Газета The Washington Post одна з перших написала про нагородження українця Олега Сенцова, ув’язненого в Росії, престижною нагородою від міжнародної правозахисної спілки письменників, й згадала про досвід інших лауреатів, більшість з яких вийшли на волю. А один із колумністів тижневика Time робить невтішні прогнози для України щодо загострення кризи через політику блокади Донбасу, але зазначає, що у виграші не залишиться жодна сторона конфлікту. Між тим, The Times of Israel нагадує про вагомість речей, які залишаються незмінними, розповідаючи історію останнього в Україні єврейського містечка, що готується до святкування Песаху.
Український кінорежисер Олег Сенцов, якого тримають за ґратами у Росії, отримав нагороду «Свобода писати» він американського ПЕН-клубу. Це – честь з сильною дозою іронії, мовиться у статті Аманди Еріксон для американського видання The Washington Post.
Відомий критик політики Путіна щодо України Сенцов приєднався до списку інших почесних діячів-правдоборців, що опинилися під загрозою. Серед них, зокрема, азербайджанська журналістка Хадія Ізмаїлова, заарештована після випуску серії розслідувань, що викривають корупцію всередині уряду Азербайджану, та ув’язнений китайський економіст Ільхам Тохті, який критикував політику китайської влади в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі.
Авторка цитує виконавчого директора американського ПЕН-клубу Сьюзан Носсел, яка розповіла про цьогорічну номінацію: «Він був змушений пожертвувати кар’єрними перспективами у кіновиробництві через своє рішення не мовчати. Це дуже жива ілюстрація нетерпимості уряду Путіна стосовно незгодних».
Профайл Сенцова Еріксон доповнила уривком з його листа: «Якщо нам судилося стати цвяхами у кришці труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом. Просто знайте, що цей цвях не зігнеться». Вона також зауважує, що обставини можуть скластися й значно краще: із 40 лауреатів «Свободи писати» 37 випустили з в’язниці упродовж 18 місяців після того, як ті отримали нагороду.
Ув’язнений у Росії кінорежисер Олег Сенцов щойно здобув нагороду «Свобода писати»
В Україні справи змінюються на гірше: наближається той момент, коли Москва встановить офіційні торговельно-економічні відносини з територіями, що їх контролюють сепаратисти, які не піддаються українській політиці блокади, пише у своїй колонці для американського тижневика Time міжнародник Ян Бреммер.
«Україна була позаду своїх західних сусідів – таких, як Польща та Угорщина, – впродовж останніх 25 років. Вищі стандарти життя залежать від тісніших зв’язків з Європою, але мир та безпека вимагають стабільних стосунків із Москвою», – наголошує автор і зазначає, що Росії буде тримати Україну у своїй політичній орбіті, адже її втрата на користь Заходу була б для Москви «останнім приниженням». Утім, на думку Бреммера, Кремль не ініціюватиме окупацію решти української території, позаяк це призведе до серйозних втрат і, як наслідок, коштуватиме Володимиру Путіну підтримки населення.
Безвихідь, стверджує Бреммер, буде більш дороговартісною для обох країн (Україна може втратити додаткових 1,3% від економіки; Росія опиниться у ще більш незручному становищі через невтішні для неї перспективи щодо цін на нафту). Він також переконаний, що чимало західних посадовців воліють захистити Україну від маніпуляцій Росії, але не готові нести відповідальність за витрати на захист країни, до якої їхнім співвітчизникам нема діла.
Київ та Кремль мають справу з погіршенням позицій в Україні
Ізраїльське видання The Times of Israel опублікувало репортаж з Бершаді – останнього штетлеха (з ідиш – єврейського містечка) в Україні, що готується до святкування єврейської Пасхи – Песаху.
Автор статті Кнаан Ліфшиц звертає увагу на те, що населення Бершаді старіє: тут залишилося лише 50 євреїв (для порівняння, у 1989 році їх було близько тисячі). Більшість їхніх родичів назавжди залишили Україну у пошуках кращої долі у США та Ізраїлі.
Тим не менш, це місто поблизу кордону з Молдовою має важливе символічне значення і слугує живим заповітом історії виживання єврейської громади, мовиться в матеріалі. Яскравим підтвердженням цього є 200-річна глиняна синагога, яку тутешнім євреям вдалося вберегти під час Голокосту та репресій комуністичного режиму. За словами її наймолодшого прихожанина 64-річного Єфіма Вигоднера, справляти свої традиційні ритуали у Бершаді навіть у найскрутніші часи євреям допомагали такі фактори, як удача, віддаленість цього населеного пункту, витривалість та дружні стосунки з сусідами-неєвреями.
«Я навіть не знав, що маца також була у масовому виробництві»
