Ухвалення під час кризи та війни гіршого Трудового кодексу доведе людей до відчаю – Волинець

Трудовий кодекс, проект якого готують до другого читання у Верховній Раді, у нинішньому вигляді вигідний передовсім олігархам і владі. Про це заявляє голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець. З нагоди Дня міжнародної солідарності трудящих, що відзначається 1 травня, в ефірі Радіо Свобода Михайло Волинець проаналізував, чого очікувати від Трудового кодексу та як нині захищені права трудящих в Україні.

– До проекту Трудового кодексу, який готується, є багато критичних зауважень і водночас є його палкі прихильники, які кажуть, що він запровадить європейські норми в українське законодавство. Ви належите до числа категоричних критиків. Що саме в кодексі не влаштовує Конфедерацію вільних профспілок?

– По-перше, тут повна брехня, тому що автори кодексу враховують позицію тільки однієї сторони – великого капіталу, олігархів, федерації роботодавців і органів влади. Але не враховується позиція людей найманої праці, а також те жалюгідне становище українців, які не можуть заробити собі на життя, дати освіту дітям, допомогти літнім батькам. Не говорячи вже про те, що люди мали б думати про духовний розвиток і подорожувати. Про це ніхто сьогодні і не говорить. І коли в сім’ї двоє працюючих, чоловік і жінка, які мають двох дітей, і знаходяться за межею бідності – в європейській країні це скоріше виключення.

– А чи може Трудовий кодекс цьому зарадити, адже економічна ситуація в країні, на жаль, така, яку маємо?

– Що таке Трудовий кодекс? Це збірник законодавчих актів, якими регулюються соціально-трудові відносини. І питання соціального діалогу, ведення колективних переговорів на підприємстві, визначення заробітної плати, режиму роботи підприємства і всього того, з чим пов’язана людина на роботі.

Половину життя ми проводимо саме на роботі, і втрата роботи людиною – це велика психологічна травма. У нас не кожен має здатність і кошти для того, щоб спробувати розвивати власний бізнес. Навпаки, середній, малий бізнес знищуються. Тому дуже важливо, щоб трудове законодавство було оптимальним, щоб воно враховувало життя всіх сторін.

– Ось я процитую початок проекту Трудового кодексу: «Метою Трудового кодексу України є встановлення прав та обов’язків суб’єктів трудових правовідносин, забезпечення реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці, забезпечення захисту прав та інтересів працівників і роботодавців». От як знайти баланс цих інтересів? Тому що в кожного є свої аргументи. Ми говоримо про те, що слабкий економічний розвиток України зумовлений, зокрема, і тим, що низька продуктивність праці, що українці нібито ледачі, іноді й таке доводиться чути. Можливо, в цьому якраз і праві роботодавці?

– Ви ніби підслухали. Під час засідання Кабінету міністрів 13 квітня до мене підійшов один депутат із «БПП». Він сказав мені, що українці ледачі і не хочуть працювати. Я запитав: що ти говориш, адже з вашої області так багато виїхало за кордон, вони теж ледачі? Відповів, що ні, там працюють. А в нас у чому справа?

Він натякав на те, що 11 квітня у нас відбувся дуже серйозний інцидент: під час засідання профільного комітету з питань соціальної політики, де до другого читання розглядався проект Трудового кодексу. І представники вільних профспілок й інших громадських організацій просто були доведені до відчаю тим, що голова комітету Людмила Денисова, одна зі співавторів законопроекту, відмовилася розглядати пропозиції народних депутатів, яких було більше тисячі, і не надала слова представникам незалежних профспілок.

Я багато чого в житті бачив, але той момент змусив серйозно задуматися. Мені тоді здалося, що зараз представники громадськості будуть бити депутатів. Якби це було на вулиці, так би точно сталося. Це ставлення до людей, які не враховують баланси і ситуацію в нашій країні.

Зрозуміло, з одного боку, ми маємо непогане трудове законодавство, однак його ніхто не дотримується. До того ж, суди нереформовані. У новому проекті Трудового кодексу передбачено повністю знівелювати роль профспілок і захисну функцію людей найманої праці, яких представляють профспілки при веденні (переговорів і укладанні) колективних договорів, при дотриманні конвенцій міжнародних організацій праці.

Тобто інтереси людей найманої праці представляються профспілками перед органами влади і роботодавцям. І раптом випадає повністю розділ – права і гарантії профспілок, і людей відсилають захищатися в судах. Люди не мають коштів на адвокатів, суди – необ’єктивні. Водночас психологічно люди не звикли звертатися до судів, вони юридично неосвічені.

І тому приймати під час кризи та війни гірший Трудовий кодекс – це довести людей до відчаю. Можна прогнозувати, що після цього соціальна напруга в суспільстві буде ще більше посилюватися, аж до революційної ситуації.

