«Ми жили у великому бараку, нас було 15 геїв» – перші ЛГБТ-біженці із Чечні про масові переслідування

Сергій Хазов-Кассіа

Чеченська влада продовжує запевняти, що в республіці не переслідують геїв, тому що їх просто немає, а до Москви тим часом потяглися ЛГБТ-біженці з Грозного. Вони бояться і активістів, які їм допомагають, і журналістів, і інших чеченців: у кожного на батьківщині залишилася сім'я, яка може постраждати через сина-гея, якщо інформація про нього стане публічною. Поспілкувавшись з врятованими, розумієш: полювання на них набуло в Чечні характеру терору.

Джерело Радіо Свобода серед чеченських геїв розповіло: «полювання» на геїв почалися зовсім не в лютому, а в грудні 2016 року – вже тоді їх тримали як мінімум в двох секретних в'язницях в Чечні: в Аргуні і в Цоци-Юрті, а затриманнями займалося керівництво районних відділків внутрішніх справ, тож геї потрапляли в неволю так само, як і інші правопорушники.

У силовиків були намітки: чеченська поліція і військові давно займаються так званими «підставами», коли з жертвою знайомляться, виманюють на побачення, б'ють і принижують, знімаючи це на телефон, а потім вимагають грошей за мовчання. Перших гомосексуалів затримували саме за старою «підставною» базою, у них під тортурами вибивали імена їхніх знайомих або просто перевіряли всю переписку в телефоні – таким чином, число жертв зростало в геометричній прогресії. За словами джерела Радіо Свобода, до Нового року хвиля вщухла, але знову почала набирати обертів у лютому, а в березні з'явилися і перші трупи, однак, самі поліцейські «нібито нікого спеціально не вбивали», а могли лише «випадково забити до смерті», хоча іноді ставили як умову рідним те, що випустять затриманого гея, якщо ті вб'ють його самі. Радіо Свобода розповіли, як мінімум, про два подібні випадки, які закінчилися загибеллю чоловіків, але перевірити факти неможливо, оскільки у випадках «вбивств честі» чеченська поліція не заводить кримінальних справ.

Найчастіше геїв забирали з дому, але відомі випадки, коли приходили і на роботу. Ба більше, розшукуючи інформацію про одну з жертв – ведучого Чеченської держтелерадіокомпанії, ми виявили, що ЧДТРК повністю видалила всі відео з цим журналістом, немов його просто не існувало, – Чечня Рамзана Кадирова живе за лекалами Джорджа Оруела.

«Пообіцяй, що ви мене вб'єте»

Один з біженців, 27-річний Саїд (імена всіх героїв в матеріалі змінені – ред.), розповів, що його в жовтні минулого року підставили друзі, з якими він спілкувався протягом півтора років. Вони багато разів бували у нього в гостях, відверто говорили на різні теми, а потім раптом зажадали 2,5 млн рублів – виявилося, що вони записували всі розмови на аудіо і відео. Саїд грошей вирішив не платити, продав машину і поїхав спочатку до Краснодару, а потім до Москви, сказавши всім, що емігрував до Європи. Йому, однак, за сімейними обставинами довелося повернутися в Грозний в січні, він провів в рідному домі всього кілька днів і поїхав у справах до Махачкали, на кілька годин розминувшись зі співробітниками поліції, які були знайомі з тими самими «друзями»-шантажистами.

«Спочатку мама зателефонувала і сказала, що мене розшукують якісь військові. Потім вони у неї беруть слухавку і запитують, де я, – розповідає Саїд. – Я кажу, в Краснодарі. Він каже, давай я зараз за тобою машину пришлю, приїжджай».

Саїд розумів, з чим пов'язаний інтерес силовиків, їхати відмовлявся, тоді поліцейські взяли в заручники його брата, пригрозивши не відпустити, поки Саїд не повернеться в Грозний.

Того вечора Саїду телефонували його сестри та інші родичі, всі благали його повернутися: «Мама не знала нічого про мене, питала, що сталося. Я спочатку не міг сказати, але потім зізнався, що я гей. Вона каже, нічого страшного, ти просто приїдь. Ми знаємо, що ти нічого поганого не зробив, і вони кажуть, що якщо все, що про тебе говорять, неправда, то вони вибачаться перед усіма членами сім'ї. Але я розумів, що вони хочуть мене виманити, щоб отримати від мене інформацію, а потім мене б просто вбили».

Саїду навіть зателефонував один родич-військовий: «Я розумів, що він вже знає, і кажу йому: я – гей. Він каже, я знаю, у нас нічого не залишається, як тебе вбити. Я кажу, добре, я приїду, але обіцяй, що ви мене вб'єте, не наближаючись до мене. Він мені такої обіцянки не дав, тому що розумів, що їм потрібні контакти моїх знайомих».

