«Доктриною захисту держави від громадян» називає російський аналітик Андрій Колесников затверджену президентом цієї держави Володимиром Путіним Доктрину інформаційної безпеки Російської Федерації. Документ, який визначає інтереси держави в інформаційній сфері, набув чинності 6 грудня. Серед таких інтересів – забезпечення прав і свобод громадян, а також недоторканність приватного життя і «застосування інформаційних технологій для збереження культурних, історичних та духовно-моральних цінностей». Про ці цінності в тексті згадується кілька разів, проте що саме під ними мається на увазі, автори доктрини не пояснюють.
Це – суворий документ. Якщо поглянути на нього очима інопланетянина, який не знає нічого про його авторів і історії останніх років, то за бюрократичними фразами і численними пунктами можна побачити країну, яка живе в умовах війни – поки тільки інформаційної, під час якої «нарощується інформаційний вплив на населення Росії, насамперед на молодь, з метою розмивання традиційних російських духовно-моральних цінностей».
Своїми думками про те, навіщо знадобилося ухвалення доктрини інформаційної безпеки і які висновки про політичний курс російської влади з неї можна зробити, з Радіо Свобода поділився керівник програми «Російська внутрішня політика та політичні інститути» Московського центру Карнегі Андрій Колесников.
Зміни інформаційної обстановки сприймаються цим режимом як різке погіршення ситуації. Вони бачать в інформаційних технологіях і нових засобах комунікацій загрозу. Це доктрина захисту держави від громадян
– Зміни інформаційної обстановки сприймаються цим режимом як різке погіршення ситуації. Адже російська влада зіткнулися свого часу з віддаленим досвідом «арабської весни», так званої фейсбук-революції. Вони бачили, як це відбувалося на Майдані, як це відбувалося в самій Росії у 2011 році, і вони бачать в інформаційних технологіях і нових засобах комунікацій загрозу. Тобто це доктрина захисту держави від громадян. Завдання влади – використовувати ці самі інформаційні технології в боротьбі з громадянами, тобто в контролі, нагляді, роблячи прозорим життя громадян, щоб вони, не дай Боже, нічого поганого про державу не подумали і тим паче не зробили. Мені здається, в цьому логіка: це відповідь держави на сучасні виклики.
– А що нового внесено в нинішню доктрину принципового? Є там щось, про що можна сказати: так, наріжний камінь тут лежить?
Це доктрина навіть не інформаційна – вона якась оборонно-мілітаристська
– Мені здалося, що це доктрина навіть не інформаційна – вона якась оборонно-мілітаристська. Про неї можна говорити в термінах спецслужб, в термінах оборони. Тому що багато разів під час читання я бачу одне й те саме: що хтось зазіхає на наш суверенітет, в тому числі військовими засобами, засобами розвідки, і ми повинні захистити цей суверенітет. І в цьому контексті інформаційна безпека – це спосіб захисту. Посилені заходи боротьби з усім іноземним, з інформаційною інтервенцією – це основний мотив цього документа.
– Що мене здивувало під час читання цієї доктрини – це те, що опис зовнішніх загроз Росії, який там наводиться, дуже схожий на те, що закидають самій Росії зараз на Заході – це шквал пропагандистських матеріалів, хакерські атаки тощо. Як це інтерпретувати?
Режим «віддзеркалює» все
– Режим діє реактивно, він «віддзеркалює» все. Наприклад, він завжди наслідує громадські організації, технології громадянського суспільства бере собі, Громадська палата діє ніби як громадянське суспільство. Те ж саме і тут, судять про інших в міру своєї зіпсованості. Тому що якщо ми цим займаємося, то, безумовно, вони теж займаються, повинні цим займатися. Таке уявлення, що оскільки це війна, то вона повинна бути симетрична, якщо ми її ведемо, значить, і проти нас її ведуть. І слово «упередженість», яке вживається в доктрині з приводу західних засобів масової інформації, – це дуже характерна річ, як і захист наших «духовно-моральних цінностей» від спотвореної інформації, яка виходить із Заходу. Ось ці всі дивовижні оціночні поняття, які неможливо визначити не те що в правовому сенсі, але просто бодай виразно описати – це ще одна характеристика такого типу мислення.
– Як мені здалося, в інформаційній доктрині дуже критично оцінюється стан інформаційно-технологічного сектора російської економіки. Там пишуть досить відверто, що він недостатньо розвинений, сильно відстає від провідних світових центрів в цій галузі, і пропонується його всіляко розвивати. Відповідні розділи просякнуті духом модного нині «імпортозаміщення». Це можна розцінювати як підсумок чиїхось лобістських зусиль?
Сам цей документ з області ідеології. Це мислення часів шарашок, що природно для Ради безпеки, яка наскрізь пронизана ідеологією чекізму
– Я думаю, що тут всерйоз нікому лобіювати. Це знову питання мислення, адже сам цей документ з області ідеології, тобто з області мислення. Що тут можна лобіювати? Імпортозаміщення в цій сфері не відбувається, тут ми можемо розвиватися, тільки будучи пов'язаними зі світом, з усім відкрито пов'язані, тобто не можемо замикатися. Інакше ми повернемося до шарашки і будемо все одно відставати ще більше, ніж зараз відстаємо, в технологічному відношенні. Проблема технологічного прориву, ліквідації відставання існує, але вона вирішується в напрямку більшої відкритості, а тут пропонується як рішення, навпаки, велика закритість. Це мислення часів шарашок насправді, що природно для людей, які відповідальні за цей документ, що природно для Ради безпеки, яка наскрізь пронизана ідеологією чекізму.
– Ви говорите про ідеологію чекізму, тут вельми доречно процитувати пункт 32, підпункт «в» доктрини. Там йдеться про «дотримання балансу між потребою громадян у вільному обміні інформацією і обмеженнями, пов'язаними з необхідністю забезпечення національної безпеки». Це ідеологічна декларація – чи, радше, декларація про наміри? В тому сенсі, що будуть як і раніше переслідувати, припустимо, за «неправильні» пости в інтернеті?
Декларація ідеологічна. Це – попередження
– Декларація ідеологічна, але насправді треба прекрасно розуміти, що це все транслюється або в норми Кримінального кодексу, або в «пакет Ярової». Відповідно, це – додаткове попередження з приводу того, що ніхто від нинішньої лінії не відходить, що можливо прагматичне застосування ідеологічних установок у вигляді вже конкретних статей нормативних документів, включаючи Кримінальний кодекс. Це – попередження.
– Яка зазвичай доля таких документів? Затверджені офіційно, ухвалені як якийсь орієнтир і забуті? Або ж реально якісь з пунктів подібного роду доктрин будуть реалізовуватися і стануть керівництвом до дії для державних органів?
Хоча це всього лише бюрократичний папір, такий підхід здатний гальмувати розвиток країни
– Ці інструменти швидше важливі для самої держави, вона для себе констатувала, що вона так бачить ситуацію. Інша розмова, раз вона так бачить, то дійсно все це можна трансформувати в статті конкретних нормативних документів. Тому, з одного боку, це документ для забуття, для пильного ящика, а з іншого – документ, за яким можна, як із хребця мамонта, відтворити весь режим цілком, зрозуміти про нього дуже багато. Притому що зараз йде якийсь шквал міркувань про безпеку, ледь не завтра буде обговорюватися економічна безпека. Це теж дуже цікаво, що думають чекісти про економіку і як вони будуть далі розвивати країну. Все це такі взаємопов'язані речі – слово «безпека», слово «суверенітет», всі ці речі сприймаються дуже серйозно. І хоча це всього лише бюрократичний папір, такий підхід здатний гальмувати розвиток країни.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
