В Україні живе від 100 до 200 тисяч одностатевих пар. Такими є приблизні підрахунки правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ». Правозахисники кажуть: 77% опитаних хотіли б мати можливість оформити свої стосунки. Радіо Свобода поговорило з лесбійською парою.
Олена і Юлія разом вже 4 роки. Олена – юрист, Юлія — копірайтер і місцева активістка. Офіційного камінг-ауту (відкрите визнання людиною своєї приналежності до гендерної меншини – ред.) вони не робили, але й від людей особливо свої стосунки не приховують. Хіба що попросили Радіо Свобода не називати їхнє прізвище, яке у них одне на двох.
Дівчата одружені. На їхніх обручках викарбувана цифра 26, бо вони побралися 26 червня 2015 року. Відбулося це не в Україні, а в Копенгагені, столиці Данії. Ця країна – одна з трьох, де дозволено одружуватися іноземцям однієї статі. Ще – Канада і Аргентина. Щоб оформити свої стосунки, Олені і Юлії довелося заповнити декілька анкет, заплатити державне мито і приїхати до Копенгагена.
«Дуже приємна атмосфера була. Ми навіть більш ніяково почувалися, аніж вони. Для них це звична справа – одружувати людей однієї статі. А ми боялися косих поглядів», – розповідає Юлія.
«Це звичка з України», – додає Олена.
«Не варто ховатися у шафу»
Свідоцтво, яке мають дівчата, в Україні ніякої юридичної сили не має. Проте, пара вирішила, що одразу оформить свої стосунки й тут, щойно з’явиться можливість реєструвати партнерство. Дівчата кажуть, що зроблять це хоча б задля того, щоб на своєму прикладі показати – «не варто ховатися у шафу».
Перший крок дівчата уже зробили, взявши спільне прізвище. Своє прізвище змінила одна з дівчат, адже в Україні це досить проста процедура. Дякуючи цьому, з огляду на обставини, дівчата часом видають себе за сестер, адже юридично вони все ще лишаються одна для одної «ніким».
«Якось ми реєструвалися на візу. Я себе зареєструвала і запитала чи можу я зареєструвати ще одну особу. Мені кажуть: кого? І що я відповім на це питання? Дружину? Так не відповім, це не законно в нашій країні. Мені сказали, що я можу зареєструвати тільки своїх дітей або свого чоловіка. І все», – розповідає Олена.
Гомосексуальні пари не мають жодних прав, які мають гетеросексуальні
Оформлення стосунків юридично надає гетеросексуальним парам величезний спектр прав. Гомосексуальні ж партнери не можуть спільно отримати кредит або право власності на майно, не мають права не свідчити один проти одного, не можуть законним способом врегулювати майнові суперечки при розлученні з партнером, не можуть отримати спадщину, усиновити дитину партнера і ще багато чого такого, на що права мають гетеросексуальні пари.
Загострила проблеми одностатевих пар і російська окупація Криму та військовий конфлікт на сході України. Стало зрозуміло, що представники ЛГБТ-спільноти не мають права на отримання спільного тимчасового притулку, якщо стають внутрішньо переміщеними особами. Якщо загине один з партнерів, інший не може розраховувати на підтримку держави, й не може вільно розпоряджатися спільним майном чи оформити спадщину без заповіту.
Наприкінці 2015 року український уряд офіційно визнав існування цієї проблеми і потребу в її швидкому вирішенні. Тоді був ухвалений план дій до Національної стратегії з прав людини. У другому кварталі 2017 року має бути розроблений та поданий на розгляд уряду законопроект про легалізацію в Україні «цивільного реєстрованого партнерства для різностатевих і одностатевих пар».
Введення партнерства не надасть одностатевим парам усіх прав, які дає шлюб. Воно полегшить майнові відносини, проте ніяк не стосуватиметься питання всиновлення дітей.
Олена та Юлія розуміють, що це буде складний процес.
«Так як приймали поправку у кодексі законів про працю, де була заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, в тому ж числі, за ознакою сексуальної орієнтації. З таким болем приймалася. Зрештою, прийняли в листопаді 2015-го, і на тому добре. З партнерствами я теж не думаю, що це буде легко. Хоча суспільна думка зараз потроху змінюється. Мені здається, що важливіше, щоб спершу суспільна думка змінилася і це вже потім потягне за собою зміни», – кажуть дівчата.
Політики бояться гомофобних настроїв суспільства?
Правозахисник Олександр Зінченков робить стосовно впровадження реєстрованого партнерства свої прогнози.
«Партнерства у другому кварталі 2017 року не буде. Вважаю, що до того, як це питання буде можливо конструктивно обговорювати з нашими можновладцями, потрібен час на усвідомлення ними тих демократичних європейських цінностей, яких взялася дотримуватися на словах наша країна. Наприклад, на останньому (вересень 2016 року) засіданні у Мін’юсті з питань реалізації Нацстратегії у сфері прав людини, я поставив заступнику міністра юстиції Пєтухову питання, коли буде визначено державний орган, який буде відповідати за реалізацію пункту про реєстровані партнерства, на що він з сарказмом відповів, що низка держорганів «змагаються за честь» займатися цим питанням (тобто відмовляються ним займатися)», – каже правозахисник.
Дуже важливо, вважає Зінченков, розпочинати діалог у суспільстві. Адже тільки так суспільство зможе зрозуміти, що реєстроване партнерство – це лише питання рівноправ’я.
«Ще погано, що питання ЛГБТ – це дуже заполітизовані питання. А всі політичні сили дуже орієнтуються на те, щоб догодити гомофобним настроям суспільства. Тут дуже важлива жорстка позиція Заходу: нема прав людини – нема кредитів», – додає правозахисник.
Натомість ЛГБТ-активіст та помічник народного депутата Григорія Немирі Богдан Глоба на своїй сторінці у Facebook ще 3 листопада повідомив, що екпертна рада на комітеті Верховної Ради з прав людини проголосувала за законопроект «Про цивільне партнерство в Україні».
«Тепер законопроект направляється на експертизу до Міністерства юстиції України і після пропозицій міністерства буде зареєстровано групою єврооптимістичних народних депутатів», – написав Глоба.
Бути разом, попри юридичні перепони
На стосунки дівчат їхній закордонний шлюб ніяк не вплинув. Хіба час від часу жартують: «Ти ж папірець підписала – йди тепер посуд мий». Олена і Юлія продовжують активно займатися громадською діяльністю: опікуються бездомними тваринами, популяризують екологічно чистий спосіб життя, беруть участь у правозахисних акціях. Вірять, що настане час, і правова рівність дійде і до України.
