У світовій пресі є публікації про те, чи не зловживають поняттям «корупція» засоби масової інформації, пишучи про Україну – так, корупція в Україні велика, але не варто перебільшувати її вплив на рух країни, наполягаючи нібито на «втомі від України». Також є публікації про головні підсумки минулого року в плані реформування України, а також основні виклики, які постануть перед Києвом у 2017 році.
Американський політолог Олександр Мотиль в інтернет-виданні Ozy зазначає, що слово «корупція» насамперед спадає на думку, коли люди думають про Україну, а світова преса переповнена заголовками про поширену корупцію в Україні.
Стурбованість щодо корупції виправдана, наголошує Мотиль, але часом мова ЗМІ занадто переобтяжена корупцією в описі України. Мотиль пропонує розглянути шість міфів про корупцію.
Міф перший: корупція – найбільша загроза існуванню України. Це не так, каже Мотиль, аргументуючи тим, що найбільшою загрозою Україні є десятки тисяч російських вояків, танки та артилерія уздовж південних і східних кордонів України.
Міф другий: корупція є перешкодою реформам. Мотиль нагадує, що від часу Майдану 2014 року демократичні інститути функціонують справно, банківська система підрихтована, тарифи підняті до ринкового рівня, енергетична залежність від Росії залишилась у минулому, держзакупівлі прозорі, держапарат зменшився, відбувається реформа системи охорони здоров’я, як і системи освіти. «Якщо корупція робить неможливими реформи, як тоді Україні вдалося це здійснити?» – запитує автор.
Міф третій: корупція – найбільша перешкода прямим іноземним інвестиціям. Ні, каже Мотиль, оскільки бум інвестицій припав на час президенства Віктора Ющенка 2005-2010 років, хоча тоді уряд був корумпований, хоча й продемократичний. «Нинішній уряд є найменш корумпованим і найбільш демократичним з усіх, але інвестори стоять осторонь через війну на сході України», – пише автор.
Міф четвертий: корупція – найбільша перешкода економічному зростанню. «Якби це було правдою, тоді б країни з високим рівнем корупції (як Бразилія, Росія, Індія та Китай…) не мали б вражаючих рівнів економічного зростання», – аргументує автор.
Міф п’ятий: корупція – найбільша перешкода для демократії. «Як же ж тоді Україна здійснила вражаючий рух до зміцнення демократії від часів Помаранчевої революції 2004 року, незважаючи на те, що вона потерпає від корупції?» – запитує політолог.
Міф шостий: маючи політичну волю, можна швидко покласти край корупції. Оскільки корупція є переважно наслідком роздутого держапарату та неефективних ринкових механізмів, політичної волі й показових арештів корумпованих чиновників недостатньо для того, аби позбутися її», – зазначає автор.
Відтак, які ж реалії? Корупція в Україні є глибокою і поширеною, що робить важким виживання, реформування, інвестування, зростання й демократизацію України, але це не означає, що цих цілей не можна досягнути. Чому ж тоді така фіксація на корупції в Україні? Частково, каже Мотиль, це пояснюється тим, що вона спрощує картину, якою можна пояснити ігнорування України, а також є гарним приводом стверджувати про «втому від України» в зовнішній політиці.
Видання New Eastern Europe підсумовує результати 2016 року для України.
«Якщо ви запитаєте пересічного громадянина України про досягнення реформ у 2016 році, то, найвірогідніше, почуєте, що нічого не змінилося… Однак прискіпливіший погляд на реформи може довести зворотне», – йдеться в статті.
Серед досягнень на минулий рік називається запуск системи електронного декларування. «Україна зараз не лише найбільш корумпована, але й найбільш прозора країна в Європі», – йдеться в статті. Однак ці два моменти не можуть довго існувати одночасно.
Ще одним досягненням 2016 року була реформа газової галузі. «І хоча популісти скаржились на зростання бідності через збільшення тарифів, Україна остаточно позбулася залежності від російського газу. «Ба більше, іншим надзвичайно важливим наслідком реформи є те, що вже більше неможливо збудувати капітал на корупційних газових оборудках, що мало місце у випадку майже з усіма українськими олігархами», – йдеться в статті.
Також Україна почала відбір нових суддів до Верховного суду, що дало поштовх важливій реформі судової системи. Також були проведені місцеві вибори й зроблені інші кроки в плані децентралізації. Були здійснені кроки в економічній дерегуляції – зокрема спрощено експорт послуг, що було ключовим для зростаючого IT-сектору. А система ProZorro зробила відкритими всі державні закупівлі.
Серед того, що не вдалося здійснити, – приватизація понад трьох тисяч підприємств, а також подовження мораторію на продаж землі. Також було – вже третій рік поспіль – відкладено комплексну реформу податкової системи. Також не почалась активна реформа державної служби, йдеться в статті.
Щодо економіки, то почалося незначне, але все ж таки зростання, і воно повинно тривати і в 2017 році, пише видання.
Колишній посол США в Києві Стівен Пайфер в газеті The Kyiv Post пише про виклики перед Україною в 2017 році. З початком Нового року перед Україною постали два фундаментальні питання: чи може вона покласти край російській агресії і поновити суверенітет над своєю територією? І чи може вона провести переломні реформи й антикорупційні заходи і розпочати тривалий період високого економічного зростання?
Київ має активно працювати з американським та європейським урядами – особливо Німеччиною – даючи сильний позитивний посил. І тут два моменти є дуже важливими, каже автор.
По-перше, Захід дивиться на Мінський процес як єдиний шлях до миру в східній Україні, навіть коли поки що важко отримати від цього процесу результат. «Київ має докладати всіх зусиль, аби показати, що він відданий виконанню умов Мінська. Це б забрало в Москви змогу намагатися перекласти вину з російських та сепаратистських сил на невдачі в реалізації угод», – читаємо в статті. По-друге, на думку автора, Київ має прискорити економічні реформи й напирати на антикорупційні зусилля. «Країна має позбутися іміджу, що вона не здатна вдаватися до важких рішень. Бо це посилить «втому від України» на Заході і додасть аргументів тим, хто хоче повернутися до звичного ведення справ з Москвою», – пише екс-посол США.