У всьому світі для того, щоб не було революцій, як в 1905 чи 1917-му році, в Організації Об’єднаних Націй і передбачили, що краще будувати відносини між роботодавцями, органами влади і профспілками через конвенції Міжнародної організації праці (МОП), через впорядкування цих відносин, через соціальний діалог. А в цьому випадку МОП за зверненням Конфедерації вільних профспілок України, яку я очолюю, виявила в проекті Трудового кодексу в змісті першого читання 59 зауважень і порушень конвенцій МОП, які передбачають мінімальні норми і гарантії, нижче яких не можна опускатися. Вони навіть не аналізували відповідність нового кодексу Конституції чи базовим законам України, як, наприклад, закону про профспілки. А врахували до другого читання всього 22 зауваження із 59.

І тепер дивіться: коли виник цей інцидент, 11 квітня, перелякана голова комітету Людмила Денисова закрила засідання. Потім ми бачимо інформацію на сайті комітету, що вони в іншому місці, десь в підпіллі, провели засідання комітету і затвердили кодекс до другого читання.

Однак проект нікому не показують, бо бояться, що люди збуряться. І в той же час за підтримки старих профспілок намагаються його протягнути. Старі профспілки корумповані і вони ніколи не захищали людей: ні за радянських часів, ні зараз, підконтрольні владі. І тому є дуже велика загроза, що до другого читання цей проект Трудового кодексу буде розглянутий в парламенті тишком-нишком і прийнятий як закон.

Після цього Міжнародна організація праці буде протестувати, буде вживати заходи разом з незалежними профспілками, з усією громадськістю України, щоб виправити трудове законодавство. Можна п’ятнадцять років його виправляти до тих пір, поки люди не повстануть.

– Мушу зауважити, що рекомендації Міжнародної організації праці враховані, зокрема, про це нам говорив в ефірі Радіо Свобода народний депутат, голова парламентського підкомітету з питань регулювання трудових відносин та зайнятості населення Олександр Дроздик, він наводив також інші аргументи на противагу закидам.

Олександр Дроздик: «В проекті Трудового кодексу, який підготовлено до другого читання нашим комітетом, враховані всі без виключення рекомендації Міжнародної організації праці. Стосовно маніпуляцій щодо зловживання правами роботодавців – таких зловживань в кодексі немає.

Що стосується регулювання трудових відносин нормативними актами роботодавців: це не є зловживанням, проект передбачає близько 90 положень, які мають бути врегульовані саме на умовах і в порядку, визначеному колективним договором. І у випадках, передбачених кодексом, колективними угодами, колективним договором, нормативні акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Ми намагалися в проекті нового кодексу зробити максимально все для того, щоб норми, які не врегульовані і де є на практиці порушення прав працівників, щоб вони були прописані. Для того, щоб у будь-якому випадку порушень була відповідна норма, яка б передбачала в тому числі і відповідальність для роботодавців».

– Олександр Дроздик сказав, що нормативні акти роботодавців, якими будуть врегульовуватися певні трудові відносини, також будуть виноситися на обговорення первинної профспілкової організації. Чи не є змагання довкола Трудового кодексу змаганням між профспілковими організаціями, між Федерацією профспілок та між незалежними профспілками?

– Давайте запросимо до студії Дроздика, навіть без мене. Поставте йому сто разів одне питання: покажіть зміст проекту Трудового кодексу, щоб його бачила громадськість, щоб його бачила МОП, незалежні профспілки. Натомість у них є намагання протягнути цей проект Трудового кодексу і потім сказати, мовляв, це ж не ми, це депутати проголосували.

І дивіться, хто автори законопроекту? Прем’єр-міністр (Володимир) Гройсман є автором, він записаний першим співавтором. Другий – перший віце-прем’єр Степан Кубів. Третій – Михайло Папієв, друг Фірташа, який теж розробляв цей проект Трудового кодексу, але зараз він вигідний в першу чергу нинішній владі. І Людмила Денисова.

Як і Людмила Денисова, так і Папієв, в минулому були по два рази міністрами соціальної політики. У нас питання до них – наскільки вони ефективно управляли Фондами соціального страхування, куди поділися і хто розкрадав щорічно десь по п’ятнадцять мільярдів, а то й значно більше коштів із фондів соцстрахування. Вони вже є політичними трупами тільки тому, що розробили той проект Трудового кодексу, який і протягують.

– Пане Волинець, Ви наполягаєте, що громадськість не бачила цей документ, який готується до другого читання. Ми розуміємо, що Трудовий кодекс – це великий за обсягом документ, який у першому читанні був ухвалений ще 5 листопада 2015 року. Невже з того часу жодним чином не відбувалося громадських обговорень, слухань і врахування якихось пропозицій профспілкових організацій, роботодавців, пошуку компромісів за круглими столами?

