Історична політика перешкоджає стратегічній співпраці України та Польщі – Гамрищак

Львів – Історична політика України і Польщі, нерозв’язані важкі історичні теми є перешкодою для економічного розвитку сусідніх держав, наголосив Радіо Свобода Януш Гамрищак, заступник мера міста Перемишля (Польща). Як вийти з цієї непростої ситуації довкола спільного українсько-польського минулого, щоб будувати майбутнє? Про це говорили цими днями поблизу Перемишля на конференції «Польсько-українські відносини на порозі 2017 року: стан та перспективи», яка організована фондом «Центр досліджень Україна – Польща».

Дрібна торгівля, спільний бізнес у прикордонному регіоні України і Польщі дозволяє багатьом українцям і полякам мати стабільний заробіток. Якщо б припинити малий прикордонний рух, то це б принесло великі економічні втрати, наголосив заступник мера Перемишля Януш Гамрищак. Повідомлення про негативні інциденти у Перемишлі, зокрема, коли під час «Маршу орлят» прозвучав антиукраїнський вигук, руйнування пам’ятників і могил шкодять іміджу міста, лякають людей по обидва боки кордону. Для Перемишля важливі зв’язки з Україною, тим паче, що Перемишль співпрацює з п’ятьма українськими містами, реалізує спільні проекти у рамках програми Євросоюзу «Польща – Україна – Білорусь».

«Багато прикордонних міст живуть саме з торгівлі. Якщо ми підемо в ізоляцію (чи з українського, чи польського боку), то втратимо економічний зиск. Навіть ті сигнали, як на мене, дуже перебільшені і негативні, необґрунтовані, щодо Перемишля відлякують інвесторів, у певний спосіб і відлякують людей, які займаються дрібною торгівлею на прикордонні. Я не уявляю, щоб дійшло до більшого відчуження чи ліквідації малого прикордонного руху, чи ізоляції на кордоні. Ми маємо користати з економічних можливостей. Я буваю в Україні, і ми стараємось реалізувати спільні проекти», – каже Януш Гамрищак.

«Україна і Польща взаємно обманювались»

Однак останнім часом саме історична політика в Україні та Польщі – на заваді взаємній співпраці і порозумінню. Кожен інцидент, який має антиукраїнське забарвлення, факти про вандалізм на могилах загиблих українців і поляків набирає великого розголосу, особливо у польському суспільстві, і на цьому побудована філософія ненависті. Такі речі виникають через те, що упродовж понад 20 років Україна і Польща взаємно обманюються, уникаючи розмов на важку історичну тематику, пояснює журналіст польського радіо «Жешув» Марек Цинкар, а стратегічне партнерство України та Польщі, яке декларували всі роки українська і польська влади, – це «час фальшування приязні».

«Це були гасла, за якими ніколи не йшла щира розмова і не були підняті важкі теми. Тому немає чого дивуватись, що у Польщі різні середовища – патріотичні, «кресові» – згадують про історичну правду. Це саме діється в Україні, де є свої герої – Степан Бандера, який поляками потрактований як ворог, як особа, з якою пов’язана польська історична кривда, але в Україні він – герой. Ми цього не змінимо. Допоки у цьому питанні не домовимось, то нічого не буде», – говорить Марек Цинкар у коментарі для Радіо Свобода.

Співрозмовник припускає, що до інцидентів у Перемишлі, які лише загострюють українсько-польські відносини, ображають українців, може бути причетна третя сторона.

«Російська агентура, напевно, діє, але чи організовує ці всі акції? Я не до кінця переконаний. Чи хтось навмисно за цим стоїть? Я думаю, що зло породжує зло, агресія – агресію. Якщо поляки бачать, що з української сторони організовані заходи, які прославляють УПА, на вулицях бачать бандерівські прапори, то народжується у них страх, боязнь, що історія може повернутись. Це дуже важка річ – знайти шлях до порозуміння, коли є різні погляди на історію», – каже Марек Цинкар.

Під час конференції зазначалось, що українським і польським науковцям, різним середовищам слід більше розмовляти, а про минуле важливо говорити фактами і обґрунтовано, використовуючи конкретні архівні матеріали, щоб нівелювати ненависть і зло. Водночас слід не уникати складних і кривавих сторінок спільної історії, як би це комусь не подобалось, а натомість представити аналіз цих минулих подій так, як їх бачить, розуміє, досліджує польська сторона і українська – і тоді знайти консенсус.

«Претензія поляків полягає в тому, що українці ніколи не признались до того, що події на Волині – це злочин. І це використовують різні рухи. Цих рухів не було б, якби українська сторона ствердила, що це злочин, за який соромно і перепрошує за це. Так, як за злочин німці перепросили весь світ, і все закрито», – вважає Марек Цинкар.

Українці не один раз просили вибачення у поляків за злочини на Волині 1943 року, коли було жорстоко вбито 40–60 тисяч поляків (цифри дуже різняться у дослідників). Те, що масові вбивства поляків на Волині є злочином, признавались у цьому, просячи поляків про вибачення, ієрархи Української греко-католицької церкви, президент України, – хоча УГКЦ не мала ніякої дотичності до Волині. Польська ж сторона вимагає від України визнати події на Волині «геноцидом поляків».

Історичну політику і сучасну стратегію варто відокремити

Нині важливо розділити дискусію про історичну пам’ять і економічну співпрацю та сконцентруватись на перспективі для обох держав. Однак кожна зустріч української та польської делегацій, яка проводиться останні півроку, не оминає теми історичної політики. Водночас українські та польські медіа переважно висвітлюють негативні події, а оминають позитивну співпрацю між обома народами, зазначалось під час конференції. У Польщі працює понад мільйон українців, а навчається понад 50 тисяч українців, половина з яких мають «карту поляка».

«Потрібно передусім поєднати різні середовища, налагодити якомога більшу кількість контактів і частіше спілкуватись. Росія створила модель російського журналіста-пропагандиста, а нам потрібна модель журналіста-аналітика, щоб відповідати, писати, інформувати, щоб інформація була серед думок інших експертів. Сьогодні багато залежить від компетенції журналіста, бо досить часто калькують російські інформаційні вкидання, багато є маніпуляцій. Немає навіть процедури обговорення у редакції, кого взяти експертом у тому чи іншому питанні, бо можна російського пропагандиста назвати незалежним експертом», – наголосив Адам Лельонек, керівник фонду «Центр досліджень Україна – Польща».

Вперше за два з половиною роки у Варшаві цього тижня відбудеться зустріч 15 українських депутатів групи міжпарламентських зв’язків із Польщею. Одне з найважливіших питань, яке доноситимуть українські парламентарі, – це те, що поляки для українців не просто сусіди, а стратегічні партнери у безпекових питаннях.