Три роки після втечі Януковича: як суспільство змінило владу

Київ – Три роки тому у цей день Україну полишив тодішній президент Віктор Янукович, а парламент проголосував за усунення його з посади. З того моменту взаємини влади і громадянського суспільства докорінно змінилися: влада почала реагувати на тиск з боку українців, і суспільство не дає їй схибити з проєвропейського курсу, стверджує частина експертів та громадських активістів. Утім, чимало з них говорять про те, що в Україні досі немає інститутів для контролю влади «знизу», подібних до тих, які діють у розвинених державах. Є також політологи та окремі депутати, які стверджують, що за три роки перші особи держави дистанціювалися і від потреб громадян, і власне від вимог, які висувала Революція гідності.

«Почую кожного!» – це було одним з головних передвиборчих гасел Віктора Януковича, який переміг з ним на президентських виборах у 2010 році. Однак під час масових протестів, які переросли у Революцію гідності, українська влада перестала чути вимоги громадянського суспільства. Більше того, в лютому 2014 року силовики відкривали по протестувальниках вогонь на ураження, доти, поки Янукович не виїхав з України.

Якою мірою нинішні українські високопосадовці чують громадянське суспільство? За три роки, які минули від втечі Януковича, у відносинах влади та суспільства відбувся тектонічний зсув, стверджує політолог Олександр Палій. За його словами, це сталося не лише через досвід Революції гідності, а й тому, що перші особи держави не є кримінальними злочинцями, і попри те, що до них є чимало питань, вони в цілому налаштовані працювати на користь України.

«Так, у владі є шахраї та навіть зрадники, зокрема йдеться про окремих депутатів. Але уряд, голова Верховної Ради і президент в цілому працюють в інтересах держави. З компромісами, обплетені зв’язками, які вони часто не поспішають рвати, посадовці, проте, реагують на критику. Якщо критика ґрунтовна, підтримана суспільством – то навіть позбуваються посад, – стверджує Палій, згадуючи про відставки генпрокурора Віктора Шокіна та низки міністрів та їхніх заступників. – Але проблема в тому, що інституційних механізмів впливу суспільства на владу зовсім небагато. І депутати вкрай слабко працюють над їхнім створенням».

Одним з небагатьох успіхів у створенні таких інститутів в Україні політолог називає Вищу раду правосуддя. Загалом, на його думку, за три роки «прориву у механізмах впливу народу на владу немає». Прикладами держав, де працюють потужні інститути впливу громадянського суспільства на владу, Олександр Палій називає США та країни-члени ЄС. Саме з них, на його думку, Україна має брати приклад.

Окрім того, визнає політолог, після кривавих подій на Майдані у 2014 році українська влада має табу на силовий розгін протестів. Цю думку підтвердив під час зустрічі з українськими блогерами і очільник МВС Арсен Аваков.

Після втечі Януковича суспільство активно впливає на владу, але вона досі не навчилася мислити стратегічно – експерти

Зі свого боку, політолог Володимир Цибулько стверджує, що за три роки участь суспільства у роботі владних інститутів стала тотальною.

«Всі зміни, які ми бачимо в Україні за три роки, відбувалися під тиском суспільства. Але якщо у 2014 році суспільство набагато випереджало владу за рівнем розвитку, то нині розрив скорочується, зокрема за рахунок залучення численних іноземних радників. Однак нині мало робиться для того, щоб прораховувати картину завтрашнього дня. Є такі винятки, як Інститут майбутнього. Але переважно влада працює на короткострокову перспективу, не враховуючи того, що світ швидко змінюється, і що треба подбати про розвиток держави на 10-100 років», – визнає аналітик.

За три роки, що минули після позбавлення посади Віктора Януковича, тиск громадян на владу став постійним явищем, однак ситуація залишається далеко не ідеальною через складність проблем, які накопичилися у державі, пояснює у коментарі Радіо Свобода політтехнолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

«Тиск суспільства – постійний, і тому влада на нього реагує. Як-от це відбувається з учасниками блокади окупованих районів Донбасу, попри те, що їх досить мало. А те, з чим ще треба попрацювати – так це з відповідальністю самих громадян. Адже суспільство має не лише обирати владу, а й постійно її контролювати. Чимало проблем мають вирішуватися еволюційним шляхом. Приклад – Румунія, яка в НАТО вже десять років, але й нині там тривають протести проти корупції!» – порівнює політтехнолог.

Тим часом після початку блокади окремих районів Донбасу про необхідність обмежити товарообіг з окупованими територіями заговорила низка українських посадовців. Наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков наголосив, що варто дозволити тільки «критичний мінімум» перевезень – вугілля та гірниче обладнання. Зі свого боку, прем’єр Володимир Гройсман, який раніше висловлювався категорично проти блокади, зустрівся з блокувальниками та запропонував їм врахувати їхні вимоги, обмеживши товарообіг урядовими рішеннями.

Між тим, частина експертів побачили у взаємодії влади та суспільства переважно негативні тенденції. Так, політолог Віктор Небоженко стверджує, що за три роки після Януковича українська влада стала дедалі більше дистанціюватися і від суспільства, і від вимог Революції гідності.

«Немає серйозних комунікаторів між владою і суспільством. Одні – своїм життям живуть, другі – виживають. Схоже, президент України Порошенко боїться великої кількості людей та незручних питань. Це такий собі політичний аутизм. Люди чекали від Майдану реформ, боротьби з корупцією, оновлення влади, а ситуація розвивається з точністю до навпаки»,– вважає політолог.

Окрім того, за словами Небоженка, влада через пов’язані з нею медіа намагається або оминати тему Революції гідності, або поступово знецінювати її.

«Вражає, що через три роки після Майдану в Києві немає монументу Небесній сотні. Це було би зрозуміло для бідної країни Африки, але це дивно для України, яка позиціонує себе як держава, що пам’ятає власну історію», – обурюється експерт.

Такий песимізм поділяють і опозиційні політики. Так, один з координаторів транспортної блокади Донбасу, депутат від «Самопомочі» Єгор Соболєв стверджує, що чинна влада опустилася до рівня Януковича.

Утім, низка громадських активістів наголошують, що докорінні зміни у суспільстві не дають українській владі жодної можливості ані ігнорувати суспільство, ані розвернути зовнішньополітичний курс у протилежний бік.

Таку думку висловив, зокрема, волонтер та ветеран української воєнної операції на Донбасі Мирослав Гай.

«При владі – старі функціонери, більшість із яких були комуністами, а частина – засновниками та членами «Партії регіонів». Але обрали і оголосили правильний проєвропейський курс. Навіть ті у владі, хто були проти цього, вимушено докладають зусиль для перетворення України на європейську державу. Тому що суспільство просто не сприйме інших варіантів. Ми хочемо рухатися в НАТО, хочемо запровадження в Україні стандартів ЄС та США. І влада розуміє, що суспільство іншого не дозволить», – зазначив Мирослав Гай.

За словами волонтера, цього не розумів Віктор Янукович, і саме через це його правління закінчилося втечею. Водночас і волонтери, і частина експертів визнають, що ключові позитивні зміни в державі потребують тривалого часу. Проте розворот України від проєвропейського курсу в бік проросійського через деякий час – малоймовірний, бо це означатиме для влади «колективне самогубство», стверджують співрозмовники Радіо Свобода.

21 лютого після масових протестів в Україні та після загибелі у Києві героїв Небесної сотні тодішній президент Віктор Янукович поспіхом виїхав зі своєї резиденції «Межигір’я», а вже наступного дня парламент усунув його з посади президента.