Великі у простоті, вірі і мужності українці, які стали мучениками за свою землю в ХХ столітті, постали на картинах львівської художниці, лауреатки премії Василя Стуса Іванни Крип’якевич-Димид. Днями її виставка під назвою «Світло тихе», яка складається з п’яти картин метр на метр величиною, відкрилася у передріздвяному Відні. У самому центрі міста, поблизу української церкви Святої Варвари до кінця січня відвідувачі зможуть побачити образи тих, завдяки кому відбулася Україна.
Це є поети, художники, музиканти, священики і воїни. Ці постаті проступають з полотнаІванна Крип'якевич-Димид
«Це є поети, художники, музиканти, священики і воїни. Ці постаті проступають з полотна, вони не повністю прорисовані, вони як силуети, деякі більш виразно, деякі менш виразно намальовані. І дуже цікаво зауважив отець-селезіанин Олександр Чумаков, що, наприклад, образи художників і не могли бути викінчені, бо самі художники не закінчили свою «пісню», ідеться про «бойчукістів», які були розстріляні. Тобто не дивно, що ці постаті не є завершені», – пояснює свій задум художниця Іванна Крип’якевич-Димид.
Перед тим, як ці п’ять полотен потраплять до студентської церкви в Українському католицькому університеті у Львові, для якої вони були написані, вони вже побували у Києві, Харкові, у Львові. І там, і тепер у Відні мета виставки є просвітницька – художниця хоче, щоб студенти, молодь, поцікавилися, довідалися про людей, чиї імена мали б бути викарбувані золотом у національному пантеоні, але про них досі знає лиш невелика кількість людей, втаємничених в українську історію.
На картинах художниці – рідні обличчя
З деякими героями своїх картин маленька Іванка Крип’якевич познайомилася ще в рідній хаті, де радянські політичні в’язні бували між своїми арештами. «У нас в хаті був Іван Світличний, Зеновій Красівський, Чорновіл, Калинці, Горині. Таке було коло знайомих моїх батьків», – розповідає художниця, що походить відразу з двох славетних українських родів. Її дідом по батькові був історик Іван Крип’якевич. А по материнській лінії – скрипаль, музикант та священик Артемій Цегельський, який організував і провадив симфонічний оркестр Духовної академії. А після псевдособору був разом з родиною засланий на Сибір.
Там є мій дідусь Артемій Цегельський, він стоїть зі скрипкою. Він був на Сибіру багато років. Там є Роман Лиско, мій родич, мученик, який загинув також в тюрмі на Лонцького, його живцем замурували в стіну, є отець Іван Гриньох, якого я знала, є Іван Світличний, Зеновій Красівський. Вони не мали ненавистіІванна Крип'якевич-Димид
«Там є мій дідусь Артемій Цегельський, він стоїть зі скрипкою. Він є сповідник віри. Він був на Сибіру багато років. Там є Роман Лиско, мій родич, мученик, який загинув також в тюрмі на Лонцького, його живцем замурували в стіну, є отець Іван Гриньох, якого я знала, є Іван Світличний, Зеновій Красівський. Я як би почувалася до обов’язку свідчити про тих людей, що вони пройшовши через м’ясорубку таких випробувань, зберегли світло. І це було найголовніше послання цих робіт – ця світлодайність людей, які зуміли зберегти людськість і здібність передавати щось добре іншим. Вони не мали ненависті», – веде далі Іванна Крип’якевич-Димид.
За її словами, виставка у Відні звернена передусім до українців, які там живуть. На відкриття прийшли і майбутні філософи-богослови, які там вчаться, і заробітчани, які опинилися далеко від дому в силу обставин. Як говорить художниця, на відкритті виставки всі вони відчули себе однією родиною, і як часто роблять українці, яким добре бути разом, вони заспівали.
«Дуже були гарні люди, теплі. Під кінець ми співали, заспівали «Туман яром, туман долиною», це така есхатологічна пісня, і також «Боже великий єдиний», там є чудовий хор при церкві Святої Варвари», – завершує свою розповідь львівська художниця.
Виставка проходить в Українській домівці, поряд з церквою Святої Варвари, чий парох є одним зі співорганізаторів цієї виставки, і триватиме вона до кінця січня.
