(Рубрика «Точка зору»)
Результати е-декларування шокували багатьох українців. Здається, навіть найцинічніші громадяни не очікували побачити суми зі стількома нулями та таку кількість безглуздої розкоші. Багато-хто взагалі сумнівався, що чиновники справді візьмуться заповнювати декларації, проте вони це зробили. І сталося це завдяки тискові суспільства та вимогам, котрі поставив Євросоюз для отримання Україною безвізового режиму.
Звісно, це лише перші кроки в боротьбі країни з корупцією. Тепер відповідним органам належить перевірити, звідки у людей, котрі майже все життя пропрацювали на державній службі, стільки багатств і чи в законний спосіб вони нажиті? Що вже говорити про те, аби шукати офшори та приховані активи, про котрі політики вирішили не згадувати. Все це уже куди складніше до втілення, тому за ним потрібно слідкувати в стократ пильніше.
На тлі цього важливого успіху одразу два недавніх соціологічних опитування, проведених Київським міжнародним інститутом соціології та Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні, фіксують зниження приблизно на 5% кількості прибічників вступу України до ЄС у порівнянні з листопадом-груднем минулого року.
Також опитування КМІСу показує зростання кількості прихильників так званого «третього шляху», себто неприєднання України ні до Європейського союзу, ні до Митного. З одного боку, можна протрактувати таку динаміку розчаруванням, відсутністю значних успіхів на реформаторській та євроінтеграційній ниві. Також ЄС досі не надав безвізовий режим, запровадження котрого «в найближчому часі» неодноразово обіцяв президент Петро Порошенко.
І тут вкотре потрібно наголосити, що українцям не слід ставити знак тотожності між тими політичними силами, котрі називають себе «проєвропейськими» та ідеями й реформами, до котрих закликає країну ЄС. Це підміна понять, котра підштовхує людей до хибних висновків. Провал окремих політиків, невиконання ними обіцянок не має сприйматися як хибність євроатлантичного вектору.
Слід уважніше придивитися до того, що відбувається в країні й тоді легко можна побачити, що часто ті, хто на словах ратує за реформи, часто намагається їх зірвати. Особливо ті, котрі стосуються питань корупції.
Олігархи та політикани незацікавлені в поступі України в напрямку ЄС. Це перекриє їм можливість дерибанити народні гроші далі, їх змусять рахуватися із законами й грати по загальних для усіх правилах гри. А частині й поготів загрожуватиме в’язниця. Тому вони усіма силами намагатимуться звернути країну із напрямку реформ, як це успішно зробили їхні молдовські «колеги».
Чому ж так проти Євросоюзу борються політики із різних уламків Партії регіонів дуже легко здогадатися по пушку на їхніх рильцях та по сумах і багатствах, зазначених в деклараціях і діяльності, неодноразово описаній журналістами-розслідувальниками.
ЄС партнер, а не pater
Народові варто сприймати ЄС не по-патерналістськи, уявляючи собі, що єврочиновники прийдуть і переможуть корупцію в Україні. Це нонсенс. Без зусиль самих українців цього ніколи не станеться. Тому варто розглядати західних політиків як додатковий інструмент впливу й важіль, котрий допомагатиме вітчизняному громадянському суспільству стежити за діяльністю влади та направляти її, коли намагатиметься втекти на манівці корупційних схем та старих правил гри.
Також деякі європейські політики можуть слугувати за рольову модель для вітчизняних еліт. Нехай українські чиновники переймають від них не лише досвід та комунікаційні стратегії, а й прививають собі скромність, ощадливість, професіоналізм, готовність піти у відставку за найменшого корупційного скандалу.
А чого можна досягнути без допомоги Заходу і за який термін? І хіба «третій шлях» – це не те, що довгий час намагався втюхати Україні Віктор Янукович? Хіба це не той самий геополітичний шпагат, котрий ледь не розірвав країну на частини? Хіба не відсутність членства в НАТО дозволила Росії безкарно напасти на Україну «третього шляху»? Та й сам «третій шлях» – це така давня російська вигадка, месіанські бздури, за котрими ховається «шатунство» захмелілого ведмедя. Україні з ним не по дорозі.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