Саїд додому так і не повернувся, сьогодні він в одній з європейських країн, але всі контакти з сім'єю припинив, каже, що раніше отримував новини про рідних через грозненську знайому, яка розповіла, що брата насправді затримали, а в будинок до Саїда кожного дня приходила поліція і співробітники спецзагону швидкого реагування «Терек», які тиснули на рідних Саїда, вимагаючи, щоб вони вмовили його повернутися. На жаль, і з цією знайомою зв'язок перервався, тож Саїд не знає, що відбувається з його сім'єю, телефонувати же рідним не може – побоюється прослуховування.

За словами Саїда, дуже багато його знайомих в лютому-березні зникли з соцмереж, багато, впевнений він, залягли на дно, інші – тому що самі стали жертвами силовиків.

«Одного мого друга затримали в грудні, потім випустили, він здав всіх своїх друзів. Останній раз я говорив з ним два тижні тому, він плакав, що до нього знову приходили і його шукають. Що з ним тепер, я не знаю», – говорить Саїд.

Іншого його знайомого військові повернули родичам з умовою, що ті його вб'ють: «Його дядько вбив. Я точно знаю. Йому було 20 чи 21 рік».

Небезпечні знайомства

Саїду вдалося уникнути тортур. Малику пощастило менше, він був затриманий на початку березня – через переписку зі знайомим геєм. Наступні десять днів він провів в одній з секретних в'язниць.

«Ми жили у великому бараку, нас було 15 геїв і ще з нами сиділо 20 наркоманів. Але коли ми з'явилися, статус наркоманів сильно піднявся, їм дозволяли над нами знущатися», – розповідає Малик.

«Наркомани» в чеченському розумінні – це зовсім не споживачі важких наркотиків, які в республіці дістати практично неможливо, а частіше ті, кого спіймали на прийомі «Лірики», лікарського препарату, який володіє наркотичним ефектом. Не всі затримані були геями, ба більше, деяким навіть вдалося повернутися додому неушкодженими: так, Малик розповідає, що разом з ним попався сусід цього знайомого, який невчасно написав йому смс: мовляв, дружини вдома немає, заходь, посидимо, вип'ємо. Поліцейські перевірили його телефон, але нічого цікавого не знайшли: він насправді випивав потайки від дружини, запрошуючи сусіда, про сексуальну орієнтацію якого не був обізнаний.

За словами Малика, у в'язниці їх щодня били, принижували, називали жіночими іменами і змушували танцювати перед іншими, по одному виводили в інше приміщення і там знову били – ногами і палицями, катували струмом, приєднуючи клеми до пальців ніг і рук. У нього запитували контакти знайомих геїв, але він встиг видалити всю інформацію з телефону та імен не давав.

«Вони погрожували постійно, що вб'ють нас, я розумів, що живим можу і не вийти, але я краще б сам помер, ніж зруйнував чиєсь чуже життя», – каже молодик.

Однак, не всі трималися так само стійко, крім того, в руках поліцейських опинилася вся переписка затриманих, у якій були нові жертви. Ба більше, якщо раніше чеченські правоохоронці не знали про існування додатків для знайомств типу «Хорнету», чіпляючи жертв в соцмережах, то з лютого вони почали спілкуватися з акаунтів затриманих ними людей – таким чином, будь-яке спілкування на цю тему в Чечні стало вкрай небезпечним.

Спали геї на голій підлозі, споживачі наркотиків – на ліжках.

«Їм спекотно було, вони вікна відкривали, а у нас відібрали навіть верхній одяг, вкриватися було нічим», – говорить Малик.

В туалет виводили три рази на день: вранці, вдень і ввечері. З харчуванням теж було непросто: родичі дізналися, де перебувають їхні сини і брати, вже наступного ранку (причину затримання повідомили, щоправда, тільки дні через чотири) і стали приносити передачки з їжею. Тюремники ж змінювали бирки з іменами геїв на імена наркоспоживачів, тож першим нічого не діставалося. Вижили завдяки тому, що «лірики» ділилися їжею з ними: «Взагалі, вони на початку нас теж били, але потім якось перейнялися і стали краще ставитися», – розповідає Малик.

Незважаючи на те що Малику ледь не одразу запропонували свободу за мільйон рублів (грошей таких у нього не було), основним завданням катів, на його думку, було не вимагання.

«Вони обговорювали між собою, що треба боротися з такими, як ми, а нам говорили, щоб ми більше цим не займалися, – згадує Малик. – Це була профілактика, щоб такого (гомосексуалів) не було».

За його словами, у перевихованні брали участь і прості поліцейські, і слідчі, і військові – люди в різній формі, яким хотілося «попрацювати» з неправильними елементами.

