Антикорупційні суди не гарантують перемоги над корупцією – експерти

Створення антикорупційних судів в Україні передбачає закон про судоустрій і статус суддів, цього хочуть МВФ та інші міжнародні установи – однак експерти нагадують: ще один судовий орган зовсім не є панацеєю від корупції та недоліків системи.

Законопроект про антикорупційні суди зареєстрували у Верховній Раді на початку лютого. Він, зокрема, передбачає, що суддів обиратиме окрема конкурсна комісія з міжнародними експертами у складі. Днями цей проект розкритикувала Вища рада правосуддя. Там вважають, що ухвалювати таку редакцію недоцільно: мовляв, суперечить Конституції України.

Водночас над альтернативною концепцією працює неформальна робоча група у складі представників МВФ, Ради Європи та ОБСЄ, а також Адміністрації президента. Тут хочуть доручити відбір суддів «старій» Вищій кваліфікаційній комісії суддів і Вищій раді правосуддя та наголошують: основний тягар боротьби з корупцією лежить не на судах.

​Можемо ухвалити висновок про корумпованість Вищої ради правосуддя – Лещенко

Народний депутат від Блоку Петра Порошенка і співініціатор законопроекту Сергій Лещенко сподівається створити антикорупційний суд до кінця року, однак наголошує: є сильний спротив. Він наголосив, що висновок Вищої ради правосуддя не є обовʼязковим до виконання. «Наш комітет також консультативно може ухвалити висновок про корумпованість і заангажованість Вищої ради правосуддя», – сказав депутат у розмові з Радіо Свобода.

У парламенті підтримка цього проекту наразі незначна: за словами одного з його авторів, депутата Єгора Соболєва, поки що «за» висловилася лише «Самопоміч». Лещенко вважає, що на користь законопроекту буде переконувати «саме життя» – справа Романа Насірова тому приклад.

«Головна проблема – коли корупційні справи ідуть до суду. Корупціонер, який накрав грошей, використовує їх, щоб відкупитися», – сказав Лещенко. За його словами, суд у першу чергу повинен бути незалежним, а інакше новий орган просто себе дискредитує. Cаме тому законопроект №6011 «Про антикорупційні суди» передбачає, що нових суддів обиратимуть окремі комісії, що на третину складатимуться із міжнародних експертів.

«Якби не було Джованні Кесслера в доборі керівника НАБУ, то навряд чи НАБУ було би настільки незалежним органом. Так само із САП», – впевнений головний експерт з питань судової реформи «​Реанімаційного пакету реформ»​ і колишній суддя Михайло Жернаков.

Антикорупційних суддів все ж повинні призначати «старі кадри», а саме Вища кваліфікаційна комісія суддів – таку думку спецпроекту «Схеми» висловив у лютому Національний радник з юридичних питань, керівник відділу верховенства права координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков. Тоді він зазначив, що залучати міжнародних експертів було б «позитивно», але технічно це організувати складно.

Водянніков входить до неформальної робочої групи, яка співпрацює з Радою з питань судової реформи при президентові. За його словами, над розробкою концепції працюють представники всіх ключових міжнародних донорів: Міжнародного валютного фонду, Ради Європи, ОБСЄ та USAID. У розмові з Радіо Свобода він зазначив, що всі ці організації наразі шукають консенсус щодо основних положень. Результати такої роботи, припускає він, можуть зʼявитися наприкінці березня – на початку квітня. Після цього альтернативний законопроект зможуть побачити й парламентарі.

Суд не впорається з корупцією без роботи органів дізнання і слідства – експерти

«Основний тягар боротьби з корупцією, як показує міжнародний досвід, лежить не на судах, а все ж таки на органах, які відповідають за розслідування, – переконаний Водянніков. – Спеціальний суд не впорається з корупцією, якщо не вирішити системні проблеми органів дізнання і слідства. Взагалі європейський досвід вказує на те, що повинна існувати нормальна, дієва, незалежна судова система, яка повинна впоратися з такими речами».

Сьогодні спеціалізовані антикорупційні суди діють у 20 країнах світу: Афганістані, Бангладеш, Ботсвані, Болгарії, Бурунді, Камеруні, Хорватії, Індонезії, Кенії, Малайзії, Мексиці, Непалі, Пакистані, Палестині, Філіппінах, Сенегалі, Словаччині, Уганді, Танзанії і Таїланді. Згідно із дослідженням «Спеціалізовані антикорупційні суди. Порівняльний аналіз», яке у Києві презентували 3 березня на експертному обговоренні, у світі є декілька моделей роботи таких судів.

Найпростіша – суддя, якого призначають або уповноважують на розгляд справ про корупцію у загальних місцевих судах, при цьому процес оскарження не змінюється. Друга модель – спеціалізований антикорупційний суд, який має первісну юрисдикцію над справами про корупцію, а апеляційні скарги розглядають у верховному суді. Функціонують також змішані типи.

Народний депутат від БПП Олександр Черненко, який досліджував міжнародний досвід, також підкреслив у розмові з Радіо Свобода, що антикорупційні суди ще не гарантують перемоги над корупцією. Він нагадав, що у Румунії засудити премʼєр-міністра зміг звичайний, а не антикорупційний суд. У той же час найбільшою справою, яку словацький антикорупційний суд зміг довести до кінця, була справа проти заступника мера міста.

«Коли ми питали у суддів у Словаччині: чому у вас так мало справ і дійсно дуже мало посадових осіб із топ-корупції були покарані, вони казали, що їхній аналог НАБУ і спеціальна прокуратура дають таку доказову базу, такі «сирі» справи, що вони не можуть дати серйозні вироки», – розповів Черненко.

У Словаччині антикорупційний суд запрацював у 2005 році: там прагнули зруйнувати місцеві зв’язки, що існували між суддями, адвокатами, прокурорами та організованою злочинністю. Однак вже у 2009 році закон скасували на вимогу конституційного суду, а поновили тільки після того, як громадяни вийшли з протестами.

Як зазначив під час експертного обговорення керівник відділу захисту прав людини в офісі омбудсмена Словацької Республіки Павол Жілінчік, у законі потрібно прописувати питання підзвітності, незалежності та доброчесності судової влади. «Якщо країна хоче ввести таку інституцію як антикорупційний суд, то належна підготовка може забезпечити швидкі і сталі результати», – вважає експерт.