Київ – Буремні події останніх років дали могутній поштовх розвитку українського документального кіно. Одночасно з проведенням «Берлінале» в Німеччині, де представлені і українські стрічки, у Києві відбулась світова прем’єра документального фільму «Переломний момент: війна за демократію в Україні», який зняв триразовий лауреат премії «Оскар», американський документаліст Марк Джонатан Гарріс у співпраці з українським режисером Олесем Саніним. Україна таким чином стала не лише героєм сучасної документалістики, а і її співпродюсером та співрежисером. «Переломний момент» зараз показують українські телеканали, а у майбутньому він має з’явитися на американському телебаченні.
За умов гібридної війни Росії, за умов відродження української спільноти і формування політичної нації документальне кіно набуває функції мистецької зброї. При цьому, як зауважує голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко, кіно можна вважати зброєю ефективнішою, ніж автомат Калашникова.
Кіно – це така ж зброя, як і автомат Калашникова, і насправді ще більш ефективнеПилип Іллєнко
Найбільше користі для формування української нації зробить фільм, цитатами з якого почне розмовляти молодьПилип Іллєнко
«Нам вдалося переконати всіх, від кого це залежить, що кіно необхідно підтримувати, що кіно – це така ж зброя, як і автомат Калашникова, і насправді ще більш ефективне. Те, що сталось у нашій країні, – результат того, що ми не мали власних культурних символів та історичних міфів, які би не розривали країну, а навпаки були би спільними для всіх. Найбільше користі для формування української нації зробить фільм (незалежно від теми і незалежно від жанру), цитатами з якого почне розмовляти молодь», – зауважив Іллєнко в ефірі Радіо Свобода.
Українці по телебаченню і в кінотеатрах дивляться сучасну документалістику, переживаючи «Зиму у вогні», епізоди «Війни за свій рахунок», «Рейду», «Аеропорту». Українці у документальних стрічках знайомляться з сучасними героями – «Добровольцями Божої чоти», «Воїнами духу», «Янголами війни» та іншими українцями, які захистили честь і гідність країни на Майдані і боронять її суверенітет і територіальну цілісність.
Режисер Андрій Шараскін з позивним «Богема» захищав київський Майдан під час Революції гідності, а пізніше пішов добровольцем боронити Україну на сході, серед іншого, у Донецькому аеропорту. Шараскін став одним з героїв документального фільму «Переломний момент: війна за демократію в Україні»,який зняли відомий американський кінодокументаліст Марк Джонатан Гарріс у співпраці з українцем Олесем Саніним. За словами Шараскіна, для нього як режисера було цікаво стояти перед камерою, а не за нею, і розповідати колегам-«кіношникам» свою історію. На думку митця, саме документальне кіно здатне зафіксувати ті трагічні сторінки сьогодення, сучасної історії України, які відбуваються в останні три роки та учасниками і героями яких стали сотні тисяч українців.
Наразі є багато ініціатив, єдине, чого я не побачив, – цілеспрямованої політики, яка би стосувалась підтримки таких ініціативАндрій Шараскін
«У нас все добре (у кіно – ред.). Раніше мене вразив, і не лише як учасника, фільм «Добровольці Божої чоти» Леоніда Кантера та Івана Яснія. Це було правдиве, міцне і дуже надихаюче кіно. Наразі є багато ініціатив, єдине, чого я не побачив, – цілеспрямованої політики, яка би стосувалась підтримки таких ініціатив. А ініціативи з’являються постійно, так, у Дніпрі музей АТО має мультимедійну експозицію, де використані документальні кадри. І це вже інша форма спілкування з людиною», – міркує Шараскін в інтерв’ю для Радіо Свобода.
Війна: осмислення нових реалій
Сучасна українська документалістика осмислює війну та її вплив на особистість, на те, як за умов військової агресії, за умов соціальної скрути залишитись людьми і як зберегти свою ідентичність, захистити свою землю. Ці теми – у центрі уваги Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DocuDays.Ua, який у березні прийме Київ.
Коли мені хтось каже, навіщо «той Донбас», «Бог з ним, з Кримом» – я собі думаю: чого це ми чорноземи наші маємо віддавати невідомо кому і невідомо під що?Саша Кольцова
«Війна іде не лише на рівні людей. Ми маємо пам’ятати, що це наші землі, які за років сто будуть дуже дорогими. І коли мені хтось каже, навіщо «той Донбас», «Бог з ним, з Кримом» – я собі думаю: чого це ми чорноземи наші маємо віддавати невідомо кому і невідомо під що?», – міркує відома українська співачка Саша Кольцова, яка стала «обличчям» цьогорічного DocuDays.Ua.
В Україні знімають фільми не лише про війну, а й про її заручників – про жителів населених пунктів у зоні бойових дій і про переселенців, які кинули рідні домівки і були змушені «з нуля» розпочинати життя в інших регіонах України. Українсько-німецька стрічка «Школа №3» Єлизавети Сміт та Георга Жено отримала головний приз – як найкращий повнометражний фільм у програмі «Generation 14 plus» на цьогорічному Берлінському кінофестивалі.
«Заради миру в Україні та усьому світі», – написали з цієї нагоди представники знімальної групи на офіційній сторінці фільму в Facebook.
А міжнародна організація з розвитку медіа «Фундація Томсона» і «Громадське телебачення» створили документальний фільм про переселенців під назвою «Як вдома». Стрічка розповідає про людей, які стали заручниками конфлікту на сході України та про початок їхнього нового життя у столиці, розповів в ефірі «Громадського» режисер фільму Олександр Назаров.
«Ми хотіли показати цих людей, які приїхали у Київ, які беруть участь у «Театрі переселенця». Ми хотіли показати їхнє життя таким, яким воно є, без прикрас, нічого не придумуючи», − повідомив Назаров.
Українська героїка від 1918-го до 2017 року
Витоки сучасного героїзму українців, як і тих подій, які відбуваються в Україні, документалісти шукають і знаходять у подіях сторічної давності. Київський режисер Іван Канівець – автор документальних фільмів на історичну тематику («Тризуб Нептуна» та «Українська революція») у розмові з кореспондентом Радіо Свобода наголошує: сучасний патріотизм багатьох українців є відлунням подій сторічної давності, доби українських революційних змін 1917-1921 років.
«Ми врешті прийшли до того, що знову багатьом довелося взяти в руки зброю. Але ж, звичайно, ми не думали, що до такого дійде! Тим не менш, мені здається, що просто неможлива побудова нормальної держави, коли у країні немає патріотів. А коли немає історії країни, коли ця історія неусвідомлена, коли незрозуміло, скільки поколінь боролися за те, щоб ця країна існувала, то звідки тоді взятися патріотам», – каже Канівець.
Тож, за словами режисера, перед документалістами стоять вкрай важливі завдання – повернути українцям їхню історію і сформувати сучасну героїко-патріотичну «матрицю» держави.
При цьому, як зазначає фахівець, не обов’язково знімати високо-бюджетні фільми для показу в кінозалах – можна самотужки, використавши сучасні технології, зняти цікавий сюжет і «запустити» його у соціальні мережі. Так, як це зробив молодий українець, котрий нині живе в Німеччині, Сергій Якименко. Він зняв коротку малобюджетну стрічку – історію учасника АТО Олександра Чорнолаза.
Боєць проходив реабілітацію у військовому госпіталі міста Гамбург, Якименко записав на камеру його розповідь про гібридну війну та про бої на Донбасі за участю бійця. Після монтажу стрічку викладено в internet/YouTube для вільного перегляду. За словами Якименка, він відзняв сюжет про одну людину, доля якої уособлює для нього долю сучасної України.
