«Найголовніше для Авдіївки – щоб із Донецька перестали «фігачити» «Гради» – свідок обстрілу

Німецька скрипалька українського походження Марина Бондас, яка їздить на схід України, щоб доставити гуманітарну допомогу і зіграти концерти для мирних жителів та ураїнських військових, стала свідком обстрілу Авдіївки. Вона приїхала до міста якраз у неділю, 29 січня.

​

– Коли ми ще на під'їзді були, водієві зателефонували і сказали, що в Авдіївці зникло світло. Чути було великий калібр. Спочатку це якось не сприйняли всерйоз, я таке вже чула час від часу. Але до ночі коїлося щось страшне. Будинок в старій Авдіївці, в якому ми жили, трусило. Великий калібр, здалеку, потім звук наростав. У першу ніч було практично без затишшя. Вчора надвечір почало затихати, думали, що все заспокоюється, а потім знову вночі почалося. Місто сидить без світла і практично без опалення, на вулиці – мінус 20. З того боку зазвичай ціляться по позиціях [українських військових], але, кажуть, долітало до міста. Ми ось виїхали з міста сьогодні і дорогою була свіжа воронка від чогось дуже великого.

– Ви чули розповіді, але самі не бачили, що снаряди потрапили в житлові будинки?

– Сама не бачила, тому що ми практично не ходили. Там ще зараз дуже велика проблема зі зв'язком, телефонного зв'язку практично немає, всі в розгубленості. До сусіда в прилеглий квартал легше дійти, ніж додзвонитися. Але ті, хто приходили сьогодні звідкись із міста, говорили: ось, сьогодні потрапило зранку, бачили воронку на стадіоні, прилітало в місто. І я чула: падало щось дуже велике в місто. Куди воно потрапило, я не знаю. Кажуть, такого не було з 2015 року.

– Ви говорите, в місті немає світла, немає опалення. Тобто в будинках холод? Чи на якомусь рівні опалення підтримується?

– У кого як. Де ми жили – опалення автономне, газове, тому у нас більш-менш тепло було. В якомусь із районів опалення немає взагалі. І темрява: ходимо з ліхтариками, зі свічками.

– Чи відомо про надходження якоїсь гуманітарної допомоги? Є повідомлення, що Авдіївку збираються евакуювати.

– Що стосується евакуації, керівництво міста досить серйозно до цього ставиться, начебто готувалися. У місті розставили намети з обігрівом, там генератори, тобто люди можуть піти погрітися, зарядити телефони хоча б. Проблема особисто для мене, наприклад, – що хочеться допомогти, але не знаю, як – не надходить інформація, дуже важко розібратися. Тож поки чекаємо.

– Але про термінову необхідність гуманітарної допомоги Ви не знаєте?

– Там термінова необхідність в тому, щоб із Донецька перестали «фігачити» «Гради», вибачте! Учора вночі і сьогодні під ранок обстрілювали, на Авдіївку падали гранати, не знаю, де точно. Терміново треба, щоб відновили електрику, але електропроводи – на тому боці, і відновлювати зараз практично неможливо.

– Ви говорите про «Гради», але Ви ж не фахівець, навряд чи можете визначити точно.

– Ви знаєте, коли там два дні сидиш, починаєш розрізняти. І судячи зі звуку, були «гради», і було фото та відео з того боку, як вони вилітали. У багатьох із місцевих жителів зв'язків дуже багато з Донецьком, люди передзвонюються, якщо можуть, і з того боку розповідають, як звідти вилітає або коли туди прилітає.

– Панічних настроїв в місті немає?

– Та ні, звикли вже. Не знаю, сьогодні я в місті не була. Звичайно, всі трошки здивовані, скажімо так, хтось вже дітей вивіз, хтось ще роздумує, вивозити чи не вивозити. Ситуація якась безглузда. Коли там сидиш, весь час здається, що ось зараз все закінчиться, тому всі ще сподіваються. Там, де я була, до паніки далеко. Але я по місту багато не ходила, тож про загальні настрої сказати не можу.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода