У середу у російському місті Санкт-Петербург помер 73-річний співзасновник газети «Новий Петербург» Микола Андрущенко, на якого 10 березня напали невідомі. Головний редактор видання Денис Усов вважає, що напад на журналіста міг бути пов’язаний з публікаціями про неефективну боротьбу з корупцією у місті. Упродовж 2007-2009 років Андрущенка звинувачували в екстремізмі, наклепі і образі представників влади. Сам він провину заперечував. Тоді правозахисний центр «Меморіал» визнав Миколу Андрущенка політв’язнем. Підстава: зв’язок переслідування журналіста з його опозиційною діяльністю і критичними публікаціями на адресу влади. У 2015 році Микола Андрущенко розповів Радіо Свобода, як КДБ захоплював владу та коли у Путіна з'явилася пристрасть до наживи.
– Ви мали якийсь стосунок до розслідування Мариною Сальє діяльності Володимира Путіна під час перебування його керівником Комітету із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга?
– Ні, не мав. Після подій 1993 року я мав стосунок до розслідування діяльності Анатолія Собчака як один зі свідків. Свідчив, наскільки я пам'ятаю, щодо п'яти-шести епізодів незаконної приватизації.
– Вам доводилося стикатися з Володимиром Путіним під час свого депутатства в Ленінградській міській раді?
– Стикався неодноразово, оскільки я закінчив спецкурси англійської мови і працював на низку шведських фірм. Я стикався із ним саме за фахом як із заступником голови Ленради з міжнародних зв’язків.
– Можете розповісти про ці зустрічі?
– Вони були суто робочими, стосувалися моїх давніх зв’язків з ним ще по моїй роботі, коли я був фізиком, працював у Фінляндії і Швеції, займався залученням шведських інвестицій, шведських бізнесменів, шведських товарів на наш, ленінградський, а потім петербурзький ринок.
– Якщо аналізувати події того часу, то як Ви вважаєте: чи був запланований прихід КДБ до влади в країні, чи це сталося несподівано для всіх?
Путін завжди говорив ввічливо, на «Ви», і взагалі завжди був вкрай ввічливою і пунктуальною людиною. Його прорвало: «Гроші треба робити! Гроші треба робити! Зараз час робити гроші! І країні, і людям!». Ось така зустріч десь через тиждень чи два після путчу
– Я думаю, це було заплановано, запрограмовано. У мене є деякі факти. Один із них я можу навести. Це було під час так званого путчу, який Ленрада так дружно не підтримала. Я вважав, що цей путч – спроба збереження Радянського Союзу, і вирушив назустріч Псковській, здається, дивізії. Ми зустрілися, поговорили і розійшлися. Псковська дивізія повернула назад, я теж повернувся. Через тиждень чи два після цього в коридорі Ленради я зустрів Путіна, причому зустріч була така, що він міг поводити себе абсолютно вільно. Поруч з нами сиділа сонна дівчина і більше нікого не було. «Що ж Ви накоїли, Степановичу?!» – він завжди говорив ввічливо, на «Ви», і взагалі завжди був украй ввічливою і пунктуальною людиною, треба віддати йому належне. «Вас же могли заарештувати!» – сказав він. А потім він, мабуть, усвідомив, що перебуває у вільній обстановці, і його прорвало: «Гроші треба робити! Гроші треба робити! Зараз час робити гроші! І країні, і людям!« І пішов до себе. Ось така зустріч десь через тиждень чи два після путчу, який я підтримав (і не приховую цього).
– А що, Володимир Путін вже тоді продемонстрував своє неосяжне бажання збагачуватися?
Тоді у нього не було певних намірів і певних перспектив. Його потім витягнув КДБ
– У той час – ні. Коли Анатолій Собчак програв губернаторські вибори Володимиру Яковлєву, я випадково опинився на якійсь зустрічі, де Володимиру Путіну поставили запитання: ну, куди, мовляв, ти тепер подінешся? «Та десь знайду місце. Директором таксопарку, наприклад», – так жартівливо відповів він і помахав рукою. Тобто тоді у нього не було певних намірів і певних перспектив. Його потім, як я розумію, витягнув КДБ.
КДБ вже тоді був на боці путчистів і не підтримував владу та законний режим
Чому я вважаю, що КДБ сплановано прийшов до влади в Росії? Можу навести ще одну історію, пов’язану з путчем. Я ж, крім усього іншого, як депутат Ленради, зателефонував черговому КДБ і зажадав вжити заходів. Так ось, під час тієї зустрічі в Ленраді Путін сказав: «Що ж Ви накоїли, Степановичу? Телефонували туди... Вас же могли заарештувати!». Тобто КДБ вже тоді був на боці путчистів (Єльцина та інших – ред.) і не підтримував владу та законний режим.
