План деокупації: ефективна секретна стратегія – чи просто «добрі наміри»

Київ – Українська влада має сформувати стратегію деокупації Криму й частини Донбасу, причому ініціативу повинен взяти на себе президент. Про це заявляють у фракції «Народний фронт», яка входить до складу коаліції. За словами експертів, така стратегія має включати не лише політичну, але й економічну, соціальну та військову складові. У «Самопомочі» ж елементом цієї стратегії називають ухвалення закону про статус окупованих територій. Тоді як прихильники військового способу деокупації апелюють до досвіду Хорватії. Утім, більшість експертів і політиків вважають дипломатичні зусилля й посилення санкцій проти Росії ключовими елементами плану дій щодо повернення Криму й Донбасу.

Напередодні початку шостої сесії Верховної Ради нинішнього скликання частина парламентських фракцій озвучила своє бачення пріоритетів роботи на поточну сесію. Так, керівник фракції «Народний фронт» Максим Бурбак серед цих пріоритетів назвав стратегію і план дій України щодо протидії збройній агресії та щодо деокупації Криму і окремих районів Донбасу.

«Президент повинен представити такий план і одержати підтримку парламенту.Ніякого умиротворення агресора, натомість наші злагоджені й зрозумілі дії», – стверджує Бурбак.

За словами лідера «Народного фронту», оскільки народ несе на собі тягар війни, він має право знати стратегію і план звільнення Криму та Донбасу, а влада зобов’язана донести її до українців. У фракції переконані, що серед цих кроків має бути робота задля повноправного членства України в НАТО і проведення реформ відповідно до стандартів Північноатлантичного альянсу, а також економічні перетворення, що спираються на заохочення приватної ініціативи.

Однак, що робити з окупованими територіями вже зараз? Своє бачення фракція «Самопоміч» виклала у законопроекті про окуповані території. Документ передбачає комплексний підхід до окупованого Криму й частини Донбасу.

Ідеться про те, щоб заборонити проведення виборів та референдумів на тимчасово окупованій території до її звільнення від окупації, визначити правовий статус кордону тимчасово окупованої території і встановити обмеження на переміщення через неї товарів, окрім товарів першої необхідності та вантажів гуманітарної допомоги. Також законопроект пропонує сприяти переведенню виробничих потужностей на решту території України, а також визначити порядок перетину кордону з окупованою територією простими громадянами.

Серед співавторів документа віце-спікер Оксана Сироїд. За її словами, звільнення частини Донбасу від окупації має початися із «закриття лінії розмежування» та економічного зростання неокупованої частини України, а також з остаточного подолання політичної кризи. Лише після цього можна говорити про повернення контролю над територією силами української армії, наголошує віце-спікер.

«Потім на ці території мають зайти представники української армії. Зайшовши туди, ми маємо очистити населені пункти від зброї, від мін, наркотиків, російської агентури і російської пропаганди. Наступний крок – привести туди суд, поліцію, пенсійний фонд, вчителів. І що надважливо – здійснити паралельно ще два процеси: покарання і порозуміння. Люди мають знати, що злочин буде покараний, а вимушена колаборація пробачена, – пропонує Оксана Сироїд. – Це може і має тривати роками. І тільки після цього можуть відбутися вибори».

Водночас віце-спікер скептично висловлюється щодо плану деокупації, вказаному в Мінських угодах. На її думку, від цих угод «буде краще всім, окрім України».

Зі свого боку, депутат від «Народного фронту» та лідер групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук також наголошує, що обмеження торгівлі з окупованими територіями мають бути не тимчасовими, а прописаними на рівні відповідного закону.

Політолог Олександр Палій стверджує, що стратегія деокупації вже є і частково реалізується.Не всі її пункти можуть бути публічними, додає політолог. Спроби ж політичних сил вимагати підготовки й оприлюднення тексту стратегії є більше піаром та підготовкою до виборів, ніж реальною роботою з деокупації.

