За роки незалежності в Україні майже не знімали стрічок про життя Кобзаря. Телевізійний серіал «Тарас Шевченко. Заповіт» режисера Станіслава Клименка вийшов на екрани в 1992 році. Наприкінці дев’яностих з кількох частин телесеріалу було створено окремий фільм «Поет і княжна».
Заповнити пробіл може нова українсько-казахська повнометражна кінострічка «Тарас. Прощання з пустелею». Фільм присвячений життю Тараса Шевченка в останні місяці його десятирічного заслання (1847-1857 рр.), які він провів в Новопетровському форті на півострові Мангістау (нині це територія Республіки Казахстан). Із залученням коштів Держкіно України виробництвом займаються Одеська кіностудія, продюсерський центр «Інсайт Медіа» (Україна), прод’юсерська компанія Sky Production (Казахстан).
Нещодавно на кіностудії в Одесі завершилися павільйонні зйомки. До того творча група побувала на Одещині (в тому числі біля «українського Мертвого моря» – солоного Куяльницького лиману) і в Казахстані, загалом подолавши майже 6 тисяч кілометрів.
Працювали на Одещині і в Казахстані
Оскільки натурні зйомки на місцевих ландшафтах півострова Мангістау знімальна група відпрацьовувала влітку, то там повною мірою зрозуміла те, як в радикальному кліматі Казахстану почувався Кобзар.
«Коли повітря розігріте до +50-55 градусів, зупиняються не тільки кінокамери, а й люди. Нема де сховатися від сонця. Бракує води. Безліч каракуртів, скорпіонів», – згадує режисер-постановник і автор сценарію фільму, заслужений діяч мистецтв України Олександр Денисенко.
«За таких умов легко зламатися. Але Шевченко продовжував жити, мріяти, творити. І у фільмі ми побачимо звільнення в ньому справжнього духу творця», – розповідає Володимир Філіппов, який займався прод’юсуванням таких кінопроектів як «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (пригодницька мелодрама, 2011 р.), «Гніздо горлиці» (драма, 2016 р.).
Роки заслання, солдатчини підірвали Тарасове здоров’я. Як зазначає Олександр Денисенко, сучасники Шевченка в своїх спогадах згадують, що коли він приплив з Новопетровського укріплення до Астрахані, був настільки худий, що «крізь руку світилась свічка».
«Актора худорлявої статури ми вибрали на головну роль», – каже режисер-постановник.
Київський актор Борис Орлов нещодавно зіграв в епізоді нового українського історичного фільму «Червоний», прем’єра якого запланована на весну 2017 року. В стрічці про Шевченка Орлов сам малює.
«Істерн» або романтичний детектив в інтеркультурному контексті
Фільм «Тарас. Прощання з пустелею» за жанром є «істерном». Або, як зручніше глядачеві, «романтичним детективом». В сюжетній лінії серед іншого – історія особистих стосунків зрілого чоловіка (Кобзарю на той час було за 40) і юної казашки Кизтумас (Каті).
Кіноісторія про Шевченка – абсолютна художня вигадка, уточнює режисер і автор сценарію, але така, що базується на історичних фактах і творчій спадщині українського класика.
«Факти – просто певне підґрунтя, переказ сучасного драматурга. Цей фільм про літературного героя, який бореться за свободу особистості, бо з цього починається свобода цілого народу. Ми робимо роботу, зрозумілу для українців, росіян, поляків, євреїв, казахів. В фільмі Тарас Григорович розмовляє польською, російською, українською – і це такий інтеркультурний контекст стрічки», – каже Олександр Денисенко.
Робота над українсько-казахською стрічкою «Тарас. Прощання з пустелею» має завершитися влітку 2017 року.