Можливо, путчисти були щирими у своїх намірах, але КДБ прорахував все заздалегідь
Тим більше, коли стався переворот 1993 року. Тоді, я пам'ятаю, Анатолій Собчак увійшов у наш зал, щоб розігнати Ленраду. Розганяв зі словами: «Воля народу вища за брежнєвську Конституцію!». З Собчаком був у той момент Олег Басілашвілі – не пам’ятаю, чому. А потім, у ці ж дні 1993-го, я бачив, як Путін опечатував кабінети віце-губернатора Щербакова, який був одночасно помічником Олександра Руцького. Тобто ця акція КДБ була, як я розумію, ретельно і заздалегідь спланована, зокрема і так званий путч. Можливо, путчисти були щирими у своїх намірах, але КДБ прорахував усе заздалегідь.
– Ви неодноразово зустрічалися з Анатолієм Собчаком. Як Вам бачиться: він був таким наївним, що не помічав навколо себе численних співробітників КДБ, які поступово прибирали до рук владу, чи помічав, але мовчав і нічого не робив для того, щоб змінити ситуацію?
– Я думаю, що до певної пори він цього не розумів. Я вперше зустрів Собчака, коли гуляв з собачкою біля будинку моєї матері на вулиці Руднєва. До цього я його знав тільки з телевізійних виступів. Мене вразили його стоптані черевики і підбори. Він був скромний і в мові. Дістав два пластмасових стаканчики і «маленьку» – і ми познайомилися.
Працюючи тоді в таких установах, як ЛОМО і «Позитрон», я змушений був по службі спілкуватися з чекістами. Це люди дуже різного плану. Були чесні люди, але це переважно ті, які служили у зовнішній розвідці. Ті ж, хто обслуговував «внутрішній ринок», просто шпигували за всім, чим можна. Грубо кажучи, вони намагалися завербувати кожного перехожого, щоб він виконував їхнє бажання, доносив на кого треба і так далі.
Собчака все-таки втягнула в своє лігво «КДБшна мафія»
У якийсь момент, мабуть, у той, коли Путін прийшов до Ленінградського університету, Собчак дуже змінився, порівняно з тими кількома зустрічами, які я називаю «зустрічі на пустирі». Їх було три чи чотири. Під час цих зустрічей це була звичайна людина, яка красиво і багато говорить, але проста... Його все-таки втягнула в своє лігво «КДБшна мафія». Це моя думка. Він був досить м’якого характеру, як я розумію, судячи з його стосунків з дітьми, з дружинами, з Путіним...
– А що Ви думаєте про його смерть? У Вас є питання щодо того, що сталося з Анатолієм Собчаком?
– У мене є питання. Я жодного разу не бачив його хворим, він завжди був у хорошій спортивній формі. Водночас я назавжди запам’ятав перші дні після його смерті, коли з Калінінграда повернулася його дружина. Вона буквально була розгнівана: мовляв, він не сам, мабуть, пішов з цього життя. Потім вона змінила цю точку зору.
– Ви припускаєте, що його смерть була комусь вигідна? Кому? Чому?
Його просто вивезли, щоб не віддавати до суду і щоб не були виявлені всі його зв’язки
– А кому було вигідно його, який перебуває під слідством, якого звинувачували як злочинця (хоч справу ще й не передавали до суду), проти всіх законів і моралі, вивезти за кордон? Мабуть, тим же особам. Його просто вивезли, щоб не віддавати до суду і щоб не були виявлені всі його зв’язки.
– Обидві справи, «справа Путіна» і розслідування Марини Сальє, в яких фігурує Володимир Путін і члени його команди, широко відомі. А чи немає у Вас підстав вважати, що існують інші подібні справи, про які мало хто знає?
Матеріалом розслідування його групи було все майно СРСР, яке було за кордоном. «Але наше слідство, – сказав слідчий, – було моментально припинене, щойно було доручено Володимиру Путіну зібрати все це закордонне барахло». А це – трильйони доларів
– Не підстава, але випадкова розмова на вокзалі з людиною, з якою я був знайомий під час депутатства. Ця людина (а він – слідчий) розповідала, що матеріалом розслідування його групи було все майно СРСР, яке було за кордоном. «Але наше слідство, – сказав він, – було моментально припинене, як тільки Борисом Єльциним чи кимось із його оточення було доручено Володимиру Путіну зібрати все це закордонне барахло». А це трильйони доларів. Справа була закрита, слідча бригада розпущена, за словами цієї людини. І все. Але ж за час свого існування СРСР накопичив по всьому світу гігантські активи. Це була одна зі сходинок, через яку переступив Володимир Путін. Йому було доручено дізнатися про всю цю спадщину і, як я розумію, зібрати її на користь країни. А куди вона поділася, це, мабуть, доведеться з’ясовувати майбутньому поколінню.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
