«Вони просили мене збрехати» – британський журналіст про «Россию-24»

«Російський державний телеканал запропонував мені взяти участь у пропагандистській операції. Я записав розмову з ним», – написав журналіст британського видання The Times Максим Такер у себе в Твіттері. Він відомий тим, що готував статтю про звинувачення українського депутата-утікача Олександра Онищенка у корупції на адресу президента України Петра Порошенка. Та отримав на початку грудня листа від адвокатів гаранта із застереженнями припинити роботу над матеріал. Про майбутнє тієї статті та те, чим закінчилась історія з «Россия-24» Максим Такер розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.

Майже 10-хвилинний запис розмови з журналісткою телеканалу «Россия-24» Максим Такер виклав на SoundCloud. У ньому дівчина розповідає Такеру, мовляв, її канал має в Україні «колег», які готові поділитись «ексклюзивними 17-годинними записами розмов», що викривають президента Петра Порошенка. «Россия-24» запропонувала зустрітись утрьох – представники її каналу, Такер та «українські колеги» – на території Росії. Канал висловив готовність оплатити Такеру дорогу. І зрештою, щоби саме він – як європейський журналіст – отримав записи і офіційно підтвердив, що поділився ними з «Россия-24». Таким чином виглядало би, що росіяни отримали «компроматні записи» від незалежного джерела.

У відповідь на таку пропозицію Максим Такер почав розпитувати журналістку, чи знає вона, що «Россия-24» має репутацію пропагандистського каналу у світі. І чи розуміє, що такою пропозицією, канал намагається втягнути британського журналіста до пропагандиської кампанії. Усі закиди на свою адресу представниця «России-24» відкидала та заявляла, що її медіа не викривлює факти, адже продукує «лише новинні матеріали».

Ні деталей зустрічі, ні імен «інформаторів», ні навіть теми ймовірних записів представниця російського каналу називати по телефону відмовилась. Викладена Такером розмова завершується на тому, що російське медіа обіцяє надіслати британському журналісту смс-повідомлення із деталями часу та місця особистої зустрічі, на якій, обіцяла журналістка, Такеру і повідомили би деталі.

В інтерв’ю Радіо Свобода Максим Такер розповів, що розмова відбулась напередодні католицького Різдва, 23 грудня. А опублікував лише зараз тому, що розмірковував, що робити. Адже, «звісно, 17 годин розмов – це було би цікаво, проте я не готовий брехати», сказав він.

– Вони так і не прислали повідомлення. І зустрічі не було. Власне, ініціатором цієї розмови був Сергій Баратинський із «России-24». І коли він зв’язався зі мною, російською озвучив цю ідею – мені стало цікаво, проте я подумав, що тут щось «нечисто». Тому попросив пояснити все англійською (англійською говорила дівчина, чий голос чути на записі – ред.). Так я отримав змогу записати розмову.

І після цього я ще обмінювався з ним повідомленнями по WatsApp. Та під час розмови я дав зрозуміти, що сприймаю це як, швидше за все, пропагандистську операцію. Думаю, це одна з причин, чому далі діалогу не було.

– Чому Ви відразу розцінили це як спробу пропаганди? Наприклад, під вашим твітом є коментарі людей, які не бачать нічого маніпулятивного у пропозиції російського каналу.

– Сценарій видався сумнівним. Якби українські журналісти, працюючи, напрапили на таку сенсацію – захотіли би самі опублікувати записи. По-друге, якби вони хотіли залучити європейських журналістів до публікації – могли би з легкістю зв’язатись із ними у Твіттері. Та і для чого їм би, у такому разі, контактувати з російськими медіа? Хотіли би оприлюднити саме там – зв’язувались би з ними без посередників.

Та і, власне, вони просили мене збрехати: сказати, що я отримав цю інформацію від українських журналістів та передав її «России-24». Тоді, коли саме вони і зробили цю ситуацію можливою. Це було би нечесно, і я розцінюю це як пропаганду. І якщо є люди, що не вважають так – це турбує. Коли хтось бреше, викривлює і приховує правду про те, що відбувається – це однозначно пропаганда.

​Журналістка Анна Немцова висловила сумнів у записі, адже почула на тлі побутові звуки з кухні. Такер у коментарі до посту відповів, що це були звуки з його офісу, де колеги готували обід.

– На вашу думку, які цілі зараз у російської пропаганди? Адже вона вже поширюється не лише на Україну. Багато європейських країн «б’ють на сполох». І про неї говорили на слуханнях комітету Сенату США у четвер.

– Думаю, її задача – «перекрити» виклад подій авторитетних медіа, щоби дискредитувати, що чесні журналісти говорять про ситуацію. Щоби люди почали думати, що взагалі нікому не можуть довіряти. Зрештою, виходить, що фейкові новини набувають такої ж ваги, як і справжні, адже люди втрачають довіру. Це завдання, що поширюються на Україну та решту світу.

Що ж стосується саме України, пропаганда ще має на мені дискредитувати владу, змінити її, щоби прийшли ті, з ким легше мати справу. Це одна з причин, чому вони зосереджуються на дискредитації Порошенка.

Звісно, Порошенко – їхній найкращий помічник у цій справі. Адже він не зміг побороти корупцію. Порошенко також захищає інтереси деяких дискредитованих осіб. Тож, якщо він не хоче бути об’єктом пропаганди, найкраще, що може зробити президент – переконатись, що Україна поборола корупцію. І визнати звинувачення проти тих високопосадовців, проти яких є серйозні докази.

– До речі, як прогрес зі статтею про Онищенка та його звинувачень на адресу Порошенка. На початку грудня ви обіцяли продовжувати підготовку, хоча і отримали різку відповідь від Адміністрації президента.

– Я просив Онищенка надати мені записи, де, за його словами, Порошенко особисто «говорить про корупцію». Він так і не зустрівся зі мною. І так і не надав мені ті записи розмов, лише говорив про них. І саме тому, я не міг продовжувати роботу над статтею.

Я бачу, він опублікував кілька колонок. Схоже, він намагається торгуватись із українською владою, щоби та забула про справу проти нього. І, думаю, намагається показати, що справа проти нього – неправдива.

Але, на мою думку, це дві окремі речі. Українська влада може мати законну справу проти нього, а він може мати підстави для звинувачень Порошенка в корупції. І це не виключає одне одного.

– Ви вірите, що ті записи розмов Порошенка, про які говорить Онищенко, існують?

– Він уже опублікував деякі шматочки інших розмов. І я говорив із надійними людьми, що спілкувались із ним і чули ще деякі записи. Утім, жоден із них не містив голосу Порошенка. А чи був він настільки непродуманим, щоби дозволити записати свої слова про корупцію – я не знаю.

– Повертаючись до теми Вашої розмови з «Россия-24», коли журналісти хотіли зробити сенсацію на темі Порошенка та Онищенка. На Вашу думку, чи можуть російські медіа займатись такими пропагандистськими операціями без вказівки «згори»?

– Думаю, це залежить від теми історії. У цьому випадку, коли у фокусі президент Порошенко – навряд це робилось би без того, щоби повідомити, якщо не отримати схвалення від когось із високопосадовців. Російське телебачення, особливо державне, в абсолютній більшості не є незалежним. Тому так, думаю, вони мали чіткі вказівки, що з цим робити.

– Журналістка, з якою ви спілкувались, відповіла Вам, що не вважає свій канал пропагандистським і не сприймає свою роботу як пропаганду. Вважаєте, вона щиро у цьому переконана?

– Не знаю, це психологічне запитання. Мені здалось, вона була готова визнати, що Росія певним чином продукує пропаганду. Вона навіть сказала, що її колеги з «Россия-1» можуть бути замішані в подібному. Коли тобі потрібно дзвонити людині і просити збрехати для тебе – складно наполягати, що це не пропаганда.

Російське медіа «Россия-24» наразі не прокоментувало оприлюднений Такером запис.