Львів – На сьогодні у Львівському обласному центрі з профілактики і боротьби зі СНІДом під медичним спостереженням перебувають понад три тисячі дорослих і близько 250 дітей. Антиретровірусну терапію отримують понад 1300 дорослих і півсотні дітлахів. Серед пацієнтів центру Жанна Матвейко. Свій діагноз вона почула сім років тому. Рівно стільки ж часу старається знаходити в собі сили жити і виправити минулі помилки. СНІД цілковито змінив її життя.
Щодо привітної та усміхненої 50-річної жінки важко навіть запідозрити, який складний життєвий шлях вона пройшла. Вона навчилась жити, створювати настрій собі та іншим людям, знаходити час.
Я говорю з людьми про свій статус, щоб вони не боялись себе, коли дізнаються про СНІД, щоб не здавались
«Звісно, що я маю час для себе, мушу його мати, бо мушу стежити за своїм здоров’ям, бо тоді якісно не служитиму іншим людям. У моєму пріоритеті – моє власне здоров’я. Я говорю з людьми про свій статус, щоб вони не боялись себе, коли дізнаються про СНІД, щоб не здавались, бо коли раз опустиш руки, то зробиш це і вдруге», – говорить жінка.
Жанна Матвейко – пацієнт і водночас соціальний працівник Львівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом. Сюди щодня приходять десятки хворих людей, таких, як вона, з діагнозом – СНІД. Сім років тому жінка дізналась про свою хворобу, а також про туберкульоз і гепатит. Звісно, це стало шокуючою «новиною» для неї. Бо вже рік тоді, як вона старалась змінити своє життя – кинула пияцтво, наркотики, розпусне життя.
Про своє минуле говорить відкрито, як у розмові з журналістом, так і під час зустрічей і тренінгів з людьми, які залежні від наркотиків чи алкоголю, які віл-інфіковані. Пояснює, що не боїться розповідати про минуле, згадує це вже легко, бо сотні разів усе переосмислила, покаялась і далі кається. Зізналась, коли пригадує минуле, то у самої відчуття, що це не про неї вся ця страшна історія життя.
«Це ніби не моє життя. Моє минуле мною сьогодні не керує, – каже вона. – Я б ніколи не була такою, якби не Господь, якби не люди тут у центрі. Це було моє минуле життя, але це аж ніяк не означає, що я маю ним жити. Це був мій відрізок життя, я зуміла через нього переступити. У таких випадках важливий друг, і я вдячна долі, що мене сприйняли з моїм минулим».
Історія Жанни
Жанна Матвейко розповідає історію свого життя, яка може стати повчальною.
«Я росла у сім’ї з мамою і бабусею, була успішною дівчинкою і нічого поганого у моєму житті не заповідалось. Але я росла без тата, маму було виховано у радянський час у досить таких жорстких правилах, така собі «залізна леді». До моєї думки ніхто ніколи не дослуховувався. У сім’ї я відчувала дискомфорт, психологічне й фізичне насильство. Так мама була вихована. Однак мама вдруге одружилась, і я запротестувала тоді сильно. Особливо, коли з’явився молодший брат.
У 14 років я пішла з дому. У 15 з половиною років народила дівчинку. Вперше у 17 років спробувала наркотики, мене навчили красти
У 14 років я пішла з дому, вважаючи, що мене там не розуміють і не чують. Я познайомилась зі старшими хлопцями, моїми партнерами. У 15 з половиною років я вже народила дівчинку від хлопця, який сидів у в’язниці. Він виявився дуже жорстоким, насильником, невдовзі він знову потрапив за ґрати, а я вперше у 17 років спробувала наркотики, щоб заповнити власну порожнечу. А далі все вже пішло накатом униз і вниз: спілкування з криміналітетом, у мене вдома були злодії в законі, кримінал не лише з України, а й Грузії, Росії, мене навчили красти, кишеньковому злодійству, тобто весь негатив вулиці я увібрала в себе», – пригадує жінка.
15 років вона була залежною від наркотиків, заробляла проституцією, 10 років відсиділа у в’язниці.
Деградувала, як жінка, як мама цілком. Я все мріяла, що зустріну нормальну людину у житті і стану нормальною
«Деградувала, як жінка, як мама цілком. Я все мріяла, що зустріну нормальну людину у житті і стану нормальною, але подібне притягує подібне. Якщо ти залежний від наркотиків чи чогось іншого, то точнісінько таку людину притягуєш до себе. Я вдруге завагітніла і вдруге моє намагання мати сім’ю було невдалим, це було чергове розчарування. Але сина я народила. Йому сьогодні 22 роки, і я дуже цим щаслива», – розповіла Жанна Матвейко.
Одного дня дочка поставила мамі ультиматум: або змінюєшся, або йди з дому назавжди. «Я лише переживала, щоб не померти у підвалі», – каже жінка. У 2007 році Жанна попросилась на лікування у психлікарню, в наркологічне відділення. Вона важила тоді 38 кілограмів, була ослаблена і хвора, відтак впала у кому.
Я дуже чітко побачила своє пекло. Реально побачила, куди я скочуюсь. Як бути паразитом – я знала, а як бути людиною – ні
«Це було вісім років тому, мені було 42 роки, я дуже чітко побачила своє пекло. Реально побачила, куди я скочуюсь. Це був шок, страх, зустріч зі смертю, це було повне нерозуміння себе. Я просила тоді Бога дати мені останній шанс у житті: як бути паразитом – я знала, а як бути людиною – ні. Невдовзі дізналась, що у мене СНІД 4-ї стадії, туберкульоз і гепатит».
Сім років Жанна Матвейко перебуває на обов’язковій антиретровірусній терапії, що дає їй змогу відновлювати функції імунної системи, вона переосмислила своє життя і свою місію. Колись її помешкання, яке було притоном для наркоманів і алкоголіків, стало прихистком для людей обездолених, хворих. Вона працює, щоб допомагати й підтримати інших, ділиться своїм досвідом, а ще здобуває освіту психолога.
«Чому я соціальний працівник, бо мені ці люди тут допомогли, прийняли мене такою, яка була, зі статусом. І я хочу віддати це іншим потребуючим людям», – зазначає Жанна Матвейко.
А ще жінка старається виправити всі помилки минулого і повернути довіру дітей. «Діти щасливі, що я змінилась, але це моє минуле ставлення до них, я це ще маю виправляти і виправляти», – каже вона.
