Геннадій Бурбуліс був учасником Біловезьких угод, державним секретарем Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Він разом із іншими лідерами Росії, України та Білорусі 25 років тому оголосив про те, що Радянський Союз припиняє існування. У 90-их Бурбуліс був депутатом Державної Думи Росії. Згодом – членом Ради Федерацій, також працював проректором у Міжнародному університеті в Москві. У грудні 2016 він долучився до Балтійсько-Чорноморського форуму, аби створити в регіоні миротворчий центр для пошуку діалогу.
– Я в цій ініціативі представляю, передовсім, самого себе. Але, звісно, я душевно, духовно і подумки спираюсь на ті десятки, сотні і мільйони людей в Росії, які переживають цю ситуацію, як свою особисту драму і трагедію. В Росії є багато добросовісних людей, у яких є бажання цю трагедію, цю біду вилікувати, позбавитись її.
– Але навіть «десятками, сотнями і мільйонами людей» у Росії керує президент Володимир Путін. І саме він та його оточення визначають політику країни. Які цілі, на вашу думку, зараз має Путін?
– Путін хоче знайти вихід з того глухого кута, в якому зараз опинилась Росія під його керівництвом. Йому так само, як вам, як мені, як усім нам, дуже важливо позбутись цього глухого кута. Засоби, способи, заходи, стилістика реагування та спілкування – різні. Але він теж не хоче ні поглиблення цієї безодні, ні її тривалого затягування. Немає інших способів сьогодні.
Віктор Гюго (говорив – ред.): «Є те, що сильніше за усі армії світу, є те, що сильніше усіх конфліктів міжособистісних та міждержавних, є те, що сильніше усіх наших тяжких багаторічних, може навіть сторічних, захворювань: це ідея, яка захоплює відповідальних людей, які спроможні її реалізувати в якісно нових формах». Ось цим ми і займатимемось.
– У деяких інтерв’ю ви припускали, що є велика ймовірність розпаду Росії на шматки.
– Ні, я казав, що є загроза розпаду Росії саме через те, що імперська сутність та коренева система зберігає своє існування. Але є такою ж мірою ймовірність іншої стратегія для моєї батьківщини. Стратегія, яку свого часу розробили та сформулювали в російській Конституції, яку ухвалили на всенародному голосуванні 12 грудня 1993 року.
Можна сказати, що є два ймовірних результати для Росії. Гідний, цивілізований, з усіма принадами та труднощами, з правами людини, з цивільними інститутами і з дієздатною, законослухняною владою. А є і загроза розпаду, тому що імперськість глибоко-глибоко вкорінена. І потреба в конфліктах, спалахах, у загостреннях – зберігається.
– Тож зараз визначається, яким шляхом піде Росія?
– Так, звичайно, кожну хвилину в нас виростає якісно нове покоління, воно виховане зовсім на інших ідеях, потребах, інтересах, воно хоче бути і багатим, і щасливим, і бути шанованим у світі. В Росії сьогодні є багато ініціатив, які є в руках високопрофесійних і морально відповідальних людей. Росія продовжує жити і, в гарному сенсі, боротися за свою гідність. І ми цю роботу не припиняли ніколи.
– Чим зараз для Росії є Донбас, чим зараз є Крим?
– По-перше, Росія – це сто сорок шість мільйонів жителів країни. По-друге, в Росії є люди різних поглядів та різних базових життєвих цінностей. Так, є політичний режим. У нього, через добре відомі нам обставини, склалась така ситуація. Він продовжує відстоювати дії, мотивовані подіями 2014 року.
Я переконаний, що це велика біда, це трагедія. Це гибель людей, це існування небезпечної території, де немає нормального життя. Майбутнє, якщо нашій ініціативі, нашому центру, вдасться сформувати не тільки потребу, але й вміння діалогу, вміння по крихтах, навіть в найнестерпніших умовах, складати зерна довіри і взаєморозуміння – ми вирішимо і проблему Донбасу, і проблему Криму.
