Сам собі «Мінінформ». Як родина з прифронтового села самотужки встановила комунікаційну вежу у власному городі

Третій рік жителі прифронтової «сірої зони» відрізані від України інформаційно – там немає українського мовлення. По телевізору і радіо – суцільний «русский мир». Але в селі Малиновому під Станицею Луганською, всього за п’ять кілометрів від лінії фронту, люди самотужки вирішили прорвати інформаційну блокаду і встановили у власному городі тридцятиметрову вежу. Власними силами навіть провели інтернет. І тепер просять чиновників поставити ретранслятор. Чи вдасться довести справу до кінця, з’ясовували журналісти проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

Лілія Цибіна живе всього за чотири кілометри від лінії розмежування – в селі Малиновому Станично-Луганського району. Уже три роки прифронтове село перебуває в повній інформаційній блокаді.

«2015-2016 роки – все гірше і гірше. Інтернету немає, радіо взагалі глушать, зв’язок дуже поганий. Мобільного зв’язку у нас практично немає, потрібно виходити на другий поверх», – розповідає Лілія Цибіна.

Така ж ситуація – у всьому районі. «За три роки нічого не змінилося. На превеликий жаль, Станиця Луганська, як й інші селища, дивиться російське телебачення і ті телеканали, які організували терористи», – зауважує голова Станично-Луганської райадміністрації Юрій Золкін.

Телевізор – єдина розвага для місцевих людей похилого віку. Тут добре приймає «Луганськ-24» – транслює серіал про Сталіна та шоу російських телеканалів. Натомість українського мовлення немає зовсім.

«Державний концерн поки тут, на нашій території, ще не зробив нічого, щоб розширити телевізійне мовлення», – констатує Золкін.

Люди самотужки вирішили прорвати інформаційну блокаду

Чого не робить держава – зробимо самі, так вирішила сім’я Цибіних з села Малинове. Втомившись чекати допомоги з Києва, вони самотужки налагодили зв’язок з Україною. Самі побудували 30-метрову комунікаційну вежу у власному городі. Завдяки вежі провели якісний інтернет. Гроші на встановлення – 1700 євро – зібрав наймолодший Цибін.

«Моїх рук справа. Моїх рук – саме встановлення, а загалом з друзями підметушились саме щодо інтернету. Самі розумієте, без інтернету жити важко. А оскільки я відеоблогінгом займаюся – мені інтернет потрібен як повітря», – каже Володимир Цибін.

Володимир – популярний відеоблогер. Живе практично на лінії фронту, але примудряється щодня вести свій YouTube-канал. Обладнав у дворі студію, фарбує і ремонтує старі автомобілі – все це знімає, а відеоролики викладає в інтернеті.

Після встановлення вежі хороший інтернет з’явився в усьому селі. Сусіди задоволені. «О, дуже добре! Якби ще «ВКонтакте» не відключали з «Однокласниками», було б взагалі весело», – говорить сусідка Цибіних.

Вежу Володимир монтував удвох з батьком – сам ліз на верхівку, вручну встановлював 12-кілограмові блоки. Інтернет-обладнання, а це ще 700 євро, Цибіни взяли в розстрочку.

Є інтернет – значить з’явилася альтернатива телевізору. Але старше покоління сім’ї, як і раніше, не може дивитися українські канали.

«Радіо – взагалі! Глушать Україну взагалі, тільки свист по радіо чутно – сигналу немає. Тільки Луганськ передає. Коротше кажучи, ізольовані ми від України», – розповідає жителька села Малинове Віра Шевцова.

Тепер в планах у сім'ї – поставити на вежу радіо- або телеретранслятор.
«Треба в інформаційному плані мати якусь альтернативу. Тому що весь час саме з того боку йде нагнітання, йде пропаганда», – наголошує Сергій Цибін.

Але тут вже без держави не обійтися. «Зі свого боку надаємо можливість, щоб ця інформація з’явилася! Будь ласка, приходьте – ставте обладнання», – каже Сергій Цибін.

«Ставити ретранслятори в кожному селі дорого і неефективно» – Костинський

«Донбас.Реалії» передали прохання Цибіних Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. Член Нацради Сергій Костинський проблему інформблокади прифронтової території визнає, але стверджує: ставити ретранслятори в кожному селі дорого і неефективно.

«У Луганській області зараз буде починатися будівництво вежі, в Бахмутівці – 134 метри. І ми прорахували, що вона охопить не тільки лінію розмежування, а й частину окупованих територій. І ті люди, які будують вежі на своїх городах, вони отримають доступ і до українського телебачення, і до радіочастот», – відреагував Костинський.

Вежу в Бахмутівці обіцяють побудувати восени – гроші Україні на неї виділили американці. Трохи пізніше з’явиться ще одна телевежа – в Покровську Донецької області.

Фахівці сподіваються покрити мовленням всі «сліпі» прифронтові ділянки – між Мар’їнкою та Авдіївкою, в районі Світлодарської дуги, Попасної, Щастя і Станиці Луганської. Українська сторона ставить передавачі там, куди не можуть дістати бойовики.

«Це ще й питання безпеки. Наприклад, де ми встановлюємо цю вишку? З нашої точки зору, на лінії розмежування, як це робиться зараз на деяких городах, і використовується як «ось нічого не робить влада» – це небезпечно. Тому що в Попасній вежа була підірвана», – зазначає перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова.

Волонтери готові допомогти Цибіним налагодити радіомовлення

Поки ж обіцяного українського теле- і радіомовлення уздовж лінії розмежування чекають вже не два, а три роки.

«Ці питання просто тонуть в рутині – і бюрократичній, і, можливо, в цілеспрямованому саботажі. З одного боку, ми чуємо запевнення Міністерства інформації про те, що вони роблять все, щоб відновити українське мовлення. Але в підсумку, через три роки після початку конфлікту мовлення так і не відновлене», – резюмує координатор «Восток SOS» Костянтин Реуцький.

Проте пропаганда сепаратистів в українських прифронтових селах діє досить ефективно.

«1 травня і 9 травня в Луганську і тут старі мало не сльозами обливалися, мовляв, ой як добре, вони згадали Радянський Союз. Барвиста картинка, прапорці, бантики і все інше. Терористи створюють цю картинку, це помилкова ілюзія, але як літню людину переконати?», – каже голова Станично-Луганської райадміністрації Юрій Золкін.

Вежа в городі Цибіних могла би стати джерелом хоча б радіомовлення під Станицею Луганською, переконані волонтери. Кажуть, що готові взяти на себе витрати.

«Я думаю, що і ми, і інші активісти готові були б взяти на себе подібні витрати, якби обласна влада і центральна влада зробила б хоч якісь кроки, для того, щоб це обладнання там з’явилося», – зазначає Костянтин Реуцький.

Ініціатива «Восток SOS» навіть організувала збір грошей для обслуговування унікальної вежі. 32-метрова щогла в селі Малинове вже стала символом боротьби жителів прифронтових територій за український інформаційний простір.

«Я в 2014 році в пориві емоцій сказала своїм сусідам, що поки ми тут, тут буде триматися межа. Ми силою свого духу тримаємо кордон. Сподіваємося на це!», – каже жителька села Малинове Лілія Цибіна.