Єдність християн Заходу і Сходу: так близько і так далеко

Рим – Минулорічну зустріч папи Римського з Московським патріархом Кирилом трактують як початок нового етапу у діалозі між католиками та православними з метою зближення християнських конфесій Заходу і Сходу. За 14 місяців після історичної події у гаванському аеропорту та підписаної там декларації оглядачі не наважуються говорити про конкретні суттєві досягнення. Одні зазначають, що темпи екуменічного діалогу надто повільні і поки невідомо, що й коли може реально змінитися, передусім у відносинах Ватикану та Російської православної церкви. На думку інших, процес наближення церков відбувається лише поверхово без подолання давніх контрастів. А щодо ролі українських конфесій, то їм радять чітко визначити своє місце у цьому процесі.

Як після кожної історичної події, потрібен час, щоб зустріч у Гавані та спільна декларація принесли свої плоди. На цьому зауважив президент папської Ради сприяння християнської єдності кардинал Курт Кох під час конференції з митрополитом Іларіоном, головою відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату.

Захід відбувся 12 лютого цього року в університеті Фрібура (Швейцарія) з нагоди річниці зустрічі папи Франциска та Московського патріарха Кирила.

Як видно, у Ватикані не плекають ілюзій на стрімке поліпшення відносин між двома церквами, а тим часом рухаються вперед, зосередившись на тому, що об’єднує, а не роз’єднує.

У цьому контексті в Апостольській столиці визначають деякі провідні аспекти: взаємне визнання святих та реліквій, міжцерковний культурний обмін та екуменізм спільних дій, що передбачає захист християн на Близькому Сході, відстоювання принципу вільного віросповідання і солідарність з бідними.

Великдень разом?

У березні цього року Російська православна церква визнала з десяток католицьких Святих, серед яких – найвідоміший ірландський Святий Патрик. Щоправда, йдеться про західних Святих, які жили ще за часів єдиної церкви, тобто до 1054 року. Ватиканський оглядач видання La Stampa Андреа Торнієллі вважає факт позитивним, але не надає йому особливої ваги. Реальним поступом до християнського примирення, на думку експерта, має бути уніфікація дати Великодня – головного свята християнського літургійного року.

• Сергій Нужненко

Християни східного обряду 1 травня відзначають свято Воскресіння Господнього. Напередодні «благодатний вогонь» з Єрусалиму доставили до Києва. На території усієї України пройшли вечірні церковні служби. У київських храмах, зокрема Володимирському соборі, Києво-Печерській лаврі та Михайлівському соборі, відбулися урочисті богослужіння, приурочені до свята Великодня. Разом з вірянами в службі взяли участь президент України Петро Порошенко разом з дружиною Мариною.

«Великим і дійсно важливим кроком до єднання християн могла б бути домовленість стосовно свята Великодня, щоб відзначати його разом і в один день. Я переконаний, що єдність християн стосується не лише життя окремих церков, а єдність християн – це послання для світу, це важливо для миру у світі», – наголосив у розмові з кореспондентом Радіо Свобода Андреа Торнієллі.

Узгодити день Воскресіння Христового для католиків, православних і протестантів два роки тому запропонував папа Франциск. Він заявив, що Римо-католицька церква готова відмовитися від певних традицій заради встановлення спільної дати Великодня для єднання християнських конфесій.

Серед чільних представників східних автокефальних православних церков, яких нараховують 15, була стримана реакція, хоча ідею понтифіка прийняли до розгляду. Найбільш проблемним виглядає узгодження григоріанського та юліанського календарів, за якими вираховують день свята, відповідно, на Заході і на Сході. Тож, питання спільного Великодня та інших важливих християнських свят «зависло» на порядку денному.

• Радіо Свобода

Корида, яйця, обливання водою і буцання бочок із пивом – минулого тижня в різних куточках світу відзначали свято Христового Воскресіння. Як проходили урочистості з нагоди головного християнського свята – у галереї спеціального проекту «Настоящее время».

Розвиток контактів знизу і згори

За минулий рік пожвавилися контакти між католиками і православними щодо культурних обмінів. Відбулися спільні семінари та навчальні поїздки молодих католицьких священиків до Москви і Санкт-Петербурга, а священики Московського патріархату відвідали Рим. Обидві сторони надають неабиякого значення таким обмінам. Римський науковець Стефано Паренті неодноразово бував у Росії і має досвід спілкування з представниками православного духівництва.

«Помітні ознаки наближення католиків і православних насамперед в налагодженні персональних контактів між священиками на неофіційному рівні. Йде пізнання один одного не згори, а знизу, без офіціозу, і це важливо», – зазначив для Радіо Свобода Стефано Паренті, викладач східної літургіки Папського університету Святого Ансельма у Римі.

