Стримування інфляції не повинно відбуватися за рахунок гальмування економічного зростання – Жаліло

Зниження інфляції не повинно бути самоціллю, у нинішній ситуації для України головне – економічне зростання. Так заявив в ефірі Радіо Свобода керівник економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень Ярослав Жаліло, коментуючи інфляційні очікування через економічну блокаду Донбасу та відтермінування траншу допомоги МВФ.

​– В держбюджеті закладено показник 8,1% інфляції, Петро Порошенко сказав, що інфляція цього року навряд чи перевищить 10%. Наскільки прогноз президента оптимістичний чи він все-таки реалістичний?

– Справа в тому, що інфляція сама по собі – це просто монетарний показник і вона має сенс тільки якщо ми розглядаємо її в контексті інших показників. Ми можемо вийти на показник 8 чи 10% інфляції. Але за рахунок чого? За рахунок настільки активної монетарної політики, антиінфляційної політики, яка, з іншого боку, гальмуватиме економічне зростання. Оскільки нам зараз потрібна серйозна перебудова, структурна перебудова, пов’язана із адаптацією до тих змін і потоків, які відбулися, то виходить, що ця структурна зміна повинна вплинути і на зниження курсу української гривні і відповідно має відбитися на інфляційних показниках.

Якщо ми знову поставимо цей таргет, скажімо: вісім плюс-мінус два відсотки і будемо намагатися йому слідувати понад усе, то дійсно, ми можемо прийти до того, що таргет буде досягнуто, але зростання буде мінімальним або буде ще більше проблем з економічним падінням.

Тому, я думаю, що у зв’язку з цим і МВФ має аналізувати: а який же таргет виставляти, щоб не придушити економіку в режимі структурних змін. І урядові структури, Національний банк сьогодні думають над цим питанням.

– Про інфляцію зазвичай говорять за індексом споживчих цін. Давайте ближче від слів «​таргет»​ до цін. Якими можуть бути ціни і наскільки вони можуть зростати реально на полицях магазинів?

– Справа в тому, що таргетом є якраз індекс споживчих цін, тому тут ніякої суперечності немає. Тут можна продовжити цю думку і говорити про те, якою буде структура зростання цін. Тобто на що вплинуть ці проблеми, які виникли через так звану «націоналізацію» українських підприємств на непідконтрольній території.

Я думаю, що зростання витрат виробників електричної та теплової енергії може призвести до необхідності подальшого збільшення тарифів на ці послуги для населення. Якщо це призведе до зниження понад планований курсу гривні, то це буде девальваційний ефект, який вплине на великий спектр цін.

І третє – є протилежний момент, йдеться про гальмування економічної динаміки. Тобто відповідне зменшення доходів, утруднення видатків з бюджету – це буде гальмівним чинником для економічного зростання. Але з іншого боку, це гальмуватиме і попит, тобто інфляційний ефект трохи придушуватиметься згори.

Тому в разі виваженої урядової політики, яка не буде розігрівати популістичні моменти, то, я думаю, що в принципі утримуватися в рамках 10-12% інфляції можливо.

– Це говорите про той вплив, який може бути на інфляцію і на економіку у зв’язку із націоналізацією українських підприємств на окупованій частині Донбасу. А от щодо тієї паузи, яку взяв Міжнародний валютний фонд у співпраці з Україною, ми знаємо, що і до цього були затримки із виділенням траншів. Зокрема, другий транш був у серпні 2015 року, а третій – аж у вересні 2016 року, тобто більше, ніж рік Україна не отримували гроші від МВФ. І зараз відтермінуванню розгляду МВФ українського питання приділяють значну увагу. Наскільки це великий ризик для прискорення інфляції?

– Я, чесно кажучи, не знаю, хто цьому приділяє значну увагу. Я думаю, що здебільшого це роблять журналісти. Ви вірно відзначили, що таких прикладів у нас дуже багато, критичності поки що у цьому питанні немає. Тут важливо, як далі піде співпраця, тому що в цьому році планували отримувати декілька траншів. А це важливо, бо ми наближаймося до періодів підвищених виплат за зовнішніми боргами, тому тут важливо, щоб все-таки ця співпраця з МВФ не перервалася і ми продовжували отримувати кошти. А чи буде це зараз, чи за місяць – це вже питання суто технічне, я би не перебільшував цей момент.

МВФ абсолютно правий в цьому плані, що потрібно сьогодні ретельно вивчити зміну обставин у зв’язку з тим, що Україна сьогодні втратила частину своїх виробничих потужностей, і ці обставини мають відбитися на тих маячках, які МВФ виставляє. Щоб ми не прагнули їх досягнути понад усе, незважаючи на те, що це буде шкідливо для економіки, щоб була певна збалансованість. Тому поки що процес іде позитивно. Важливо, щоб і Україна так само долучилися до визначення нових рівнів бажаних показників.

– Які кроки мали би вжити уряд і Нацбанк в нинішніх умовах для обмеження зростання цін та зміцнення національної валюти?

– По-перше, треба посилити увагу до антиінфляційної політики і головне – змістити її із монетарних на немонетарні важелі. Тобто це урядові кроки щодо демонополізації, обмеження апетитів монополістів, регулювання ринків і так далі – для того, щоб не допустити розігріву інфляції.

Другий момент, потрібно все-таки активізувати, можливо навіть на рівні державних інвестицій, процес структурних змін у тих споживачів, які втратили вугілля із окупованої території. Можливо, спробувати якимось чином підтримати металургійні підприємства.

І дуже важливий момент полягає в тому, що по суті частина тієї сировини, які втратили підприємства на окупованій території – це залізорудна сировина, кокс або коксівне вугілля, а також потужності щодо виробництва коксу, вони в принципі є на українській території, але належать різним промислово-фінансовим групам. І тому зараз дуже важливо було би ініціювати формування прозорого ринку цієї базової сировини. Тобто фактично, простою мовою, олігархам треба домовитися між собою щодо того, щоб обмінятися цими потужностями і спільно не допустити надмірного падіння виробництва.

Я думаю, що в цьому випадку держава могла би виступити хорошим модератором, це дуже складне завдання.