«Є велика різниця між кроками, що призводять до деокупації та публічною стратегією. Стратегія має бути, але її не варто показувати. Для тверезо мислячої людини ясно, що це стратегія «на виснаження ворога». Вона має бути, але, щоб ворог не знав подробиць і не міг попередити ці дії. Це кроки на всіх напрямках, від військових до економічних і політичних, – припускає політолог. – Вважаю, що ця стратегія є і вона реалізується. Деякі з цих дій ми можемо бачити, зокрема, в діяльності українських дипломатів».

Раніше заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука анонсував появу такої стратегії деокупації й наголошував, що її зміст не буде публічним.

Прем’єр Володимир Гройсман тим часом заявляє, що стратегія деокупації вже закладена в план дій уряду до 2020 року. Текст документа свідчить, що в основі кроків з деокупації – реінтеграція жителів окупованих територій та економічне зростання України.

Деокупація Донбасу і Криму: чи варто починати, поки Путін є президентом Росії?

Передумови для повернення Криму і Донбасу – це ослаблення Росії й те, що українські території, які вона утримує, стають дедалі дорожчими. Так вважає народний депутат та лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. На його думку, такі умови вже поступово складаються: російському президентові Володимиру Путіну стає дедалі менш вигідно утримувати Крим і Донбас.

Раніше керівник МЗС Арсен Аваков на зустрічі з керівництвом Державної прикордонної служби закликав прикордонників готуватися до процесу повернення контролю над окупованими районами Донбасу. Але з його слів не зрозуміло, ідеться про «воєнне» чи про «дипломатичне» повернення контролю над цими територіями.

Російські посадовці за кожної нагоди заявляють, що «питання Криму закрите». Однак вони у цих заявах спираються на «референдум», легітимність якого не визнає більшість країн світу.

Минулого року своє бачення деокупації виклав український бізнесмен і меценат Віктор Пінчук.Він закликав Україну піти на «болючі компроміси» щодо Донбасу. Ці пропозиції засудила низка українських політиків, експертів та представників громадянського суспільства. Тези Пінчука навіть назвали «планом капітуляції України». Нині заяви бізнесмена перевіряють українські спецслужби.

Робота для повернення окупованих територій розтягнеться на роки, і говорити про повну деокупацію навряд чи буде можна, поки у Кремлі при владі залишатиметься Володимир Путін, стверджує в останньому інтерв’ю колишній прем’єр-міністр, а нині представник України на переговорах у Мінську Євген Марчук.

Він також говорить про те, що Україні доведеться піти на компроміси, але потрібно визначити їх межі. Можна говорити про порозуміння з цивільними особами, які вимушено проживали на окупованій території і працювали на підприємствах, контрольованих проросійськими сепаратистами. Але амністія тих, хто брав до рук зброю і вчиняв інші злочини, є неприпустимою, вважає Марчук. Щодо виборів, то він припускає, що їх доведеться проводити до завершення процесу деокупації, але не раніше, ніж через чотири роки після повного припинення вогню. Наразі через загострення в Авдіївці Україна і Росія повернулися до «початкової точки» переговорів про припинення вогню – першого пункту Мінських угод, пояснює Марчук.

Війна, дипломатія та «гібридний шлях» деокупації

«Хорватський» варіант деокупації на основі воєнного сценарію, – вважає єдино можливим у контексті національних інтересів України голова підкомітету з питань воєнної безпеки та оборони парламентського комітету з національної безпеки і оборони, заступник голови фракції «Народний фронт» Юрій Береза.

​

«Іншого варіанту, ніж хорватський сценарій, Україна не може розглядати. Накопичення сил і потім вихід України на свої державні кордони. Витіснення російських військ за межі України. А далі поліцейська операція. Хочемо чи не хочемо, щоб почуватися у безпеці, нам доведеться будувати укріплення, накопичувати сили, тобто закривати кордон з Росією», – визнає депутат і ветеран української воєнної операції на Донбасі.

