Крок до відкриття нової України зроблений – український посол у Німеччині

Берлін – Члени Бундестагу під час відкритого обговорення, яке відбулося за ініціативи партії «Зелених», визнав німецьку історичну відповідальність за Україну. Під час дебатів ішлося про те, що Україна, як і Білорусь, Польща, країни Балтики та Росія, була в епіцентрі під час Другої світової війни та пов’язаними з нею масовими вбивствами цивільного населення. Тому ФРН визнає свою історичну відповідальність перед Україною.

​Під час дебатів представники чотирьох німецьких партій – «Зелених», Соціал-демократичної, ХДС/ХСС – наголошували, що історична відповідальність Німеччини перед Україною – це не лише осмислення німецьких злочинів щодо людей, які жили в тогочасній Україні. Часткою цієї відповідальності є також активна підтримка суспільства нинішньої незалежної України у його зусиллях, спрямованих до демократії, правової держави та економічного розвитку. Тому потрібно енергійно виступати проти економічної, політичної і військової дестабілізації України, яка має на меті загальмувати цей процес та навіть стати йому на заваді.

Тож Бундестаг закликав уряд Німеччини й надалі активно підтримувати Україну – як у двосторонніх відносинах, так і в рамках міжнародних організацій. Депутати Бундестагу вважають, що в німецькому суспільстві необхідно розпочати дискусію щодо усвідомлення історії України, розуміння того, що вона – незалежна держава з власною ідентичністю і не є придатком чи залишком колишніх радянських республік.

На багатьох фактах історії і досі табу

Саме такі вимоги висунула у центр дебатів депутатка німецького парламенту Марілуїзе Бек, яка пояснила в інтерв’ю Радіо Свобода, чому дійшла такого висновку.

«Моя мотивація була – поставити Україну в центр уваги німецького суспільства, адже в його головах існує велика неясність щодо недавнього минулого України. Так, ми знаємо, що війна проти СРСР була вбивчою. Але ми всі ще й досі вважаємо, що це нібито була війна проти нинішньої Росії. І ми досі ще не знаємо, що вона відбувалася і на території України. Також досі у нас не висвітлюється – навіть в історичних дебатах – пакт Молотова-Ріббентропа, знаного ще і як пакт Сталіна-Гітлера, сталінський терор періоду 1939-1941 років. Або спільний військовий парад Червоної армії та Вермахту у Брест-Литовську. На цих фактах і досі табу», – повідомила депутат німецького парламенту.

Учасники дебатів вважають, що Україна, яка під час Другої світової війни втратила значну кількість і військових, і цивільного населення, а нині потерпає від російської агресії на Донбасі, потребує підтримки Німеччини, яка має взяти на себе історичну відповідальність за жертви нацистської окупації. Утім, парламентарі не у всіх питаннях дійшли згоди. Зокрема, щодо українського визвольного руху. Приміром, представник партії «Лівих» Андрей Гунько, підтримуючи колег у загальному напрямку політики щодо України, висловився про історичні «несумісності», передусім у питаннях участі у визвольному русі ОУН, а також окремих постатей, котрі боролися за незалежність України під час Другої світової війни, зокрема Степана Бандери, котрого він вважає «антисемітом». Окрему думку щодо цього має Марілуїзе Бек, яка багато сторінок історії про це вивчала.

«В історії Бандери є чорні плями: я згадую історію Волині, коли 60 тисяч польських вояків загинули від рук бандерівців. Але доля самого Бандери була високо проблематичною. Історію цієї людини треба зрозуміти у контексті того, що Україна пережила Голодомор, варварську війну, сталінський терор. Тож у Бандери, його однодумців з’явилася ідея, ніби німецькі окупанти можуть стати їхніми визволителями. Такої думки були також і чимало патріотів Польщі, країн Прибалтики. Саме тому Бандера підтримав німецьку окупацію. Звичайно, він, також і частина його прихильників колабораціонували з німецькими окупантами – у неправедній вірі, що колаборація з тоталітарним німецьким режимом протистоятиме тоталітарному режиму СРСР», – говорить депутат Бундестагу.

На думку Марілуїзе Бек, така мета не виправдовує людей, які пішли на співпрацю з окупантами. Також німецькі ліві партії, каже вона, звинувачують у цьому учасників українського визвольного руху. Але цю історію слід сприймати у контексті тогочасних подій. Так, звичайно, були колаборанти, був український антисемітизм, були українські наглядачі в німецьких концтаборах. Але ця трагедія та історія простягається через численні країни, також Радянський Союз не залишився осторонь цього, зауважила Бек.

Німецьке суспільство шукатиме компроміси

Посол України у Німеччині Андрій Мельник, котрий був присутній на слуханнях, сказав Радіо Свобода, що під час дебатів досягнуто надзвичайно важливого результату: всі фракції – і коаліційні, і опозиційні – визнали історичну відповідальність Німеччини перед Україною.

«Це головна перемога. Далі формальні рішення – спрямувати цей проект, який був винесений фракцією «Зелених», на доопрацювання у комітет закордонних справ, що відкриває перед нами великі можливості для формулювання такого тексту, який справді буде прийнятний і офіційно схвалений усіма партіями Бундестагу. Таким чином це буде для нас перший крок до того, що у Німеччини, приміром, визнання жертв Голокосту – частина німецького ДНК, але досі про те це щодо України не йшлося. Нині у німецькому суспільстві є вже компроміс думки щодо жертв Голокосту в Україні, також щодо жертв українців, п’ять мільйонів яких постраждали від фашистської окупації. Раніше такого усвідомлення у Бундестазі не було. Можливо, не всі формулювання досягнуті, але відтепер комітет працюватиме над цим питанням. Для нас це – перший крок. У майбутньому буде важко окремим партіям відмежовуватися від України, яка вийшла на високий політичний рівень», – переконаний український політик.

Німецькі парламентарі також висловилися щодо указу президента Петра Порошенка про заборону низки російських соціальних мереж, що, на їхню думку, є великою політичною помилкою уряду України у питаннях свободи слова.