13 тисяч страт: правозахисники розповіли, як режим Асада катує і вбиває ув’язнених

Режим Башара Асада з 2011 року, коли у країні почалися масові протести проти сирійського президента, регулярно здійснює масові вбивства і катує ув’язнених у військовій в’язниці Сейдная за 30 кілометрів на північ від Дамаска. У щойно опублікованій доповіді міжнародної правозахисної організації Amnesty International – десятки свідчень ув’язнених, яким вдалося вижити в цій в’язниці, і колишніх тюремників, які за ніч відправляли на смерть по 40–50 людей. На винесення вироку кожному з них у військово-польових судах витрачалось по 1,5–2 хвилини. Влада Сирії заперечує дані правозахисників про масові страти.

У документі Amnesty International підкреслюється, що тільки з вересня 2011 року по грудень 2015-го у в’язниці Сейдная були таємно повішені до 13 тисяч людей, які зазнали тортур і принижень. Усього, за даними правозахисників, в урядових в’язницях Сирії за п’ять років було вбито понад 17 тисяч ув’язнених, що можна порівняти з кількістю загиблих за час війни в Алеппо, другому за величиною місті Сирії (21 тисяча людей).

В Amnesty International наголошують: немає ніяких підстав вважати, що після 2015 року такі страти припинилися. Про це говорить в інтерв’ю Радіо Свобода одна з авторів доповіді, експерт Amnesty International Дайєна Сенаан, яка працює в ліванському відділенні організації в Бейруті:

– На підготовку цієї доповіді нам знадобився приблизно рік. Ми поговорили з 84 свідками, як колишніми ув’язненими, так і офіцерами та охоронцями, які служили у в’язниці Сейдная. Окрім того, ми поспілкувалися і з колишніми чиновниками владного режиму, які добре знають загальний стан справ у тюремній системі всієї Сирії, тієї її частини, яку контролюють сили Башара Асада. Найразючішим фактом для мене в цій роботі виявився масштаб кампанії масових страт через повішення, розмах процесу організованого знищення людей, спланованого сирійським урядом. Важко повірити в те, що протягом п’яти років у в’язниці Сейдная були повішені не менше ніж 13 тисяч людей! Наше розслідування охоплює період з 2011 по 2015 рік, але, зрозуміло, ми не думаємо, що у 2016 році масові страти припинилися.

– На вашому сайті є навіть віртуальна тривимірна реконструкція цього місця, дуже детальна. Ваші співрозмовники розповіли, як саме вбивають людей у цій в’язниці?

– Усі повішення відбуваються завжди близько півночі і в повній секретності. Вони проводяться як мінімум один раз на тиждень, часто – двічі. Ув’язнених виводять із камер, формують групу приблизно з п’ятдесяти осіб і кажуть, що збираються перевозити їх до іншої в’язниці. Насправді охоронці відводять їх до підвалу в іншому блоці. Там їх починають бити і всіляко принижувати, після чого вже невеликими групами відправляють до кімнати, де безпосередньо здійснюється страта шляхом повішення. Увесь процес відбувається у присутності кількох найвищих чиновників з уряду. Взагалі, всім у цьому підвалі керує спеціальний військовий трибунал, до якого, крім військових прокурорів, входить хтось із оточення президента Асада і начальник в’язниці Сейдная. Про страту оголошується за кілька хвилин до її здійснення, без попереднього повідомлення ув’язненого або когось із його близьких. Іноді засудженим взагалі нічого не говорять, зав’язують очі, і вони розуміють, що зараз їх повісять, тільки коли у них на шиї затягується зашморг. Іноді перед стратою ув’язнені постають перед чимось на кшталт «військово-польового суду», який триває не більше від однієї-двох хвилин і завжди виносить тільки смертні вироки. Ніякі загальноприйняті, елементарні юридичні процедури і стандарти при цьому не дотримуються. Це знущання над самим поняттям правосуддя.

Тіла страчених, за нашою інформацією, під ранок звалюють у вантажівки, на яких відвозять їх у військовий госпіталь «Тішрін» у Дамаску, де реєструють і потім закопують у загальних могилах, без будь-яких позначень, на територіях, де розташовані військові об’єкти і куди заборонений доступ стороннім.

– Наскільки в Сирії Башара Асада сьогодні поширена практика військово-польових судів?

– Військово-польові суди і трибунали масово з’явилися в Сирії у 2011 році, коли уряд Асада встановив на всій території країни режим воєнного стану. І тепер практично все судочинство ведеться саме ними, вони судять і виносять вироки цивільним особам, мирному населенню. У заарештованих та підсудних у Сирії сьогодні немає ніяких прав, вони позбавлені юридичної допомоги, в таких судах зазвичай не йдеться про присутність адвокатів, які могли б відстоювати інтереси своїх підзахисних. Ба більше, люди часто до останнього моменту не знають складу своєї кримінальної справи і не розуміють, у чому їх звинувачують, – особливо коли в тюрмах опиняються ті, хто так чи інакше дозволив собі критикувати владу Асада і його чиновників та противився тому, що відбувається. Підкреслюю, що я не говорю зараз про озброєних бійців опозиції, які потрапили в полон, – їхня доля взагалі завжди жахлива. Ні, ми в цьому випадку розглядаємо долі звичайних громадян, що потрапляють до рук «суддів» у погонах, які протягом декількох хвилин вирішують, чи зберегти їм життя, чи вбити.

