Львів – 50 років тому помер український історик, краєзнавець, громадський діяч Іван Крип’якевич (25 червня 1886 – 21 квітня 1967 р.). Автор праць з історіографії, археології, історії культури, українського війська. 21 квітня у Львові, у бібліотеці імені Стефаника відкриють меморіальний музей пам’яті українського науковця. Однак донині біографія і діяльність українського вченого, особливо, радянського періоду, належно не досліджена.
Фотографії історика Івана Крип’якевича та його родини, яка походила з Холмщини, особисті речі, меблі, книги, архіви родина передала для експозиції музею науковця. Бібліотека імені Стефаника виділила дві кімнати.
«Всі супутні архіви передані, а також кабінет історика з його особистими речами, а це і старовинна машинка, з українським, латинським шрифтами, телефони, саквояж, з яким ходив, килими. Гарно, що на 50-річчя смерті буде продовжена пам’ять про історика, є період, коли ми відходимо, і треба пам’ять залишити. Для мене важлива ідея цього музею у тому, щоб виховувати істориків. Крип’якевич ділився знаннями і джерелами зі своїми учнями. Для нього було характерне, як для всієї школи Грушевського, покликатись на ідентичне, докладне джерело, ніяких штучних джерел, емоцій собі не дозволяв», – каже Леся Крип’якевич, дружина Романа, сина академіка Крип’якевича.
Іван Крип’якевич знав сім мов, тому міг працювати з матеріалами закордонних архівів і бібліотек. Академік любив гуляти довкола Львова, особливо Кайзервальдом. Він запитував у своїх учнів: «Друже, а скільки разів ти обійшов Львів?». Донині «Історичні проходи Львовом» Крип’якевича називають найкращим дослідженням про місто, пізнавальною мандрівкою давнім Львовом ще з ХІІІ століття.
Іван Крип’якевич є цікавим науковцем, займався просвітницькою діяльністю, зауважує онука вченого, художниця Іванка Крип’якевич-Димид. Історик писав простою, зрозумілою, народною мовою свої «Оповідання з історії України», «Коротку історію для початкових класів», «Історію українського війська», «Історію української культури». Він дуже цілісно подавав історичний матеріал, каже співрозмовниця. І шкодує, що праці її дідуся не вивчають в освітніх закладах.
«Коли в Івана Крип’якевича сформувалось бажання стати істориком? Його сильно зачепив шовініст, польський вчитель, який розказував про битву під Берестечком, де, мовляв, «зустрілись культура Заходу і дикого Сходу». Івана Крип’якевича зачепили ці слова. Але що міг молодий учень сказати вчителю. Він дав собі слово стати істориком і написати про цю історичну подію», – наголосила Іванка Крип’якевич-Димид.
Родина хоче, щоб у створеному музеї відбувались конференції і зустрічі, дискусії про праці і діяльність Івана Крип’якевича. «Ми не хочемо засохлого музею, де б було заборонено щось рухати, щоб предмети, пов’язані з Іваном Крип’якевичем, дихали. Там є меблі, привезені з Холмщини», – розповіла Іванка Крип’якевич-Димид.
Історик працював за різних властей у Галичині
Іван Крип’якевич закінчив філософський факультет Львівського університету у 1909 році, наукову діяльність розпочав під керівництвом історика Михайла Грушевського, свої праці публікував в українських часописах, викладав історію в гімназії у Львові, Рогатині, Жовкві, у Кам’янець-Подільському університеті, у богословській академії у Львові, був громадським діячем. У роки радянської і німецької окупацій був професором Львівського університету.
У радянський час, у 1946 році, Іван Крип’якевич у числі інших львівських науковців був відправлений у Київ, де працював в Інституті історії України. Через два роки повернувся у Львів, де з 1952 до 1962 років очолював Інститут суспільних наук АН УРСР. Іван Крип’якевич не був арештований чи висланий у Сибір радянською владою, як сотні тисяч українських родин. Відтак в окремих українських середовищах побутувала думка, що «науковець був зрадником», що «доносив на діячів, зокрема Української греко-католицької церкви».
КДБ діяло хитро: когось у Сибір відправляло, а когось – піднімало у кар’єрі, щоб зробити зрадникомІванка Крип’якевич-Димид
«Ми з сестрою у 70-ті роки намагались допитатись тата Романа, як це було насправді, чому кажуть, що дідусь Грушевського «облив болотом». Тато уникав цієї болючої теми. Правду ми довідались потім від студентки Івана Крип’якевича Галини Сизоненко. З її слів, в оперний театр скликали трудящих Львова і Іван Крип’якевич мав публічно виступити і признатись, що Грушевський помилявся, що немає ніякої самостійної України, що це буржуазні вигадки. Іван Крип’якевич був дуже блідий, коли його виступ оголосили, то він підвівся і вибіг із залу. Не знаю, коли це було, десь 50-ті роки. КДБ діяло хитро: когось у Сибір відправляло, а когось – піднімало у кар’єрі, щоб зробити зрадником», – говорить Іванка Крип’якевич-Димид.
Складний повоєнний час на теренах Західної України, репресії проти українців – дуже важка сторінка української історії. Долі галицьких родин складались по різному. Діяльність Івана Крип’якевича у радянський час вимагає глибшого дослідження, аналізу, тим паче, що архіви СБУ доступні, збереглося листування і численні матеріали. Родина історика сподівається, що у стінах новоствореного музею відбуватимуться наукові дискусії і зустрічі, які дадуть чимало відповідей на запитання минулого.
