Адміністрація Трампа може піти на угоду з Росією, поступившись інтересами в Європі та Україні – Стівен Бланк

Колишній очільник нафтового концерну ExxonMobil Рекс Тіллерсон днями був затверджений Сенатом на посаді держсекретаря США. Російська тема була однією з головних під час сенатських слухань, враховуючи стурбованість багатьох законодавців щодо тісних зв’язків ExxonMobil та Москви. Досить критичні заяви Тіллерсона на адресу Росії і його тези про необхідність зміцнювати та розширювати відносини США з союзниками залучили на його сторону 56 голосів сенаторів. Однак питання про те, як може виглядати російська політика адміністрації Трампа, залишається відкритим.

За затвердження Рекса Тіллерсона на посаді держсекретаря проголосували всі республіканці, троє демократів і незалежний сенатор. Проти нього – 43 сенатори-демократи, які вважають, що людина, яка відмовилася назвати Володимира Путіна, який санкціонував бомбардування Алеппо, злочинцем, яка не засудила порушення прав людини в Саудівській Аравії, Китаї і на Філіппінах, яка ухилилась від відповіді на питання, чи є рукотворним процес глобального потепління, не може очолювати зовнішньополітичну службу Сполучених Штатів. Як підсумував свою позицію один із найбільш непримиренних критиків Тіллерсона сенатор-демократ Кріс Мерфі, «є підстави побоюватися, що пан Тіллерсон керуватиме Держдепартаментом так, як він керував компанією ExxonMobil, де він постійно діяв всупереч інтересам Сполучених Штатів».

Прихильники Тіллерсона виділяють інші якості нового держсекретаря.

«Пан Тіллерсон очолював глобальний концерн з 75 тисячами працівників, у нього склалися тісні відносини з усім світом і він розуміє вирішальну роль, яка належить США в світі», – заявив голова міжнародного комітету Сенату Боб Коркер. Сам президент Дональд Трамп під час приведення нового держсекретаря до присяги так сформулював його завдання: «Настав час подивитися ясними очима на зовнішню політику. Для всіх нас буде краще, якщо ми будемо діяти в згоді, а не конфліктувати. Світ не часто був свідком таких конфліктів, які ми бачимо сьогодні».

Однак першою проблемою, з якою доведеться зіткнутися новому держсекретареві, швидше за все, буде проблема суто внутрішня. Понад 800 працівників Держдепартаменту підписалися під зверненням до керівництва зовнішньополітичного відомства, в якому висловили різку незгоду з указом Дональда Трампа про призупинення допуску в США громадян семи переважно мусульманських країн. У Держдепартаменті сорок років існує спеціальний канал, за допомогою якого дипломати можуть вільно висловити критику щодо рішень керівництва. Ця традиція здорових дебатів підтримувалася всіма держсекретарями.

Цього разу лист, який ще не дійшов до держсекретаря, потрапив у пресу і на нього відреагував прес-секретар Білого дому, який запропонував службовцям Держдепартаменту або дотримуватися указу президента, або йти з роботи. Тим часом у відставку пішов цілий прошарок керівництва Держдепартаменту, призначений Бараком Обамою, зокрема дипломати, які обіймали ключові посади заступників держсекретаря. Дехто з них був відправлений у відставку. Як правило, з приходом нового президента призначенці колишньої адміністрації подають заяви про відставку, хтось її отримує, хтось – ні. Цього разу цей процес нагадує «небезпечну чистку», пише в своєму повідомленні в Твіттері колишня заступник держсекретаря з євроазіатських справах Лора Кеннеді. Серед тих, хто залишив Держдепартамент, і колишній помічник держсекретаря Вікторія Нуланд, професійний дипломат, фахівець з Росії, активний прихильник жорсткої форми спілкування з Кремлем.

Під час слухань у Сенаті Рекс Тіллерсон, на подив деяких спостерігачів, висловив більш традиційні погляди на відносини з Росією, ніж його новий начальник – президент Дональд Трамп. Він, наприклад, пояснив, що вважає за необхідне діяти у відносинах з Кремлем із позиції сили, поскаржився на те, що американська відповідь на російське втручання в справи України не була досить рішучою. Загалом він дав привід думати, що вручення йому ордена з рук Володимира Путіна не перетворило колишнього очільника ExxonMobil на шанувальника російського президента.

Однак головним питанням, яке наразі є без відповіді (з точки зору американських спостерігачів), залишається те, хто, власне, буде формулювати американську зовнішню політику.

«Я не уявляю, як може виглядати зовнішня політика адміністрації Трампа, тому що я не знаю, чи буде Тіллерсон мати реальні повноваження, – говорить Стівен Бланк, колишній професор коледжу сухопутних сил, співробітник Американської зовнішньополітичної ради. – Поки ми чуємо різного роду заяви, в тому числі, з погрозами, які надходять від різних представників Білого дому. Ці заяви, як мені здається, робляться без попередньої підготовки, належного обговорення, аналізу фактів. Тому я просто не знаю, що Тіллерсон може зробити в ролі держсекретаря».

На запитання про припущення щодо можливої російської стратегії Дональда Трампа, Бланк відповів: «Думаю, що вони мають намір укласти якусь угоду з Росією, поступившись американськими інтересами в Європі та Україні. Дональд Трамп уже поступився, погодившись на проведення зустрічі з Володимиром Путіним. Путін, можна сказати, прорвав ізоляцію. Білий дім фактично нічого не говорить про Україну. Не виключено, що президент Трамп хоче скасувати санкції. З моєї точки зору, ознакою реальної зміни

поглядів президента на відносини з Росією стануть різкі заяви з Білого дому з приводу дій Росії в Україні».

Професор-політолог Марк Катц з університету імені Джорджа Мейсона вважає, що досвід Рекса Тіллерсона в ролі керівника найбільшої корпорації, яка мала справу з Росією, може стати йому в нагоді у ролі держсекретаря, позбавивши від ілюзій, які можуть бути у президента Трампа. Однак поки неможливо судити, наскільки президент буде спиратися на свого держсекретаря у визначенні міжнародної стратегії та політики США.

«Зараз багато хто стурбований ознаками того, що адміністрація Трампа ухвалює рішення виключно силами тих, хто знаходиться в Білому домі, і без консультацій з міністерствами, як це, наприклад, сталося з президентським указом щодо призупинення в’їзду в США громадян семи країн. Тому я не здивуюся, якщо ми станемо свідками подібного підходу до зовнішньої політики, принаймні на початковій стадії президентства Трампа. Тобто Дональд Трамп і його помічники в Білому домі будуть встановлювати зовнішньополітичні пріоритети самостійно, без консультацій з Держдепартаментом. Проблема полягає в тому, як показує приклад імміграційного указу, що наслідки таких рішень, в тому числі і побічні, можуть виявитися непередбачуваними. Питання, чи зуміє президент Трамп визнати небезпеку ігнорування поради професіоналів і змінити подібну практику?», – говорить він.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода