Про те, що українські політики – звичайні люди із почуттям гумору та емоціями нагадують обмовки й жарти, сказані ними поза текстом офіційних промов. 2016 рік виявився щедрим на цікаві й подекуди неоднозначні вислови українських посадовців. Навіть їхні електронні декларації дали привід пересічним українцям для обговорень і гірких жартів. Утім, український політикум ще не вміє сміятись над собою, вважають експерти.
Прем’єр України Володимир Гройсман обіцяв «красти», виступаючи на підтримку голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля в боротьбі з контрабандою. Насправді – глава уряду обмовився і намагався сказати «покласти».
«Все буду робити для того, щоб покрасти... покласти край тому, що сьогодні відбувається на державних кордонах, як контрабанді, так і різним схемам», – сказав Гройсман.
Він не розгубився і продовжив говорити, а от міністр внутрішніх справ Арсен Аваков посміхнувся через таку обмовку колеги.
А спікер Андрій Парубій у році, що минає, тренував терплячість і витривалість. Часто у напівпорожній сесійній залі йому доводилось по кілька разів ставити на голосування один і той же законопроект, коли це дозволяв регламент. Наприклад, наприкінці вересня для того, щоб звільнити 29 корумпованих суддів, Верховній Раді знадобилось 90 голосувань.
І весь час Парубій тримався спокійно, вмовляючи депутатів зайти до зали й ухвалити рішення щодо тих, хто порушив суддівську присягу. Щоразу він закликав: «Колеги, я упевнений, ми знайдемо голоси».
Члени Радикальної партії згадали про традиційний символ своєї політичної сили – корову. Саме цю тварину подарували депутати Ігор Мосійчук та Андрій Лозовий Олегові Ляшкові на день народження. Ляшко охоче позував біля корови у діловому костюмі й гладив її. «Годувальницю Смерічку» передарували потім багатодітній сім’ї, написав він у фейсбуці.
А навесні Ляшко приводив трьох корів під Кабінет міністрів. «Вимоги корів – збільшити закупівельні ціни на молоко», – казав він. Ляшко цілував тварин, гладив їх і переконував урядових охоронців не боятись пити молоко.
«Подивіться на цих красунь. От воду міську не п’ють. От люди п’ють воду. А корови – ні. А знаєте чому? Тому що вода з хлоркою», – говорив він.
У травні трагедія на сміттєзвалищі на Львівщини забрала життя кількох рятувальників і водночас викрила, що відходи – одна з невирішених проблем міста, яке часто називають культурною столицею України.
Тоді мер Львова Андрій Садовий, вислуховуючи від активістів звинувачення у «відкатах» і неефективній роботі, раптом запитав: «А ви до сповіді коли ходили останній раз?». Хтось із присутніх тоді зауважив: «А це важливіше за ситуацію, що склалась?». Ця двозначна фраза Садового викликала резонанс, і багато українців у соцмережах назвали її недоречною.
Багатомільйонні електронні декларації дали підстави для багатьох жартів. Зокрема, депутат Володимир Парасюк відзвітував про годинник «від Святого Миколая» за вісім тисяч гривень.
«Годинник. Подарунок. P.S. Приніс Святий Миколай, але точно сказати не можу, бо я спав», – написав він у декларації. Згодом Парасюк вибачився за цей жарт.
А його колега у парламенті Сергій Мельничук задекларував «трильйон гривень».
«Я цю суму сплановано показав. Хотів привернути увагу світової спільноти, що декларації легалізують корупційні гроші. Це ті ж офшори виходять», – коментував він.
Щоправда, у НАЗК жарт не оцінили і нагадали, що за неправильні дані у е-декларації передбачена кримінальна відповідальність – два роки ув'язнення. Мельничук пообіцяв виправити інформацію.
Інший депутат – Андрій Лозовий – задекларував мощі. І на резонанс навколо цього надбання відповів, що «вони маленькі і в руку поміщаються».
Щедрим на жартівливі вислови був екс-керівник департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції Ілля Ківа. Відповідаючи на запитання журналіста «Громадського» про те, чи готовий він пройти поліграф, Ківа відповів: «Звісно, нічого собі. А поліграф готовий пройти мене?».
А мер Києва Віталій Кличко обмовився арифметично: не зміг у прямому ефірі зорієнтуватись і правильно порахувати кількість машин для прибирання у зимовий період.
«Ми отримали допомогу від Федеративної Республіки Німеччини. Сьогодні я зустрічав п'ятнадцять автомобілів, які були на митниці, тринадцять з яких MAN, а три – Mercedes», – сказав він в ефірі NewsOne.
«Якщо політик не вміє над собою пожартувати – це репутаційний мінус»
Українські політики переважно не вміють використовувати гумор для свого іміджу або роблять це примітивно. Ілля Ківа – один із небагатьох, хто вміє посміятись над собою, вважає піар-стратег Сергій Дідковський.
А от Віталій Кличко не вміє правильно реагувати на свої обмовки, продовжує експерт. Люди згадують його кумедні фрази, але у пам’яті не залишається реакція мера на них. «Якщо політик не вміє над собою пожартувати – це репутаційний мінус», – говорить Дідковський.
Це стосується не лише Кличка, а абсолютної більшості українського політикуму, каже експерт. Українське суспільство – пострадянське і любить самоцензуру. Політики ж, які теж увібрали радянську культуру, адаптуються до цього, говорить він.
«А в Україні – це самоцензура пострадянська, яка у нас залишилась. Це перше. А друге – це бажання політиків дистанціюватись від політиків. Як же я можу над собою насміхатись? Я ж такий серйозний чувак, і ви мене обрали на серйозну роботу», – говорить Дідковський.
Протилежний приклад, хоч і не український, – Барак Обама, який два терміни був президентом США. Він давно показав, що не боїться жартувати над собою. Обама – частий гість на розважальних і зовсім несерйозних американських шоу, де він показує пародії, зачитує образливі твіти про себе і танцює з першою леді. Така модель політичної поведінки робить посадовця ближчим і зрозумілішим для людей, показує, що над ним можна жартувати, каже Дідковський.
Та і українцям загалом гумору бракує, вважає Дідковський. І хоч у соціальній мережі часто народжують жарт за жартом після чергового політичного потрясіння, проте ще досить незначна частина українців, скажімо, сидить у фейсбуці.
Українським жартам бракує сатири, хоча й «плачу Ярославни» також меншає, додає Дідковський. І щоб у країні з’явились аналоги комедійним «Шоу Бені Гілла», «Монті Пайтон» чи «Шоу Зака Галіфіанакіса», слід менше впадати у відчай, обходитись без самоцензури й уміти сміятись зі власних слабкостей, резюмує експерт.
