Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
Протягом останніх місяців отримала багато звернень від провідних зарубіжних мас-медіа щодо сприяння направлення їхніх представників в район АТО в рамках програми Embedded journalists. Мої намагання допомогти викликали бажання винести цю тему на публічне обговорення. Хочу винести на публічне обговорення сам проект, який існує на сайтах Міністерства оборони України і Міністерства інформаційної політики.
Проект Embedded journalists передбачає особливий формат роботи журналістів та знімальних груп в районі кризової ситуації. Стосовно наших умов він полягає у закріпленні представників ЗМІ за військовими частинами в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Передбачається, що журналіст протягом певного часу фактично «включений» в життя підрозділу сил АТО на передовій: перебуває разом із військовослужбовцями під час бойових дій, живе в підрозділі тощо.
Таку форму співпраці зі ЗМІ започаткували в арміях західних країн для вирішення певної проблеми. З одного боку, політики та військові під час проведення військових операцій хотіли мати підтримку від суспільства. З іншого боку – суспільство в обмін на таку підтримку хотіло знати, що відбувається в «гарячих точках», бажано з «перших рук» і в «онлайн» режимі та від джерела інформації, якому суспільство довіряє, бажано співвітчизникам. Пошук компромісу привів до започаткування проектів embedded journalists. Свою ефективність вони підтвердили під час операції збройних сил США та міжнародних коаліцій в Афганістані та Іраку.
У 2014 році президент України визначив завдання максимального висвітлення подій в Україні і особливо в зоні АТО перед світовою спільнотою. Нами в рамках співпраці громадських структур та «силовиків» було запропоновано низку відповідних проектів розширення взаємодії зі ЗМІ. Серед таких пропозицій був проект Embedded journalists. З нашого боку, це було бажанням запровадити найвищі стандарти взаємодії влади і ЗМІ та надати «зелене світло» для роботи в Україні провідних зарубіжних медіа з багатомільйонною аудиторією.
Кілька місяців ми витратили на переконання чиновників та боротьбу із супротивом змінам з боку адміністративної системи і внутрішньої бюрократії. Розробили та затвердили нормативні документи Міноборони та інших силових структур, які, між іншим, зареєстрували в Мінюсті. Запровадили необхідні процедури та провели підготовку персоналу відомчих прес-служб.
У 2015 році започаткували перші пілотні проекти в зоні АТО на базі чотирьох військових частин, які перебували на самих «гарячих напрямках»: Авдіївка, Широкине, Піски. Першою українською журналісткою-учасницею проекту стала Анастасія Береза («Цензор.нет»), яка із 22 по 28 червня 2015 року перебувала у населеному пункті Широкині. Серед іноземних колег хочеться згадати Мюрея Брюстера (Murray Brewster, Інформаційне агентство The Canadian Press), Джеймса Спренкла (James Sprankle, Радіо Свобода, Radio Free Europe/Radio Liberty), Томаса Гіббонса-Неффа (Thomas Gibbons-Neff, The Washington Post), Адама Натана (Adam Natan, The Independent), Нолан Пітерсон (Nolan Peterson, The Daily Signal, Newsweek) The World Post, CNN, Polsat, Agence France-Presse, London Evening Standard та багатьох інших.
Деякі результати роботи журналістів подані на сайті Міністерства інформаційної політики.
Всього за час реалізації проекту в районі проведення антитерористичної операції було організовано роботу більш ніж 100 журналістів та провідних іноземних і вітчизняних засобів масової інформації.
Спочатку цим проектом займалося Міноборони та Мінінформполітики. Безпосередню роботу виконували представники штабу АТО та прес-офіцери військових частин. Дещо пізніше відповідальним за координацію заходів проекту Embedded journalists було визначено відповідний підрозділ Генерального штабу Збройних сил України. Це було зроблено з метою усунення дублювання завдань і функцій між структурними підрозділами Міноборони та Генштабу.
Чи все було гладко з реалізацією проекту? Звичайно, що ні. Переважна більшість репортажів із передової були відвертими та в цілому позитивними для України. Негатив, фейки, обман аудиторії, маніпуляції, витік чутливої інформації мали місце, але вони були дуже рідким винятком, яке лише підтверджує правильність такого проекту.
Але чомусь поступово все частіше стали надходити скарги від ЗМІ про блокування деякими посадовцями проекту Embedded journalists. Кількість відвідувань передової в зоні АТО представниками іноземних ЗМІ зменшилася. Процедура оформлення стала більш тривалою. Пізніше надійшла неофіційна інформація від «силовиків», що вони зацікавлені закрити проект взагалі.
На перший погляд, програма нібито функціонує. За посиланнями наданих раніше, проект працює, але в той же час мені відомо, як мінімум, п’ять відмов різним ЗМІ в наданні можливості працювати у проекті Embedded journalists.
І нам невідомо про будь-які офіційні відмови держструктур від цього проекту. Але чому відповіді на запити від журналістів не приходять взагалі? Або, в кращому випадку, пропонується зачекати, бо «на передовій затишшя, цікавих подій немає, тому ми тимчасово призупинили програму…»
Отже виникає питання, чому сьогодні з огляду на успішність та доцільність проекту зарубіжні ЗМІ вимушені шукати підтримки, звертаючись, у тому числі, і до громадських організацій та активістів?
«Гібридна війна» та її інформаційна складова поки що не закінчилася. Причини заспокоїтися також поки що відсутні. Наш прорив у міжнародний інформаційний простір не є якоюсь сталою величиною. Його слід підтримувати та нарощувати. Міжнародна спільнота дуже вимоглива до інформації та стандартів роботи ЗМІ. Або ми це розуміємо і враховуємо, або ми стаємо нецікавими.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
