Більш ніж два десятки жителів Красногорівки Донецької області не можуть отримати статус переселенця – від обстрілів вони втекли не до Києва, Дніпра чи Харкова, а в іншу частину міста, де майже мирно. Місцеві органи соціального забезпечення стверджують, що без зміни населеного пункту проживання статус переселенця постраждалим не надається. Це рішення буде оскаржувати громадська організація, яка надає постраждалим допомогу за програмами ООН.
Дачний кооператив «Мрія» – тут сховалися від ракет і мін проросійських бойовиків близько 30 жителів Красногорівки Донецької області. Раніше вони жили поблизу лінії фронту, а влітку-восени 2014-го перебралися на іншій бік міста – по-перше, від обстрілів, по-друге, тому, що залишилися без води і опалення. Дачні домівки не були пристосовані до зими, але там встановити пічки-буржуйки було простіше, аніж у квартирах великого будинку. Воду набирають в свердловинах і колодязях.
Микола Тищенко взагалі живе у вагончику, куди перетягнув із квартири усі цінні речі. Під час війни він пережив інсульт. Сьогодні військовий пенсіонер вирощує собі овочі та картоплю, ловить рибу. Третій рік мешкає в цьому недорогому дачному будинку.
«Не треба було нам ані буржуйки, ані чогось ще. Ми сюди приїжджали хіба що переночувати на вихідних. Діти інколи приїжджали і все», – говорить він.
У Наталії Заєць, голови дачного товариства «Мрія», домівка трохи більша, з двома поверхами. Проте і живуть тут вп’ятьох – вона зі своїм чоловіком, донька зі своїм, а ще в них близько року тому народився маленький Вітя. На східному боці Красногорівки, де досі стріляють, в них залишилися напівзруйнований будинок і квартира. Втекли від обстрілів, у їхній будинок влучила артилерія.
«Донька із зятем і моїм чоловіком в кухні були, а я була на вулиці. І коли перші «Гради» посипалися, мене збило з ніг. Мені пощастило, я залишилася живою. В кількох метрах від мене «Град» упав – і всі осколки в мій бік полетіли», – розповідає Наталія.
На початку березня невеличка громада подала заяви в Маріїнську військово-цивільну адміністрацію – просила, щоб їх визнали внутрішньо переміщеними особами, нараховували відповідні грошові кошти, надавали пільги. Проте отримали відмову – в органах соціального захисту вказали, що для отримання статусу переселенця потрібно змінити населений пункт проживання. Дачний кооператив «Мрія» де-юре розташований у межах міста Красногорівка.
Проте жителі Красногорівки отримали юридичну підтримку від гуманітарної місії «Проліска» – волонтери цієї організації допомагають вже не перший рік. За програмами ООН вони передають місцевим жителям осінні й зимові речі, гігієнічні засоби та ліки. Також місцеві жителі отримали по 3 тонни твердого палива для опалення дачних домівок.
За словами юриста гуманітарної місії Марії Гавяди, відповідь управління соціального захисту є незаконною – ані в законі «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ані в інших документах вимоги змінити населений пункт немає. Вона також наголосила, що чиновники неодноразово відмовлялися приймати заяви від групи жителів Красногорівки.
«Поняття «населений пункт» надумане з боку органів соціального захисту. Немає норми, яка прямо вказує на те, що особа не може бути зареєстрована із урахуванням обставин, зокрема обстрілів, на цій підставі», – заявила вона.
Із 27 осіб лише двоє отримали статус переселенця – чоловік, який зареєструвався в іншому населеному пункті, і його дитина, малолітній онук Наталії Заєць. Гуманітарна місія «Проліска» надіслала звернення до кількох державних установ, зокрема до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Радник міністра Юрій Гримчак в коментарі для Радіо Свобода заявив, що для вирішення подібних проблем, можливо, доведеться змінювати законодавство.
«Я думаю, треба подивитися, що там в постанові. Можливо, доведеться для вирішення цієї проблеми змінити деякі підзаконні акти, а може й закон», – заявив Гримчак.
В домівках, звідки поїхали 27 мешканців, досі живе кілька родин. Води й опалення там досі нема, але декого це не засмучує. Вони доглядають за квартирами тих, хто поїхав, і сплять під артилерійськими обстрілами.
