шпальтах журналу він обговорює бурштинову мафію із активістом із Рівного Юрієм Дюгом та всюдисущу корупцію з антикорупціонеркою Дар’єю Каленюк; очікування українців щодо Дональда Трампа і перспективи Мінських угод із депутатом Ганною Гопко і життя в окупованій Горлівці з переселенцем на ім’я Віталій.
«Україна і Росія застрягли у глухому куті в очікуванні, яка ж зі сторін здасться першою», – підсумовує Джуда. Він не виключає сценарію, за якого російські економічні проблеми загостряться настільки, що Кремль шукатиме миру з Україною. Це за умови, якщо утримати владу стане важливішим за нескінченні новини про «перемоги» над Києвом та Заходом, уточнює автор.
За іншого, «більш похмурого» розвитку подій, економічна стагнація, безгосподарність і постійний військовий тиск з боку Москви можуть змусити Україну прийняти версію миру, більш зручну для Росії. «Зараз мало хто вірить, що Мінський процес матиме сенс, особливо коли стосунки США та Росії настільки погіршилися. Найбільш імовірний курс – це, здається, загострення конфлікту – і посилення корупції».