– У мене є скарга від народного депутата Левченка до голови Верховної Ради, до голови комітету Людмили Денисової, до секретаря цього комітету пані Наталії Веселової. І Левченко скаржиться на те, що більше, ніж тисячу зауважень і пропозицій до цього Трудового кодексу, які надали народні депутати, ніхто не обговорював під час розгляду на комітеті, готуючи до другого читання. От у чому справа. Все закінчиться розглядом в Конституційному суді.

Навіщо отримувати поганий Трудовий кодекс, такий як, наприклад, в Росії, а потім 15 років його змінювати? В Росії тоталітарне суспільство, там такі ж кишенькові старі профспілки, а незалежні не можуть мати впливу серйозного, як і нас намагаються відсторонити від процесів незалежні профспілки. Ще раз повторюю: якщо буде прийнятий Трудовий кодекс у нинішньому вигляді, буде соціальне загострення, люди рано чи пізно піднімуться.

– Чи готові люди дійсно захищати свої права? Тому що навіть наші слухачі в коментарях на сайт дописують, що, мовляв, роботодавцям і зараз начхати на Трудовий кодекс, мається на увазі Кодекс законів про працю, який чинний від 1971 року. Певно і Ви не поставите під сумнів те, що багато положень цього Кодексу законів про працю застаріли, змінилися форми власності в Україні, організаційні форми підприємств. Оновлювати законодавство потрібно?

– По-перше, діючий Кодекс законів про працю адаптований до нинішніх ринкових умов. Внесені всі зміни до нього. Бо кодекс – це збірник законодавчих актів, який має вищу силу. Але попри це, роботодавці та державні органи дуже часто порушують трудове законодавство,користуючись безграмотністю людей і їхньою незахищеністю, вони вже спираються на проект Трудового кодексу. В Запорізькій області ще п’ять років тому я виявляв не один випадок порушень прав людини і суди не звертають на це уваги.

Якщо зараз суди переважно виносять необ’єктивні рішення на користь роботодавця або органів влади, то завтра суди будуть виносити законні рішення, спираючись вже на новий кодекс, і цього не можна допускати.

Щодо 12-ї статті, на яку спирався Дроздик. Там передбачено, що замість колективних договорів, роботодавець буде видавати внутрішні нормативні акти, накази, розпорядження тощо. Що таке «тощо» ще невідомо. Колективні договори укладаються в результаті довгих перемовин, формування комісій в рівній кількості від роботодавців і профспілок. Далі на зборах трудового колективу або на конференції з повноважними делегатами це все розглядається. Це набуває сили закону. Невиконання колективного договору тягне за собою кримінальну й юридичну відповідальність.

А в цьому випадку роботодавець буде надавати вам накази і погоджувати, як це записано в другій частині 12-ї статті, зі старою профспілкою або «жовтою», яку він сам створить. Бо там сказано, якщо у роботодавця декілька профспілок, то роботодавець погоджує з найбільшою. А яка найбільша? Ця стара. Або якщо навіть лідер в профспілці виявиться сумлінним і підготовленим юридично, то роботодавець швидко створить свою «жовту» профспілку і там погодить. І в судах він завжди виграє, тому що вже законодавча база так підготовлена.

Давайте ще подивимося 108 статтю проекту, де надається право роботодавцю звільняти одиноких матерів, у яких на вихованні діти до 14 років. От хто буде її і її дітей годувати, якщо їх викинуть на вулицю?

– А чи можемо ми сказати, що вони зараз повністю захищені профспілками і їх не звільняють. Невже таких випадків немає?

– Якщо профспілки стоять на боці роботодавців, то ясно, що їх викидають на вулицю під різним приводом – зміна структури підприємства, скорочення штату і таке інше. Але якщо закон нормальний і людина може звернутися навіть до Європейського суду, то це ж нормально? Нормально і так має бути.

– В уряді, зокрема, міністр соціальної політики Андрій Рева, сподівається на розгляд Верховною Радою проекту Трудового кодексу до липня цього року. На Вашу думку, якщо так станеться, що ухвалять нинішній проект Трудового кодексу або не ухвалять, який буде розвиток подій?

– Треба ще подивитися, чи доживе до липня така влада. 27 квітня незалежні профспілки разом із різними патріотичними силами і громадськими організаціями провели потужну акцію. Ми пікетували Міністерство соціальної політки, пройшли по Хрещатику до Кабінету міністрів.

Ми вимагаємо звільнення та відсторонення від своєї посади міністра Реву, який в односторонньому порядку, не враховуючи того, що він ні з ким не консультувався, вийшов на центральні канали телебачення ще кілька місяців тому і заявив, що треба підняти пенсійний вік для чоловік і жінок до 63-х років, збільшити для них страховий стаж.

– Пенсійна реформа – окрема тема розмови.

– Це те саме, тому що ми працюємо, відраховуємо кошти в Пенсійний фонд. Міністерство соціальної політики є куратором для фондів соціального страхування. Рева має за це відповідати, так само, як і прем’єр-міністр.