Берлін – Німецька група радників при уряді України провела круглий стіл, під час якого обговорювалася тема: «Реформа банківського сектору в Україні: бачення Національного банку». Голова НБУ Валерія Гонтарева представила спільне бачення центрального регулятора на результати реформ. Що викликало великий інтерес у фахівців, експертних колах, політиків, представників уряду ФРН і Бундестагу. Попри подекуди негативне їх сприйняття в Україні, німецькі партнери вважають реформування банківської системи успішним. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповів експерт Німецької групи радників при уряді України Роберт Кірхнер.
– Пане Кірхнер, на Ваш погляд, чи у реформуванні банківського сектору України досягнуто певних результатів?
Банківська система України була дуже уражена під час кризи 2007-2008 років. Більшість проблем розв’язала нинішня реформа банківського сектору
– Реформи банківської системи України впродовж останніх трьох років були дуже глибокими. Якщо оцінювати ситуацію, то, на мою думку, слід робити позитивний висновок. Адже банківський сектор багато років поспіль мав великі проблеми зі своєю структурою. Приміром, існувала велика кількість олігархічних фінансових інституцій, які збирали гроші у населення, а потім інвестували їх у власні підприємства, що неприпустимо. І що, передусім, мав припинити НБУ, але не робив цього. Були також такі, які відмивали брудні гроші, і так звані «банки-зомбі», які збирали депозити населення, а потім через певні канали виводили їх за кордон, що не має стосунку до банківської системи як такої. Банківська система України була дуже уражена під час кризи 2007-2008 років. І тоді ці питання не врегулювали. Більшість таких проблем розв’язала нинішня реформа банківського сектору.
– Але реформи не позначилися позитивно на якості життя українців, більше того, саме з ними поєднують чимало негативних наслідків…
– Звичайно, у деяких випадках короткочасно це створює проблеми для певного прошарку населення. Скажімо, коли вклади не були гарантовані, і які неможливо повернути. Це, звичайно, неприємно, але не існує шляху, яким би можна убезпечитися від цих проблем. Але банківська система важко «хворіла», і не було сенсу продовжувати її існування. Але без рішучих дій з цим неможливо боротися, що й узяло на себе нове керівництво Національного банку, яке прийшло 2014 року. Я вважаю, що нині вже можна бачити перші успіхи.
– Можете їх назвати?
Макроекономічна ситуація в Україні стабілізувалася. Обмінний курс упродовж останнього року теж відносно стабільний. Резерви знову збільшуються
– Якщо ви придивитеся уважніше, то помітите, що макроекономічна ситуація в Україні стабілізувалася. Обмінний курс упродовж останнього року теж відносно стабільний. Резерви знову збільшуються, у рамках інфляції кредитні відсотки банків на позику гривні зменшуються. Цей напрямок буде продовжуватися. Кредити у місцевій валюті знову збільшуються, їх стає дедалі більше. І якщо запитати у банків, чи вони надаватимуть більше кредитів у майбутньому, то вони мають такий намір.
Точку найнижчого падіння банки перетнули, і вони знову готуються до того, щоб сприяти зростанню економіки
Тобто точку найнижчого падіння банки перетнули, і вони знову готуються до того, щоб сприяти зростанню економіки. Відтак ми маємо перші результати процесу реформування банківської системи, котрий був дуже радикальним.
– Які існують ризики на майбутнє, чи забезпечила реформа стабільність банківської системи?
Ми проти сильної прив’язки гривні до долара
– Слід спочатку визначитися, що таке стабільність? Ми проти сильної прив’язки гривні до долара – і це те, що ми завжди жорстко відхиляли. На жаль, НБУ впродовж тривалого часу дотримувався політики, орієнтованої на долар, і ця політика ніколи не була позитивною. Нині ми маємо стабільність у сенсі, що гривня не піднімається чи падає вниз, а віддзеркалює фундаментальні чинники економіки. І, звичайно, якщо там відбувається певна криза, приміром, обвалюються державні ціни, то це позначається і на забезпеченості гривні. Але це є елементарним результатом ринкового розвитку. Те саме ми маємо з євро, який по відношенню до долара постійно змінюється, але люди можуть з цими змінами жити. Тобто із великими змінами в обмінному курсі можна жити. Є різні інструменти, котрі в Україні ще не розвинуті. Але це також ринкова економіка, яка в Україні має ще утвердитися. Для того, щоб можна було з цими ризиками справлятися, для чого існують відповідні інструменти.
– Але чи може це втішити українців, з їхньою низькою купівельною спроможністю?
Інфляційна частка зависока – приблизно 14 відсотків. Але Національний банк України – на шляху до зменшення інфляції
– Щодо інфляції і купівельної спроможності, то так, інфляційна частка зависока – приблизно 14 відсотків. Але Національний банк України – на шляху до зменшення інфляції: до кінця року передбачається 8% – плюс мінус 2%, тож передбачається її зниження. Мета на наступний рік – зменшити інфляцію до 5-6%. Тобто плановано поетапно зменшити купівельні втрати населення. Не забувайте, що існують такі специфічні чинники, як збільшення тарифів з їхнім великим тиском, що, з огляду на економіку, не потрібно робити. Адже можуть виникнути великі дірки в «Нафтогазі» чи інших постачальників, які компенсуватимуться бюджетними коштами. А для їх «залатування» братимуться гроші з платників податків чи держбюджету. Або з нових зовнішніх запозичень. Такий метод дій – негативний. Але ще раз підкреслюю: НБУ – на правильному шляху поступового зменшення інфляції. І тоді купівельна спроможність населення буде так само поступово зростати.
– Але, всупереч цьому, люди відчувають, що в їхніх гаманцях – дедалі менше грошей…
– У такому разі треба згадати, що 1 січня була подвоєна мінімальна зарплата для великої кількості працюючих. Держстат України зафіксував, що середня зарплата українців значно зросла. У багатьох галузях, де люди заробляють мінімальну зарплатню і яких торкнулося це підвищення, там спостерігається її значне зростання.
– Рада директорів Міжнародного валютного фонду планує 3 квітня розглянути виділення Україні наступного траншу за програмою розширеного фінансування в обсязі 1 мільярд доларів. Це випливає з оприлюдненого на сайті організації графіка роботи Ради директорів МВФ. На які компроміси має йти НБУ, щоб отримати черговий транш МВФ, і як це може вплинути на соціально-економічну ситуацію у країні?
Ми дуже вітаємо новий транш. Я не бачу причин для того, щоб Національний банк мав іти на певні компроміси щодо його отримання
– Було засідання минулого тижня щодо траншу, який був відхилений у зв’язку з блокадою на Донбасі. Але є новий термін вже невдовзі. Ми дуже вітаємо новий транш, який сприятиме забезпеченню стабілізації ситуації в Україні. Я не бачу причин для того, щоб Національний банк мав іти на певні компроміси щодо його отримання. Адже НБУ і МВФ уже впродовж трьох років тісно співпрацюють над кредитним планом. Така співпраця свідчить, що наміри цих двох інституцій збігаються.
– Але Ви бачите також і проблеми в банківській сфері України?
– Я вважаю, що проблеми є, швидше, у політичній площині. Приміром, щодо окремих пунктів пенсійної реформи, приватизації землі. Особливо щодо приватизації землі, яка в Україні сприймається дуже неоднозначно. Тим часом у світі загалом ця система функціонує добре. І я не бачу причин, чому б вона не мала функціонувати в Україні? Адже люди мали б змогу брати землю у кредит та обробляти її. Звичайно, слід запровадити механізми безпеки. Звісно, щодо цього є занепокоєність, але все можна врегулювати. В Україні ці питання активно, часом гостро обговорюються. Але я не вбачаю у цьому негативного розвитку. Слід лишень усвідомити, що розв’язання таких проблем – надзвичайно важливе для стабілізації української економіки та її відродження.