Це процес масового знищення власного населення, і тому ми говоримо, що режим Башара Асада скоює злочини проти людяності.

– У вашій доповіді йдеться про те, що жахи в’язниці Сейдная – це лише один із багатьох прикладів цих масових злочинів режиму в Дамаску?

– Це так. Крім регулярних масових повішень, фактично позасудових страт, у Сирії офіційна влада свідомо утримує всіх заарештованих і ув’язнених в нелюдськи важких умовах. Їх регулярно катують, калічать, зводять з розуму, жахливо і витончено знущаються, відмовляють в харчуванні, воді, елементарній лікарській допомозі та медикаментах. Від цього в Сирії за останні роки померли багато тисяч ув’язнених.

У нашій доповіді ми розповідаємо про ситуацію тільки у в’язниці Сейдная, однак на контрольованій урядовими силами території країни існує ще безліч схожих місць ув’язнення. У серпні 2016 року в іншому звіті ми писали про умови, в яких перебувають люди, які потрапляють туди, – і там теж наводили як приклад безліч доведених фактів убивств, тортур, насильства та інших злочинів. Ми заявляємо, що в період із початку 2011 року до кінця 2015 року в Сирії Башара Асада в ув’язненні були вбиті або померли від катувань і нелюдських умов утримання не менше ніж 17 тисяч 700 людей. Що означає – близько 300 людей щодня! Злочини проти людяності режим Асада чинить систематично, це його усвідомлена скоординована політика. І хоча увагу міжнародної громадськості ці факти стали привертати лише з 2011 року, коли ситуація в Сирії почала загострюватися, ми знаємо, що владний режим у Дамаску здійснював такі злочини протягом усіх останніх десятиліть. Протягом усього цього часу сирійський уряд навідріз відмовлявся визнати ці факти і прислухатися до голосу світової спільноти та рекомендацій правозахисних груп, таких, як наша. Сьогодні ми лише вкотре можемо закликати Башара Асада зупинити цей процес, припинити тортури, знущання і, звичайно, насамперед – ці масові страти через повішення.

Через жахи в’язниці багато хто там хотів померти швидше

За словами Дайєни Сенаан, деякі з ув’язнених, які пережили жахи в’язниці Сейдная, розповіли співробітникам Amnesty International, що чули звуки смерті, які лунали з підвальних кімнат для страт, розташованих на кілька поверхів нижче.

«Якщо прикладаєш вухо до підлоги, то можеш розібрати щось, схоже на булькання. Це може тривати хвилин десять… Тобто ми спали над людьми, яких у цей самий час душили. І тоді загалом я все це сприймав як природні речі», – признався «Хамід», колишній офіцер урядової армії, заарештований у 2011 році.

Іще один свідок, колишній військовий прокурор, який утік до Бейрута і погодився поговорити з Amnesty International про те, що відбувається у в’язниці Сейдная, наводить такі подробиці (його признання повністю можна знайти в доповіді):

«Голова трибуналу зазвичай грубо вимагає від ув’язненого назвати своє ім'я і повідомити, чи здійснював він якісь злочини. Але, незалежно від відповіді, його засудять до смерті… Усі ці трибунали не мають стосунку до правосуддя. Це взагалі не суди… Зазвичай повішених залишають висіти в петлях на час від 10 до 15 хвилин. Але деякі все одно не вмирають, тому що вони занадто легкі. Особливо коли страчують підлітків – їхня вага недостатня для того, щоб померти таким чином. Тоді сержанти, помічники офіцерів, які керують процесом страти, навалюються на повішених і тягнуть їх донизу за ноги, щоб задушити або зламати їм шию зашморгом».

Як говорить Дайєна Сенаан, Amnesty International має сотні оповідань колишніх в'язнів режиму Асада, але розповіді 84 осіб, які опинилися (в тій чи іншій ролі) у стінах в’язниці Сейдная, – одні з найстрашніших. Іще кілька цитат:

«У нашому корпусі в камерах щодня вмирали по дві-три людини. Там усі стіни і підлога вимазані кров’ю і гноєм з ран. Я пам’ятаю, як охоронець весь час запитував, скільки нас залишилося. Він кричав: «Камера номер один – скільки? Камера номер два – скільки?» – і так далі. Одного разу кілька солдатів просто так зайшли в наш блок і без жодного приводу та попередження стали нас бити, дуже сильно, били по голові, по шиї, у груди. Вони пройшлися по всіх камерах. Цього дня у нас померли тринадцять осіб» – колишній в’язень, який представився як «Надер».

Салід, колишній в’язень: «У Сейдная, по-перше, нам було заборонено без дозволу говорити і взагалі видавати якісь звуки, навіть стогнати або шепотіти. Коли до камери заходять охоронці, ми повинні стати на коліна і зайняти певну позу, якщо ж ти поглянеш на них без дозволу, то поплатишся за це життям. Щоранку, о 9-й годині, з нашого блоку охоронці виносили трупи тих, хто помер за ніч. Я сам майже став калікою, і всі, кого я там бачив, теж, напевно, інваліди. Нас безперервно били, лили на нас окріп і фекалії. Ще я знаю, що кількох молодих хлопців зґвалтували в тюрмі, і ще був випадок, коли охоронці для розваги наказали підліткам ґвалтувати один одного у них на очах. Багато в цій в’язниці дуже скоро починають хотіти померти швидше».

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода