На окупованих територіях Донбасу чотири дні відзначали свято 23 лютого – «День захисника вітчизни». Під час гібридної війни, мабуть, і свята стали гібридними. Вийшло дуже дивне поєднання Масляної з млинцями та бравурних воєнних маршів-пісень. У школах дівчатам наказали смажити дома млинці та пригощати хлопців – майбутніх захисників «Вітчизни». Мабуть головне в цьому пропагандистському дійстві було те, що тою «Вітчизною» була не Україна, а ніким не визнана «ДНР» і, навіть, сама країна окупант – Росія.
Ведучі телеканалів відрапортували замовникам із Москви, що вже назбирали 280 тисяч підписів під зверненням, яке повинно переконати світову спільноту в тому, що на Донбасі йде «громадянська війна»
На четвертий день «святкувань» із головної площі Чистякова (донедавна Торезу) на все місто лунала пісня «А я хочу перемирия…» На площі, де організували виїзну торгівлю та святкування гібридної Масляної з атрибутикою «Дня захисника вітчизни», збирали підписи під зверненням громадян до світових лідерів – президентів США, Франції, Росії, канцлера Німеччини з вимогою зупинити та засудити дії президента України Порошенка на Донбасі. Людям, які повірили в оголошення і прийшли відпочити з дітьми й традиційно провести зиму та зустріти весну, нав’язливо нагадували про розв’язану не Києвом, а Кремлем – війну. Ведучі «республіканських» телеканалів відрапортували замовникам із Москви, що вже назбирали 280 тисяч підписів під зверненням, яке повинно переконати світову спільноту в тому, що на Донбасі йде «громадянська війна».
За чотири дні було багато випито шанувальниками радянських свят та горілки. До свята поспішали відкрити після ремонту розважальний центр, який при українській владі носив назву «Шалена ніч», а тепер був «урочисто» перейменований у «Пятоє авеню». Дивно виглядає вибір назви тими, хто не полюбляє англосаксів та марить взяттям Лондона і Берлина! Завжди після ейфорії загулу приходить важке похмілля.
У багатьох людей після цього «свята» виник справжній головний біль, породжений питанням про те, чого чекати надалі від окупантів
У багатьох людей після цього «свята» виник справжній головний біль, породжений питанням про те, чого чекати надалі від окупантів. Намальований з нагоди святкування «23 лютого» голова «республіки» Захарченко, який криво посміхається з рекламних щитів вздовж дороги, не дає людям спокою. Яку забаганку Кремля він кинеться виконувати наступного разу? Ось взяв та «націоналізував» гуманітарний фонд «Допоможемо» Ахметова, спортивну «Донбас Арену», заводи і фабрики, на яких працювали десятки тисяч робітників та шахтарів. Де працювати людям, якщо ці підприємства будуть закриті?
Наступна жертва – мережа мобільного оператора «Лайф». Більшість мешканців окупованого Донбасу стурбована перспективою відключення «Водафону», який забезпечує зв’язок з рідними на не окупованій Україні
Біда не приходить одна! Ось вже наймити Кремля захопили «Укртелеком» у Донецьку – 200 тисяч абонентів залишились без інтернету! Наступна жертва – мережа мобільного оператора «Лайф». Зник зв’язок, людей позбавили послуги, за яку вони справно платили. Більшість мешканців окупованого Донбасу стурбована перспективою відключення «Водафону» (колишнього «МТС»), який забезпечує зв’язок з рідними на не окупованій Україні.
Вздовж доріг з’явились рекламні плакати, з яких людям «ввічливо» нагадують про заміну номерних знаків України на номерні знаки «ДНР». Більшість людей дратує те, що з тими номерними знаками нікуди, окрім доріг Росії, не поїдеш. А в багатьох родичі, пенсійні справи та друзі – в Україні! Чого чекати ще від «ввічливих» прислужників Путіна?
Ми вже дивимося російські телеканали, розраховуємося рублями, наші діти вчаться за російськими підручниками. Чи запитували в нас ці благодійники в камуфляжі про наші вподобання?
Ми вже дивимося російські телеканали, розраховуємося російськими рублями, наші діти вчаться за російськими підручниками. Чи запитували в нас ці благодійники в камуфляжі про наші вподобання? Вдерлися в нашу рідну Україну, розв’язали війну та тепер потішаються над нами, влаштовуючи гібридні свята.
Насправді, що турбує людей в окупації – це перспектива примусового отримання «паспортів» ніким не визнаних у світі «республік» та втрата зв’язку з рідною Україною.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
