Зранку 22 грудня рідні, друзі, волонтери вітали на вокзалі у Львові Тараса Колодія, якого 18 грудня було звільнено з полону проросійських бойовиків на Донбасі. Перед поверненням додому кілька днів Тарас проходив медичне обстеження в Києві.
«Емоції переповнюють, дякую, що всі прийшли. Не очікував, що стільки прийде рідних і друзів. Найскладніше для мене було, коли гинули мої друзі. Спочатку в полоні ходили на прибирання, а вже потім просто сиділи у камері», – каже Тарас Колодій.
У Львові звільненого бійця вітали його побратими – десантники з 80-ї аеромобільної бригади, з ким він служив, також були бійці, які перебували з Тарасом у полоні. «Кращої новини, коли звільняють твого товариша і немає. Зараз найважливіше для Тараса підтримка рідних, наша, а ще спілкування, спілкування, спілкування, моральна підтримка. Бо від такого, що він пережив, дуже важко відійти», – говорили побратими.
Найбільшою мрією, як зізнався Тарас, нині є прийти додому і побути з рідними.
26-річний Тарас Колодій був мобілізований у серпні 2014 року десантником 80-ї аеромобільної бригади. З листопада служив у зоні АТО,6 січня мама дізналась, що син захищає Донецький аеропорт. А вже 21 січня він потрапив у полон до угрупування «ДНР». Його, як і інших українських заручників, утримували спершу в підвалах колишнього приміщення СБУ в Донецьку, а від червня цього року він був у колонії в Макіївці. Звідти жодного разу не дозволили зателефонувати до рідних.
