(Рубрика «Точка зору»)
Заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін із обуренням відгукнувся про домовленості Києва і Кишинева щодо надання Україною коридору для виведення російських військ, які нині перебувають на території самопроголошеної Придністровської молдавської республіки. Карасін назвав цю домовленість «провокаційною витівкою України» і наголосив, що окупаційні війська залишатимуться в Придністров’ї до того часу, доки в цьому буде необхідність.
Тим часом питання про виведення російських військ залишається одним із найголовніших питань, які гальмують врегулювання давнього конфлікту в Молдові. При цьому російська сторона не раз посилалася на логістичні проблеми – як виводити техніку, якщо між Молдовою і Росією територія України. Адже Україна напевно не погодиться щоб російські війська проходили через її територію.
А коли повідомили, що Україна погоджується, відразу ж виявилося, що російські війська будуть перебувати на чужій території стільки, скільки цього побажає Кремль.
Нічого нового в цьому немає. У 2003 році Москва запропонувала Кишиневу і Тирасполю план врегулювання, згідно з яким Придністров’я ставало федеративною одиницею в складі Молдови, а на території регіону залишалися російські війська. План був відкинутий тодішнім президентом Молдови комуністом Володимиром Вороніним буквально в останню мить, що стало причиною серйозного погіршення російсько-молдовських відносин і блокади молдовських товарів Москвою.
У Кремлі покладають надії на Додона
У неділю, 13 листопада, в Молдові другий тур президентських виборів, вірогідним переможцем якого може стати колишній соратник Володимира Вороніна Ігор Додон, лідер прокремлівської партії соціалістів. Росіяни плекають великі сподівання. У Кремлі розраховують допомогти Додону отримати контроль над парламентом і ухвалити новий план федералізації країни. Він ще більш згубний для Молдови, ніж попередній. Але одне в цьому плані залишається незмінним – у Придністров’ї зберігається присутність російського війська. Як гаранта молдавського «нейтралітету», а по суті – окупації всієї Молдови Росією.
Цей приклад важливий для України ще й з точки зору врегулювання на Донбасі. Москва ніколи не погодиться з рішенням, яке буде припускати виведення російських військ із окупованого регіону. Путін може проводити переговори і давати обіцянки, але війська виводити не буде за жодних умов. І якщо в Придністров’ї окупант перебуває вже 25 років, то чому б йому не закріпитися на Донбасі? Хто завадить? Тим більше, коли в окупаційний контингент активно вербують місцевих жителів?
Окупанта не можна попросити піти – на те він і окупант. Окупант йде тільки тоді, коли не витримує тиску. А якщо тиску немає або його мало – він закріплюється.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
