Одна з причин, чому так сталося, в Сирії не було досвіду опозиційної діяльності – Семиволос

У четвер, 15 грудня, в Києві пікетуватимуть російське посольство – на знак протесту проти жорстоких дій російських військових у Сирії. Як розповіли Радіо Свобода ініціатори проведення акції, вони хочуть звернути увагу на жахливу ситуацію, в якій опинилися десятки тисяч цивільних сирійців, а також вимагатимуть від світової спільноти натиснути на Росію з метою припинити бійню в Алеппо. Також світову спільноту закликатимуть застосувати до Росії жорсткіші санкції.

Між тим, керівник Центр близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив, що українцям варто проаналізувати розвиток подій у Сирії та зробити для себе певні висновки.

– Які висновки українцям варто зробити з огляду на останні події в Сирії?

– Україна повинна, насамперед, покладатися на саму себе. Лише від нас залежить наш порятунок і те, наскільки ми будемо суб’єктом, а не об’єктом чиїхось інтересів. Тобто, чим ефективніше працюватимуть наші владні інститути, чим краще буде озброєна та підготована наша армія, тим більше шансів, що ми уникнемо такого розвитку подій в Україні.

– До речі, до війни Алеппо було містом не набагато меншим за Київ.

– Так, найбільше місто і найбільший торгівельно-економічний центр. Не кажу вже про цивілізаційну цінність цього міста.

– А чому так сталося? Така катастрофічна ситуація, як в Алеппо, була неминучою чи до неї призвів трагічний збіг обставин?

– Багато різних причин – чому так сталося. Сирія сповзала у громадянську війну поступово. Все відбувалося не одномоментно, а впродовж кількох місяців. На першому етапі, очевидно, ключовим чинником стала жорстокість режиму Асада – коли, замість бодай якогось діалогу, режим застосував насильство проти опонентів. Відтак виникла Вільна сирійська армія – ще не було жодних ісламістів – і режим Асада почав втрачати території. Але на той момент опозиція так і не змогла об’єднатися. Вони залишалися розрізненими групами: кожен мав свої інтереси, своїх патронів за кордоном і орієнтувався на них.

А потім до цього всього долучилися ісламістські групи. Це, в значній мірі, пояснювалося тим, що зростала потреба в релігійній мотивації: війна посилювала релігійні почуття. Коли в цю війну втрутилися «Хезболла», іранці й Росія, то почав спрацьовувати ісламський чинник. Вільна сирійська армія була практично розгромлена, і гору почали брати різні ісламістські групи. По суті, починається війна всіх проти всіх.

Одна з ключових причин того, чому так сталося – в Сирії не було досвіду опозиційної діяльності, не було інструментарію вирішувати конфлікти ненасильницьким методом.

– До речі, при обговоренні сирійських подій інколи чути таке зауваження: мовляв, Українці готові оборюватися діями росіян, але не готові надати притулок сирійським біженцям.

– Україна вже прийняла стільки сирійських біженців, що, насправді, це перевищує будь-яку квоту, яку б могли нам виділити в ЄС. Взагалі-то, в Україні сирійська громада була однією з найбільших. На додачу декілька тисяч людей просто перебралося в Україну, починаючи з 2012 року.

До речі, обговорюючи з друзями-арабами, зокрема сирійцями, це питання, я запитував: який потенціал приїзду в Україну сирійців? Так от, вони кажуть, що – незначний. Бо, крім тих, хто тут соціалізувався, переважна більшість сюди не приїде. Як кажуть мені колеги, «за те, щоби жити в Україні – треба платити, а в Європі платять за те, що ти там живеш».

– Очевидно, якщо приймати в якості біженців, то ситуація зміниться.

– Не думаю. Тому сумніваюся, що багато хто сюди приїде.