Лукашенко обережно, але покритикував Росію за війну в Україні – білоруський журналіст

Володимир Глод

У четвер президент Білорусі Олександр Лукашенко дав у Мінську прес-конференцію для російських регіональних медіа, на якій торкнувся багатьох питань співробітництва Білорусі та Росії, а також висловив свою думку щодо подій на Донбасі. Білоруські журналісти Володимир Глод, Ігор Ілляш та Валерій Карбалевич обговорили заяви білоруського президента. Зокрема, те, чому він у своїх заявах говорить про «абстрактний Кремль» і ніколи не звинувачує у білорусько-російських проблемах особисто Володимира Путіна.

Володимир Глод: З усіх висловлювань Лукашенка про білорусько-російські відносини я для себе насамперед виділив те, що прозвучало на самому початку його бесіди з журналістами. Звертаючись до представників російських ЗМІ, очільник Білорусі заявив: «Саме регіони Росії врятували братство двох держав».

По гарячих слідах висвітлення прес-конференції Дмитро Панковець з «Нашої ниви» визнав ці слова компліментом у бік гостей. Це, звичайно, так. Але за висловлюванням Лукашенка стоїть, на мій погляд, більше, а саме те, що в Москві в колах вищої влади тривалий час існує недовіра до Лукашенка. Звичайно, зараз не та ситуація, коли Анатолій Чубайс рятував Росію і Бориса Єльцина від амбіцій Лукашенка стати головою так званої союзної держави. Але в щирість очільника Білорусі в Кремлі вірять не всі.

Власне кажучи, сьогодні Лукашенко це визнав сам. Він сказав так: «Якщо ми не створили єдиного парламенту і уряду, не ухвалили єдиної конституції, то, повірте, не Білорусь тут винна. Ми занадто романтичні були 20 років, але все виявилося не дуже просто. З'явилися групи впливу, та й між державами були розбіжності».

На мій погляд, недовіра Путіна до Лукашенка (як і навпаки, керівника Білорусі до голови Росії) і заважає справжній інтеграції двох країн. Причому їхні особисті стосунки, як можна припустити, не поліпшуються, а погіршуються. І це теж об'єктивний процес. Адже лідери з диктаторськими амбіціями не здатні домовлятися. Суть їхніх режимів якраз не в розумних компромісах, а в тому, як захопити повноваження, і в тому, щоб ними не ділитися.

Звідси і відповідні результати. Де досягнутий найбільший прогрес в білорусько-російських відносинах? У міжнародній та військовій сферах. Чому саме тут? А тому, що тут в обох «вождів» єдиний «ворог» – Захід. Що знову ж підтвердив Олександр Лукашенко: «Розбіжності у міжнародному порядку денному в Білорусі і Росії немає. Ми виступаємо єдиним фронтом. У цьому світі нам потрібно триматися разом».

До речі, на офіційному сайті МЗС Білорусі з'явилося повідомлення про спільне засідання в Мінську 22 листопада колегій двох зовнішньополітичних відомств – Білорусі та Росії. Як і в минулі роки, на ньому будуть обговорюватися питання співробітництва дипломатів двох країн в міжнародних організаціях, насамперед ООН. Немає сумніву, на що спрямована така співпраця.

Ігор Ілляш: Ми не вперше говоримо про те, що Лукашенко протиставляє відносини з регіонами, так би мовити, відносини з цією Росією, з народом, і відносини з Кремлем, який час від часу заважає дружбі двох братніх країн, Росії та Білорусі.

Але мені здається, що ця диференціація складніша. Коли він говорить про Кремль, він все ж говорить про абстрактний Кремль – про якесь безіменне керівництво, невідомих чиновників. Але без вказівки на головну людину сьогодні в Росії – Путіна. Під час останньої прес-конференції це звучало чітко: ми з Путіним – друзі, у нас немає проблем зустрітися і обговорити всі питання, хоча питання можуть бути дуже серйозні і складні. Але проблем особисто з Путіним нібито немає.

Ця диференціація виглядає, швидше, так: є вище керівництво (тобто Путін, з яким проблем немає і з яким Лукашенко дружить). Є керівництво, так би мовити, менш впливове – якісь міністри, олігархи, кремлівські чиновники, які і заважають дружбі та інтеграції двох країн. І нарешті є регіони російські, які представляють той народ, з яким дружить і Лукашенко, і білоруси, і взагалі відчувають себе майже єдиним цілим. В цьому плані дуже чіткими виглядають всі заяви Лукашенка. Так, було зауважено, що в міжнародному порядку денному немає ніяких розбіжностей, є переконання, що ми – майже «один народ» (принаймні знову було сказано «ми – братські держави»). Ну, і є дуже багато економічних проблем з доступом на ринки союзної держави, ринки Євразійського економічного союзу – і тут мова нібито про якісь угруповання в керівництві Росії, які перешкоджають інтеграції, ставлять палки в колеса.

Тут потрібно згадати дуже важливу, на мою думку, заяву про те, що Лукашенко запропонував російському керівництву, так би мовити, обміняти чотири найбільші білоруські підприємства, які хоче приватизувати Росія, на акції російської нафтової компанії «Башнефть», яку в підсумку отримала «Роснефть» Ігоря Сєчіна. Лукашенко говорив про те, що вирішення цього питання вирішило б і всі проблеми Білорусі економічні, Білорусь стала б одразу розвиненою європейською державою. Але знову якісь неназвані люди в керівництві Росії (прізвище Путіна знову не прозвучало) перешкоджають вирішенню цього питання.

Валерій Карбалевич: Цікаве наступне спостереження. З одного боку, Лукашенко постійно показує лояльне, доброзичливе ставлення до Росії. Росіяни – наші рідні люди, російська мова – наша рідна мова, у нас половина уряду – росіяни. Ми захищаємо Росію від військової загрози з Заходу і так далі.

Але з іншого боку, одночасно Лукашенко ніби непомітно принижує Росію, показує, що, порівняно з Білоруссю, в Росії все погано. У Білорусі – хороші і дешеві ліки, але Росія не хотіла пускати білорусів на свій ринок. Те ж саме і з продуктами. Росія в ЖКГ пустила приватників, тому там все погано, в Білорусі в цій сфері домінує держава, тому все добре. У Росії – корупція, в Білорусі – дуже мало.

Білоруські медіа, на думку Лукашенка, більш патріотичні, вони завжди більше уваги приділяли пам'яті про «Велику вітчизняну війну», на відміну від Росії. Там прийшли до влади товстосуми, які мають величезну нерухомість за кордоном, там величезна різниця між бідними і багатими, а в Білорусі рівноправність. Росія не соромиться переймати наш досвід.

День незалежності Росії неправильний, каже Лукашенко. Від кого ви стали незалежними? Від Білорусі? Ви наробили багато «нісенітниці».

І інші всілякі закиди до Росії: Москва гальмує реалізацію договору союзної держави, Росія не дає можливості добувати нафту Білорусі, не пускає БТ в Росію.

Треба зауважити, що Лукашенко обережно, але покритикував Росію за війну в Україні. Він говорив, що переможців у цій війні не буде. Що, мовляв, ось агітують на російському ТБ за війну, а я хочу запитати: ваші діти воюють? Не можна демонструвати, що ви круті, каже білоруський лідер.

На що я звернув вагу, про нафтогазовий конфлікт Лукашенко нічого не говорив.

Головне, що хотів донести Лукашенко російським медіа: Росії не пощастило з керівником так, як пощастило білорусам.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода