У 2016 році Радіо Свобода опублікувала майже два десятки ексклюзивних матеріалів, присвячених білорусам, які поїхали воювати на Донбас на боці російсько-сепаратистських сил у складі угруповань «ДНР» і «ЛНР», що визнані в Україні терористичними.
Точна кількість білорусів, які воюють проти Україна на Донбасі, невідома – різні джерела називали різні цифри, максимальна з яких – 700-800 осіб. Міністр внутрішніх справ Білорусі Ігор Шуневич у травні заявляв, що на кожного білоруса, який воює на боці України, припадає три білоруса, які воюють у лавах угруповань «ДНР» і «ЛНР».
При цьому білоруська влада і на рівні президента, і на рівні керівництва правоохоронних органів неодноразово заявляла: всі білоруси, які беруть участь в конфлікті на Донбасі, – це злочинці. Олександр Лукашенко час від часу наказував миттєво розібратися з бойовиками, коли ті приїдуть до Білорусі.
Раніше білоруські бойовики у розмовах із журналістами стверджували, що їх не можна засудити за статтею 133 Кримінального кодексу Білорусі «найманство», адже, за їхніми словами, вони не отримували грошей на фронті. Нарешті в квітні були ухвалені поправки до Кримінального кодексу, які дозволяють притягнути до відповідальності фактично будь-якого білоруса, якщо той брав участь у військових діях на території іншої країни – незалежно від того, чи отримував він за це гроші чи ні. Тепер за участь у військовому конфлікті суд може покарати на 5 років ув’язнення, а за вербування добровольців – на 10 років.
Але ні заяви Лукашенка, ні поправки в законодавство не позначилися на бойовиках-білорусах. У другому півріччі одні за одним почали з’являтися дані про те, що деякі з них починають повертатися до Білорусі.
Досі жодна з правоохоронних структур не виступила з офіційною заявою про арешт хоча б одного білоруса за участь у воєнних діях на боці угруповань «ДНР-ЛНР».
«Пушкін», який став дармоїдом
Історія бойовика угруповань «ДНР»-«ЛНР» Івана Ярового (позивний «Пушкін») перетворилася на справжню епопею.
Вперше про нього написала газета Адміністрації президента «Советская Белоруссия» у статті «Гастарбайтери війни» (номер від 11 лютого 2016 року) – тоді повідомлялося про його затримання в Орші у жовтні 2015 року. Невдовзі Радіо Свобода зв’язалося з «Пушкіним» (на той момент він вже перебував у Росії в Ростовській області), і він підтвердив факти, викладені у публікації в газеті. Окрім того, Яровий розповів, що слідчий ставився до нього «по-людськи»: приносив їжу і сигарети, дозволяв грати в комп’ютерні ігри. За словами Ярового, через тиждень його випустили з СІЗО, попередивши про кримінальну відповідальність за найманство, після чого «Пушкін» знову поїхав на війну.
У вересні Радіо Свобода дізналася, що Іван Яровий «повісив автомат на цвях» і повернувся в Білорусь. З’ясувалося, що з того часу, коли Яровий вперше поїхав на Донбас, в будинку його батьків вже 4 рази відбувалися обшуки – причому востаннє у вересні, вже після повернення Івана. Але «Пушкіна» так і не заарештували.
Кримінальної відповідальності Яровий уникнув, але життям в Білорусі незадоволений: грошей немає, роботу знайти не вдається. У бесіді з кореспондентом Радіо Свобода він нарікав на те, що останнім часом до нього «чіпляється міліція» – то адміністративний протокол складе, то затримає. До того ж у екс-бойовика є всі шанси бути визнаним дармоїдом.
«Це що за ... (нецензурна лайка – ред.) країна, коли на передовій простіше», – залишив такий статус на своїй сторінці в соціальній мережі Яровий.
Час від часу «Пушкін» поривається повернутися на окуповану частину Луганщини, отримати звання «сержанта» і зарплату в 19,5 тисячі російських рублів, але поки він все ж залишається в рідному Круглому.
Обшук, допит... і до побачення
Якщо спочатку історія стосунків бойовика Івана Ярового з правоохоронними органами уявлялося чимось надзвичайним, то з часом стало приходити все більше підтверджень того, що ніяких проблем із законом вони на батьківщині не мають. За словами самих білорусів, їхні контакти з правоохоронцями обмежуються обшуками і допитами.
Екс-бойовик угруповання «ЛНР» Костянтин Фафанов повернувся у свій рідний Борисов у лютому 2016 року. З ним, як і з Яровим, правоохоронці проводили роз’яснювальні бесіди, у нього вдома відбулися обшуки, але до кримінальної відповідальності Фафанова не притягнули. У Борисові екс-бойовик повернувся до колишньої роботи – виготовлення пам’ятників і надгробків.
23-річний житель села Дубрівка, що під Мар’їною Гіркою, Родіон Кургузов також уникнув кримінального переслідування. Щоправда, як каже сам молодий чоловік, на відміну від інших білорусів, Родіон за п’ять місяців перебування на Донбасі так жодного разу і не взяв участі в реальному бою і грошей за свою службу також не отримував. «В останній раз, коли викликали (в КДБ – ред.), дали підписати папір, що мене перевірили, в бойових діях я не брав участі, складу злочину немає», – розповів Кургузов Радіо Свобода.
Після повернення в Білорусь Родіон перебивається тимчасовими заробітками, постійної роботи не має.
Інтерв’ю, після якого в угруповання «ЛНР» вже не повернутися
Бойовик угруповання «ЛНР» із Бобруйська, 43-річний командир взводу розвідки Сергій Бондар, просто заявив Радіо Свобода, що правоохоронці ставляться до таких, як він, в цілому «по-дружньому». Особисто Бондаря вони не тільки не затримували, але навіть повернули паспорт, який він втратив у Москві разом з «військовим посвідченням» угруповання «ЛНР».
В інтерв’ю Радіо Свобода Бондар зробив сенсаційну заяву – він звинуватив людей ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького в обстрілі Луганська. Раніше інформація цього роду була тільки з українських джерел, вперше таке визнання зробив представник бойовиків.
Через тиждень після інтерв’ю Бондар зв’язався кореспондентом Радіо Свобода і висловив своє обурення фактом публікації. Дзвонив він із білоруського номера, з чого випливає, що територію Білорусі на той момент він, швидше за все, ще не залишив (хоча збирався виїхати вже через три дні після зустрічі з кореспондентом). Після короткої розмови він видалив свою сторінку з соціальних мереж, на дзвінки перестав відповідати. Місце його перебування на сьогоднішній день невідоме.
За даними координатора групи «Інформаційний спротив», депутата Верховної Ради України Дмитра Тимчука, інтерв’ю Сергія Бондаря викликало великий резонанс в угрупованні «ЛНР».
«Командування 2-го «АК «ЛНР» категорично заборонило без спеціального дозволу будь-яким чином контактувати з представниками ЗМІ (незалежно від того, російські це ЗМІ, місцеві чи іноземні). Керівництво «МДБ» «ЛНР» запропонувало Ігору Плотницькому сфабрикувати документальні підтвердження і зібрати «свідчення свідків» про психічне захворювання Сергія Бондаря або про його «роботу на СБУ», – повідомляв «Інформаційний спротив».
Колишній товариш по службі Бондаря по групі швидкого реагування «Бетмен» 40-річний Ігор Каток після інтерв’ю Радіо Свобода, де він визнавав факт участі у війні на Донбасі російської армії, безперешкодно приїхав до Білорусі.
Влітку він викладав у соціальних мережах свої фотографії з Бреста та Гродно. Відомо, що принаймні до листопада він перебував у Гродно, але де він зараз, точно невідомо.
Невдалий вербувальник і невдалий менеджер
У 2016 році бойовики в Білорусь не тільки поверталися, а й залишали її.
В березні 2016 року Радіо Свобода опублікувало інтерв’ю з 25-річним громадянином України Романом Джумаєвим, який майже рік воював на Донбасі на боці угруповання «ДНР» у складі підрозділу «П’ятнашки». Влітку 2015 року Джумаєв залишив Донбас, переїхав до Білорусі, в Мар’їну Гірку, де працював менеджером із продажу в магазині.
Я тут вже багато людей зустрів, які були і в «ДНР», і в «ЛНР». Наших тут насправді багатоРоман Джумаєв
В інтерв’ю Радіо Свобода в березні Джумаєв висловлював думку, що в Білорусі йому нічого не загрожує, тому що білоруські закони він не порушував. У можливість своєї екстрадиції в Україну він не вірив. «Ну, якщо вона (Україна – ред.) буде направляти запит (на екстрадицію – ред.), то тоді треба на багатьох відправляти. Я тут вже багато людей зустрів, які були і в «ДНР», і в «ЛНР». Наших тут насправді багато», – говорив тоді він.
Через кілька місяців Джумаєв поїхав до Москви. Він заявив Радіо Свобода, що в Білорусі він зустрів негативну реакцію на своє інтерв’ю і змушений був покинути країну. «Так, довелося виїхати в Москву», – зазначив він. Але досі незрозуміло, чи пов’язаний його від’їзд виключно з громадською реакцією на його зізнання в розмові з Радіо Свобода, чи після цього до нього виникли питання з боку правоохоронних органів.
Навесні 2016 року стало відомо, що в таборі під Тулою 43-річний мінчанин Олександр Шаянов займається вербуванням добровольців у «казачий батальйон» для подальшої відправки на територію, підконтрольну угрупованням «ДНР»-«ЛНР». Як дізналося Радіо Свобода, «казачий батальйон» так і не був сформований, а Олександр Шаянов, не дочекавшись результатів своєї роботи, поїхав на Донбас.
Український сайт «Миротворець» повідомляє, що на боці бойовиків воювала і дружина Олександра – Людмила Шаянова.
Швидше за все, на Донбасі зараз перебуває ще три бойовики «ДНР»-«ЛНР», які були героями публікацій Радіо Свобода в 2016 році: Віталій Лещук, Олексій Фоков, а також Олександр Агреніч (більш відомий як «Горинич» – той самий, який зізнався, що нібито вбив понад 100 українців). Після чергової спроби кореспондента Радіо Свобода зв’язатися з Олексієм Фоковим, щоб дізнатися про його подальшу долю, бойовик видалив свій акаунт у соціальній мережі.
Ті, хто не повернувся
Життя деяких білорусів-бойовиків у 2016 році обірвалося.
Зокрема, 5 квітня біля села Жолобок (Луганська область) український снайпер убив 41-річного бойовика з Мінська Андрія Мокіча (позивний «Юпітер») – куля потрапила йому в голову. Поховали його в Алчевську. Родичів на похороні не було.
Як стало відомо кореспондентам Радіо Свобода, цього року також загинув уродженець Могильова Дмитро Ястребов. 29-річний чоловік поїхав працювати будівельником у Москву разом із друзями. Звідти взимку 2014-го Ястребов вирушив на фронт. Він потрапив у розвідку до сумнозвісного командира «Бетмена» (він же Олександр Бєднов), якого пізніше підірвали в його власному автомобілі. Провоювавши понад рік, Ястребов перебрався до Росії. За свідченням його друга, екс-бойовик був знайдений мертвим у квартирі в передмісті Твері – його підвісили до стелі догори ногами.
Кореспонденти Радіо Свобода продовжуватимуть роботу над темою участі білорусів у війні на Донбасі і в 2017 році.
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