Варто додати, що й офіційна складова присутня, особливо з боку РПЦ, чільні представники якої частіше відвідують Ватикан. Московський патріархат вважає, що протягом року після зустрічі в Гавані вдалося досягнути позитивної динаміки католицько-православного діалогу. РПЦ планує вже ближчим часом приступити до розгляду головних конфліктних тем соборності і верховенства у церквах Заходу та Сходу.

«Символічне зближення»

Ватиканські оглядачі відзначають зміни, але деякі з них констатують, що зроблені кроки назустріч спрямовані більше на «замилювання очей» або зменшення контрастів, порівняно з головними темами суперечки між католиками й православними.

«Наразі помітні поверхові ознаки зближення Ватикану та РПЦ. Думаю, реального наближення таки не буде, коли справа дійде до вирішення суттєвих питань. І перше з них – це питання католицької церкви східного обряду, так званих «уніатів», як їх зневажливо називають у Москві. Це серйозна проблема, яку не можна замовчувати, що намагається робити нині папа Франциск. Я би сказав, що спостерігаємо лише символічне наближення Ватикану та РПЦ», – вважає Сандро Маджістер, оглядач тижневика L’Espresso.

Власне, Україна та її Греко-католицька церква: яка нинішня роль у розвитку відносин між Ватиканом та Московським патріархатом? Повноправний учасник дискусій чи «третій зайвий» у діалозі поважних монсеньйорів?

Український аспект

Оглядач Сандро Маджістер вважає, що українським греко-католикам в цьому контексті відведена маргінальна роль. У намаганні зблизитися з Москвою і в релігійному, і в політичному плані папа Франциск жертвує церквою (УГКЦ), яка є опорою католицизму в тій частині Сходу, додає експерт у розмові з кореспондентом Радіо Свобода.

«На сьогодні мало помітні ознаки того, щоб УГКЦ відігравала у майбутньому важливішу роль у діалозі між західними і східними церквами. Безумовно, УГКЦ та її провідник Верховний архієпископ Святослав Шевчук роблять усе для того, щоб це відбулося. Незважаючи на те, що Шевчук і папа Берґольйо знайомі ще з часів церковної служби в Аргентині, понтифік подає сигнали, які не відповідають очікуванням українських греко-католиків», – зауважує ватиканський оглядач Сандро Маджістер.

Інший експерт Андреа Торнієллі дотримується протилежної думки і покладає відповідальність на греко-католиків України. На переконання ватиканського журналіста, Святіший отець глибоко переймається проблемами українських католиків, що, за його словами, засвідчила і гаванська декларація. Водночас, продовжує оглядач, самі греко-католики поводяться часом не зовсім коректно, наприклад, називаючи свого лідера патріархом, коли глава УГКЦ такого титулу не має.

«Думаю, східні католики під опікою Ватикану можуть відігравати велику роль у наближенні західної і східної церков або ж займати проблематичну роль «третього зайвого». Все залежить від того, як вони самі відчувають себе східними католиками і де бачать своє місце у цьому процесі», – зазначає оглядач газети La Stampa Андреа Торнієллі.

Через рік після гаванської зустрічі лідерів двох конфесій Ватикан і РПЦ абсолютно по-різному коментують українське питання. Під час згаданої конференції у Фрібурі два місяці тому кардинал Курт Кох намагався пояснити окремі пункти гаванської декларації, які в Україні сприйняли тоді критично.

Згадавши про рани минулого, ватиканський посадовець запропонував створити комісію для примирення РПЦ та УГКЦ. А митрополит Іларіон вкотре говорив про «унію як ворожу силу, що послідовно заважає примиренню між Сходом та Заходом».

Посол України при Святому престолі Тетяна Іжевська у коментарі для Радіо Свобода наголошує, що УГКЦ ніколи не відмовлялася від діалогу. Натомість тон митрополита Іларіона та його постійні звинувачення на адресу греко-католиків звучать вороже і аж ніяк не в дусі екуменічного діалогу, вважає український дипломат.

«В дусі екуменічного діалогу і християнського братерства – це коли папа Франциск закликає міжнародну спільноту допомогти Україні, коли постійний спостерігач Святого престолу на відкритому засіданні Ради безпеки ООН закликає вжити необхідних кроків, щоб гарантувати міжнародне право щодо територіальної цілісності України. І зовсім інше – коли патріарх Кирило заявляє, що РПЦ ніколи не погодиться на незалежність Української церкви від Московського патріархату», – говорить посол України у Ватикані Тетяна Іжевська.

Православно-католицькі відносини і роль УГКЦ залишається складною і делікатною темою насамперед для самих греко-католиків. Українські теологи і священики у Римі не наважуються говорити про це з журналістами, побоюючись хибних трактувань. Блаженніший Святослав Шевчук в одному з останніх інтерв’ю пом’якшив тон критики гаванської декларації і попередив, що підбивати підсумки зарано. Тим часом провідник греко-католиків вважає, що окрім церкви, Україна як держава мала би активніше розвивати співпрацю з римською Апостольською столицею.