Юрій Береза вважає важливим елементом деокупації необхідність економічних реформ. За його словами, на користь України вже грає те, що різниця рівня життя по обидва боки фронту збільшується, а українська економіка демонструє зростання на тлі падіння економічних показників у Росії.

Юрій Береза додає, що Росія не припинить інформаційну війну проти України і намагатиметься розколоти її зсередини, як це вдалося на початку 20-го століття.Він закликає українських політиків і всі гілки влади до злагодженої роботи.

«Наші економічні, соціальні, моральні успіхи наближають крах імперії. Але нам не треба сподіватися, що ми від «кремлівського обкому» перейдемо до вашингтонського обкому. Крім нас самих ми нікому більше не потрібні», – переконаний депутат.

Зі свого боку, військовий експерт Олег Жданов говорить про три сценарії деокупації: суто воєнний, суто дипломатичний і змішаний, коли після певних дипломатичних успіхів на Донбасі починає діяти не армія, а поліцейська місія.

Воєнний сценарій передбачає потужну контрнаступальну операцію, і навіть, якщо все буде зроблено правильно, саме цей сценарій передбачає найбільшу кількість жертв, попереджає Жданов.

У плані державної стратегії звільнення окупованих територій, про яку нині депутати парламенту запитують у президента, вже є певні напрацювання, стверджує Юсуф Куркчі, перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Він посилається на урядовий план заходів, який можна вважати як частиною загальнодержавної схеми деокупації. Пріоритетом має бути інтеграція населення, яке перебуває зараз в окупованих районах, стверджує посадовець.

«Від початку ми говорили, що ці регіони – це теж Україна. Ми повинні дбати про права й свободи людей, які проживають на територіях Донецької та Луганської областей. Жоден приклад, який розглядається: чи хорватський, чи якийсь інший – дуже приблизний. Тому що Україна сьогодні один на один з країною із потужним ядерним потенціалом, потужним людським потенціалом, з країною, яка не схильна рахувати людські втрати, умовно кажучи. Тому ми повинні бути дуже ретельними й акуратними в таких висловлюваннях як військовий стан, як країна-окупант, тому що в цьому плані може статися так, що лінія фронту може змінитися не на нашу користь», – визнає Юсуф Куркчі.

Водночас Олег Жданов вважає найкращим початком деокупації юридичні й дипломатичні кроки України, які б запустили міжнародні безпекові механізми щодо неї.

«Політичний шлях треба визнати на весь світ, що це за події: або конфлікт з групами осіб (тоді це громадянська війна), або зовнішня агресія. І діяти треба невідкладно. ООН та інші світові інститути не зможуть ігнорувати цю ситуацію, і змушені будуть запустити міжнародні механізми деокупації, як це мало місце щодо балканських країн», – каже Жданов.

Він закликає не перебільшувати ризик того, що Росія почне повномасштабне вторгнення після юридичних рішень про окупацію нею українських територій.

«Ризик відкритого вторгнення є, але погляньте на Грузію. Вона визнала факт окупації й розірвала дипломатичні відносини з Росією. І нині конфлікт заморожений. До того ж у Росії нині нема біля українських кордонів угруповання навіть для помітного розширення зони її контролю на Донбасі», – вказує експерт. За його словами, у США та в Німеччині зрозуміли, що санкції – вдалий інструмент тиску на Росію, і планують їх застосовувати й надалі.

Між тим, експерт з безпекових питань Юрій Костюченко наголошує, що стратегія деокупації має включати комплекс кроків в усіх сферах: від воєнної до соціальної й дипломатичної. Але умовою для початку реальної деокупації має стати консенсус всередині політичних еліт та громадянського суспільства, щоб Україна могла мобілізувати свої ресурси задля деокупації. Нині політичного консенсусу немає, а суспільний є частковим, тому про передумови для деокупації Донбасу й Криму говорити зарано, переконаний аналітик.