Через десять днів геїв вишикували в ряд в тому ж бараці і стали по одному видавати родичам, принижуючи їх перед рідними. Малика відвезли додому, він зник у своїй кімнаті, а через якийсь час в дверях з'явився батько з металевою трубою в руках. «Я йому кажу, почекай. Знімаю футболку і показую, що і так весь синій – куди ще бити? Він пішов і більше зі мною не розмовляв».

Дочекавшись, коли зійдуть синці, Малик втік з Грозного. Що сталося з рештою затриманих геїв, він не знає: всі вони видалили свої сторінки з соцмереж. Тільки про одного прочитав у кавказькому пабліку «ВКонтакте», де його родичам висловлювали співчуття: на думку Малика, його, швидше за все, вбили рідні.

Маленька планета

За словами очільниці Російської ЛГБТ-мережі Тетяни Винниченко, після публікації матеріалу в «Новой газете», коли ЛГБТ-мережа опублікувала електронну адресу для постраждалих (kavkaz@lgbtnet.org), до них надійшло понад 30 звернень.

«Кожного дня ми приймаємо 4-5 осіб. Половина – це ті, хто потрапив в лютневу хвилю. Їх випустили, вони думали, що для них все закінчилося, але потім пішли якісь сигнали, що їх можуть забрати знову. Повертатися туди вони не хотіли, тому що до них застосовувалися тортури, і вони тікали з тим, що є в кишені. Друга частина – ті, хто встиг виїхати самостійно на різних етапах розвитку цієї кампанії, коли стали зникати їхні знайомі, коли всі масово почали закривати свої сторінки в соцмережах. Вони пишуть нам з Москви, Петербурга, Нальчика, Махачкали. І перші, і другі у важкому стресі, у них буквально земля горить під ногами, вони не знають, кому можна довіряти і куди їхати».

Ті, хто зважився звернутися за допомогою, зазвичай знаходяться в безвихідних ситуаціях, написати на незнайому пошту для них – подолати бар'єр.

«Вони нікому не довіряють, вони вважають, що це підстава, що їх хочуть кудись виманити, вони не можуть повірити, що якась організація може замислитися і почати надавати реальну допомогу. Один ось тут сказав, що написав нам, тому що йому вже було нічого втрачати, але він нічого від нас не очікував – в кращому випадку, що ми не відповімо», – говорить Винниченко.

«Земля горить» і тому, що чеченські ЛГБТ-біженці не знають, де опиняться в безпеці: в Москві сильна чеченська діаспора, від якої Російська ЛГБТ-мережа кілька років тому рятувала двох трансгендерів з Чечні.

«Їм не потрібні ніякі бойовики Кадирова, вони з власної ініціативи образилися за свій чеченський рід, зловили і окремо вивезли цих людей до Чечні. Один там в ямі сидів», – розповідає Винниченко.

Може не бути порятунку і в Європі, де біженці потраплять до центрів тимчасового розміщення разом з іншими мусульманами і тими ж вихідцями з Північного Кавказу.

«Вони гарячково перебирають країни, куди хочуть поїхати: Канада, США, Аргентина, Мексика... Тобто навіть наш континент вже не розглядається», – говорить Винниченко.

Щоб захистити активістів і постраждалих, співробітники ЛГБТ-мережі застосовують безпрецедентні заходи безпеки: імена чеченців-втікачів невідомі нікому, крім того люди, які купують їм квитки, також зустрічаються з ними під вигаданими іменами, адреси квартир невідомі тим, кого в них селять, щоб, в разі чого, вони просто не могли видати цю інформацію.

Росія – острів свободи

Ще один біженець, 23-річний Хасан, заходить у таку квартиру в Москві. Він одягнений не по погоді легко, в руках – невеликий рюкзак з туалетним приладдям і змінною білизною: вранці він, як завжди, пішов з батьківського будинку, але замість роботи поїхав в аеропорт Грозного, щоб назавжди покинути Чечню. Він розповідає, що прочитав пост «ВКонтакте» про масові затримання геїв ще на початку березня, але спочатку не надав цьому значення, думав, що йдеться про ті ж підстави.

«А потім в кінці березня мені зателефонувала одна жінка, вона плакала, ридала, сказала, що у неї зник син, питала, чи не у мене він. У мене його не було. Йому було 19 років. Він теж ... в темі», – Хасан спочатку висловлюється евфемізмами, слово «гей» для нього табуйоване.

Одночасно з цим інші знайомі геї почали зникати з соцмереж. «Я кілька днів не спав, стояв ночами біля вікна, чекав, коли за мною приїдуть, – говорить Хасан. – Вдень шматок в горло не ліз... Ми з цим другом листувалися в «WhatsApp», у нього був мій номер, вони могли прийти в будь-який момент».

Сам Хасан попався на підставу минулої осені: познайомився у «ВКонтакте» з чоловіком, листувався з ним протягом місяця, домовився про зустріч. Побачивши його, зрозумів, що хлопець відправляв йому не свої фотографії, але той пояснив це тим, що боявся, – для Чечні це нормально.

«Він каже, поїдемо до мене. Каже, у нього є квартира в Грозному, але вона зараз не порожня, а за містом є дача. Я – ну давай, давай поїдемо. Сів в машину. Їдемо. Нормально говоримо. Нічого такого немає, що мене підставлять... і потім він повернув у ліс, і я бачу трьох людей. Я відразу розумію, що це підстава, у мене шок різко, я говорю, будь ласка, не треба цього робити. він каже, це ми зараз обговоримо».

За словами Хасана, троє в лісі були одягнені в чорну військову форму з шевронами і нашивками – в інтернеті він упізнав форму бійців спецзагону швидкого реагування «Терек».

«Вони роздягнули мене догола. Один знімав мене на телефон, троє били. Били ногами, зламали щелепу. Говорили, що ось він гей, що таких вад не повинно бути в Чечні», – говорить хлопець.

У Хасана відібрали телефон, в якому були контакти друзів і рідних, погрожували, що відео з ним викладуть в мережу, за мовчання попросили 300 тис. рублів – сума для молодої людини величезна, але реальна: протягом місяця «дружнього» спілкування він встиг розповісти, де працює і чим займаються батьки. Зламану щелепу Хасан пояснив вдома бійкою, синців по всьому тілу ніхто не побачив: в Чечні не прийнято ходити по квартирі з голим торсом, а ось викуп довелося збирати два місяці: Хасан продав комп'ютер, під різними приводами позичив грошей у рідних.

«Я відтоді більше ні з ким не знайомився, – каже молодий чоловік. – Я поклястися можу, що у мене чотири місяці вже сексу не було».

Історію з підставами може розповісти будь-який чеченець-гомосексуал – якщо сталося не з ним, то з його друзями. Один зі знайомих Хасана, грозненський бізнесмен, продав машину, щоб розплатитися за мовчання, інший співрозмовник Радіо Свобода написав, що його «самого спіймали 5 років тому, підставили, затягли в машину, надягли на голову якийсь мішок, кудись відвезли, де у них база, і там били, даючи іноді перепочинок. Вони мене дуже сильно били, один хотів застрелити мене пістолетом, але інший зупинив, сказав, що доведеться кров прибирати потім! Вони мене в цю ніч 3-5 годин били і потім, знову надягнувши на голову мішок, посадили в машину і повезли назад, сказали, що не вбивають мене і дають шанс. І ще сказали, щоб я звільнився з роботи». Займалися цим, за його словами, бійці нафтополку МВС Чечні.

Відмовитися платити і втекти з республіки небезпечно – «якщо дізнаються, буде ганьба всій сім'ї». Ганьба цілком матеріальна: за словами співрозмовників Радіо Свобода, від членів сім'ї відвернуться їхні друзі та інші родичі, якщо хтось працює на хорошій роботі, він, швидше за все, її втратить, дівчата з такої родини навряд чи знайдуть чоловіка, ба більше, якщо якась з сестер виявленого гомосексуала вже заміжня, батьки чоловіка можуть наполягти на тому, щоб вона повернулася додому. Діти при цьому залишаються з чоловіком.

Полювання на геїв відбувається за тим же зразком, за яким у Чечні відловлюють найрізноманітніших людей: наприклад, якщо ловлять продавця «Лірики», перевіряють все його листування, тож за ґратами опиняються і його клієнти. Споживачів при цьому можуть протримати у в'язниці, а потім показати по місцевому телебаченню, а дилера просто вбити без суду. Алкоголь теж поза законом, хоча його можна дістати з-під прилавка: власники магазинів платять хабарі поліції, щоб ті не влаштовували перевірок, а ось ті, хто попався в стані алкогольного сп'яніння, теж ризикують потрапити на місцеве телебачення.

«У Чечні всі всіх знають і всі на всіх стукають, – розповідає Хасан. – Твої сусіди можуть зателефонувати дільничному, сказати, що ти п'яний або якось дивно себе поводиш. Таксисти завжди на всіх стукають».

Від цього тотального стеження, зі слів Хасана, чеченці, особливо молоді, давно тікають з республіки: «Приїжджаєш в Росію, тут, навіть якщо ти не гей, можна з дівчиною ходити за ручку, можна випити, не боїшся, що тебе в будь-який момент запхнуть в машину, відвезуть в ліс і вб'ють невідомо за що. Свобода!» – каже Хасан і зітхає: для чеченця-гея російська свобода все одно небезпечна – доведеться їхати далі.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода