Кілька місяців 72-га бригада Збройних сил України створювала буферну зону поблизу Авдіївки. Офіцери стверджують, що тепер мирні мешканці перебувають у більшій безпеці, ніж рік тому. Проте це було непросто – в результаті просування вперед загинуло щонайменше десять бійців. Повзучий наступ себе виправдав, говорять офіцери бригади. Тепер контролювати противника простіше, а вцілити в житлові квартали Авдіївки противнику вже складніше.
72-га окрема механізована бригада взяла під контроль відому промислову зону Авдіївки, так звану «промку», в жовтні 2016 року. Майже одразу військові почали перебудовувати схему оборони і поступово укріпляти позиції не тільки в самих будівлях, а й ближче до дороги, ближче до Донецька.
Як розповідає офіцер 72-ї бригади, просування вперед робили як для укріплення власних позицій, так і заради безпеки мирних мешканців Авдіївки. Сотні домівок старої частини міста перебували в безпосередній близькості до передових позицій українських військових і снаряди російських сил і бойовиків били не тільки по «промці», але й по будинках «старої Авдіївки».
Найзапекліші бої випали на кінець січня-початок лютого 2017 року. Загинуло понад десять солдат і офіцерів, ще більше отримали поранення. Командир взводу Олександр Марценко із позивним «Санич», пригадуючи для Радіо Свобода цей бій, говорить – це було справжнє пекло.
Це були 5 днів пекла, коли по 1500-2000 прильотів було. По нас били крупнокаліберною артилерією, танкамиОлександр Марценко
«Це були 5 днів пекла, коли по 1500-2000 прильотів було. По нас били крупнокаліберною артилерією, танками. Противник вважав, що це їхня позиція і намагалися нас взяти будь-якою ціною. Мою позицію і в кільце брали, але ми відбилися», – зазначає Марценко.
За ці бої він вперше за три роки війни отримав «бойову» тисячу гривень. Отримали нагороду і його бійці.
«Нібито до цього ми не воювали. Бійці про цю тисячу вже мало говорять, ми не звертаємо уваги. Прийшло – приємно, не прийшло – так і буде. Це наша робота», – говорить він.
Але тепер «Санич» має йти у відставку – під час січневих боїв він отримав три контузії і має лікуватися. Лікарі кажуть – непридатний до служби. Контракт закінчується вже 1 квітня і продовжити його він поки не зможе. За документами, «Санич» зараз у лікарні, але він приїхав на «промку» передати позицію іншому командиру.
«Санич» впевнений, що тепер бойовики стріляють по мирних мешканцях цілеспрямовано – їхні корегувальники не можуть не знати площу «промки». Запевнює, що ці обстріли спрямовані на те, що налаштувати проти української армії місцеве населення.
Деякі мешканці Авдіївки в розмовах із Радіо Свобода дійсно висловлюють впевненість – із «Градів» по них стріляють українські військові. Військові запевнюють – вся великокаліберна артилерія відведена на безпечну дистанцію згідно із мінськими домовленостями. Вони також розповідають, що навіть танки бойовиків їм доводилося відганяти дозволеною мінськими угодами зброєю, зокрема протитанковими гранатометами.
Після підписання контракту – одразу на фронт
Про боротьбу із танками розповідає інший боєць 72-ї бригади із позивним «Пожежа». Він підписав контракт зовсім недавно, в грудні 2016 року, і одразу потрапив у промислову зону. Він служив строкову службу, а потім працював в державні службі з надзвичайних ситуацій. Говорить, що завдяки цьому досвіду його відправили відразу на фронт. Першою думкою на «промці» було – як вижити.
«Ви ж бачите, який тут сумний пейзаж. Коли його побачив, то подумав, як тут вижити. Спочатку був шок, але потім стало веселіше, як із колективом познайомився», – розповідає «Пожар».
До війни він встиг попрацювати пожежником, а тут відганяє кулеметним вогнем диверсійні групи. Відстань до укріплень противника невелика – до 200 метрів. Вночі бойовики намагаються розкрити місцеперебування опорних пунктів української армії.
«Вночі в нашому напрямку стріляють з легкої стрілецької зброї, а якщо відповісти, то одразу починає працювати по тих, хто відкрився, крупнокаліберний кулемет «Утьос». Він б’є на півтора чи 2 кілометри, а їхні позиції ще й зверху знаходяться. З тої зброї, яка в нас є, дістати його нереально, а щось крупніше нам не можна використовувати», – розповідає «Пожежа».
Крім артилерії і кулеметників, активно працюють снайпери. «Пожежа» показує Радіо Свобода незвичайну кулю зі сталі. Снайперський постріл пробив наскрізь мішок із піском, а куля впала йому за пазуху. Тепер носить з собою як талісман.
Бійці говорять, що останні два дні, 27-28 березня, на «промці» було відносно тихо, але чекати можна будь чого. Танки дійсно не стріляють по них вже майже тиждень, однак їздити важка техніка вздовж лінії розмежування не припиняє.
Всього за три роки війни в Авдіївці від обстрілів постраждало близько 900 будинків, кажуть у військово-цивільній адміністрації. Третина з них – за останні кілька місяців.
